Справа № 120/4317/25
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
09 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Данькова Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.02.2025 № 104650021034 щодо відмови в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з записами у копії трудової книжки НОМЕР_1 з 13.03.1986 по 24.07.1987, 22.04.1988 по 01.07.1991, 31.07.1991 по 15.02.1992, 06.04.1992 по 10.06.1993, 01.02.1994 по 30.06.1994, 04.07.1994 по 20.09.1994, 26.09.1994 по 20.05.1997, 27.05.1997 по 01.11.1999 та призначити пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.02.2025.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшли відзиви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на апеляційну скаргу, в яких відповідачі вказують про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просять залишити його без змін. Також зазначають про те, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд задовольнити її повністю.
Від Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.
Серед іншого до заяви про призначення пенсії позивачем надано копію трудової книжки.
В заяві зазначено, що оригінал трудової книжки не має можливості надати, оскільки вона знаходиться на окупованій території.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.02.2025 № 104650021034 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останнього становить 18 років 7 місяців 12 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки надано скановані ксерокопії документів (чорно-білий формат). Для зарахування означеного стажу позивач має надати оригінали документів.
Згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право) відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди з 13.03.1986 по 31.08.1986, 06.03.1987 по 24.07.1987, 26.04.1988 по 01.07.1991, 31.07.1991 по 15.02.1992, 06.04.1992 по 10.06.1993, 01.02.1994 по 30.06.1994, 04.07.1994 по 20.09.1994, 26.09.1994 по 20.05.1997, 27.05.1997 по 28.02.1999, 01.07.1999 по 01.11.1999.
Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся до суду із позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що стаж роботи позивача за відсутності оригіналу трудової книжки має установлюватися органом Пенсійного фонду України відповідно до вимог Порядку № 637 на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Іншого механізму для встановлення стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чинним законодавством не встановлено.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абзаців другого, восьмого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 16.06.2020 у справі №682/967/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.
Згідно матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо незаконності відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 10.02.2025 № 104650021034, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з записами у копії трудової книжки НОМЕР_1 з 13.03.1986 по 24.07.1987, 22.04.1988 по 01.07.1991, 31.07.1991 по 15.02.1992, 06.04.1992 по 10.06.1993, 01.02.1994 по 30.06.1994, 04.07.1994 по 20.09.1994, 26.09.1994 по 20.05.1997, 27.05.1997 по 01.11.1999.
В якості підстави для відмови в зарахуванні спірних періодів, відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що за доданими документами не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки сканкопія трудової книжки виготовлена не з оригіналу документу.
Позивачем не заперечується подання до територіального органу Пенсійного фонду України саме копії, а не оригіналу трудової книжки у зв'язку з її залишенням на території, що тимчасово окупована рф.
Стосовно такої відмови суд зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №3002015358 від 29.09.2015. Із вказаної довідки вбачається, що зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Позивач з 11.11.2010 виконував і продовжує виконувати на даний час обов'язки голови Олександрівської міської ради Луганської області, територія якої з 2014 року є тимчасового окупованою російською федерацією.
03.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4. ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Окрім того, задля зарахування до страхового стажу відповідних періодів трудової діяльності була надана належним чином завірена ОСОБА_1 , як головою Олександрівської міської ради Луганської області, копія трудової книжки, з зазначенням у заяві про призначення пенсії про те, що оригінал трудової книжки знаходиться в Олександрівській міській раді Луганської області, що розташована за адресою : 91484, Луганська обл., м. Луганськ, м. Олександрівськ, Красна площа, буд. 16, за основним місцем роботи.
Колегія суддів враховує, що позивач дійсно перебуває в такому становищі, коли для підтвердження свого права на належне пенсійне забезпечення надати оригінал трудової книжки фізично немає можливості.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Колегія суддів звертає увагу відповідачів на те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією деяких територій Луганської області, де проживав та працював позивач відмова відповідача у реалізації права на призначення пенсії за віком з підстави відсутності оригіналу трудової книжки та неможливості отримати уточнюючі довідку не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Відтак, вимога органу ПФУ про надання оригіналу в умовах, коли він знаходиться на окупованій території, створює надмірний тягар для особи, що є порушенням принципу пропорційності, ч. 2 ст. 2 КАС України.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що вона містить всі необхідні записи щодо періодів роботи позивача, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу по переводу, звільнення, а також печатку підприємств.
При цьому згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємств, на яких працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб'єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було, як і не доведено відсутності у копії трудової книжки позивача, яка у даному випадку є єдиним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи наявність неточностей.
При цьому сама по собі копійність доказу, в даному випадку трудової книжки, не свідчить про його недійсність.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії, тому з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, в межах спірних правовідносин є необхідність для зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.
Разом з тим стосовно зарахування до трудового стажу періодів з 01.09.1986 по 05.03.1987, з 22.04.1988 по 25.04.1988, з 01.03.1999 по 30.06.1999 суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачем до страхового стажу позивача зараховано такі періоди з 01.09.1986 по 05.03.1987, з 22.04.1988 по 25.04.1988, з 01.03.1999 по 30.06.1999, що підтверджує висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача в цій частині.
Стосовно позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Апеляційним судом встановлено і не заперечувалося позивачем та його представником, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії було твердження відповідача про те, що наявний трудовий стаж не підтверджено належними доказами, однак його розрахунок та достатність для призначення пенсії відповідачем не перевірявся. Це також не було предметом позову.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 13.03.1986 по 31.08.1986, 06.03.1987 по 24.07.1987, 26.04.1988 по 01.07.1991, 31.07.1991 по 15.02.1992, 06.04.1992 по 10.06.1993, 01.02.1994 по 30.06.1994, 04.07.1994 по 20.09.1994, 26.09.1994 по 20.05.1997, 27.05.1997 по 28.02.1999, з 01.07.1999 по 01.11.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в задоволенні позову в частині інших позовних вимог, а саме щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1986 по 05.03.1987, з 22.04.1988 по 25.04.1988, з 01.03.1999 по 30.06.1999 та зобов'язання призначити йому пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.02.2025 суд відмовляє.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10 лютого 2025 року № 104650021034 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з записами у копії трудової книжки НОМЕР_1 з 13.03.1986 по 31.08.1986, 06.03.1987 по 24.07.1987, 26.04.1988 по 01.07.1991, 31.07.1991 по 15.02.1992, 06.04.1992 по 10.06.1993, 01.02.1994 по 30.06.1994, 04.07.1994 по 20.09.1994, 26.09.1994 по 20.05.1997, 27.05.1997 по 28.02.1999, 01.07.1999 по 01.11.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших вимог позову, а саме щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1986 по 05.03.1987, з 22.04.1988 по 25.04.1988, з 01.03.1999 по 30.06.1999 та зобов'язання призначити йому пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 14.02.2025 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.