Справа № 758/920/25
25 липня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено порядок прийняття Постанови № 4А-1342 від 30.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - спірна постанова), з огляду на що, просить суд скасувати спірну постанову та справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.
Ухвалою суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. 04.02.2025 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ без виклику (повідомлення) учасників справи.
Ухвалою суду від 24.03.2025 вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Статтею 289 КУпАП визначено, що Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Позивач просить суд поновити строк на оскарження спірної постанови, виходячи з того, що дізнався про її існування тільки 09.01.2025 отримавши її в приміщенні відповідача.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 121 КУпАП суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи встановлені обставини та обгрунтування клопотання про поновлення строку, суд доходить до висновку про його задоволення.
Спірною постановою, встановлено, що позивач 19.10.2024 не з'явився до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги ст. 22 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постановлено накласти на позивача штраф у сумі 25 500,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Так, судом встановлено, що відповідачем було прийнято спірну постанову, у зв'язку з порушенням позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Однак, в матеріалах справи відсутні вказані в спірній постанові документи - повістка/розпорядження/виклик, а також докази їх направлення/вручення позивачу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач допустив порушення передбачене ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки, на думку суду, у нього відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з п. ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
А тому, суд приходить до висновку про необхідність скасувати спірну постанову Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача - закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частина 5 ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 16.04.2022, справа № 727/4597/19 зробив висновок, що з вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До позовної заяви на підтвердження витрат на правничу допомогу, додано: договір № 1782810_1 про надання професійної (правничої) допомоги від 09.01.2025 року, додаток до договору № 1782810_1 про надання професійної (правничої) допомоги від 09.01.2025 року, квитанція на суму 5 000 грн. від 09.01.2025 року та квитанція на суму 5 000 грн. від 08.02.2025 року.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Окрім цього суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.
Тобто підготовка позову та інших процесуальних документів не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що враховуючи співрозмірність із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а саме підлягає стягненню 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити;
Скасувати постанову № 4А-1342 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 30.11.2024 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень;
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк