Справа № 759/15709/25
08 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
розглядаючи в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та розглянути справу по суті (за текстом апеляційної скарги).
Одночасно, з апеляційною скаргою 04.09.2025 року, представником позивача Зачепіло З.Я. подано заяву про застосування заходів забезпечення апеляційної скарги шляхом зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню (далі по тексту - заява).
У вказаній заяві представник позивача Зачепіло З.Я. просить суд апеляційної інстанції забезпечити належний розгляд справи шляхом зупинення здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню НОМЕР_1.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача Зачепіло З.Я. посилається на те, що невжиття заходів забезпечення порушить законні права позивача, оскільки станом на момент її подачі, рахунки заблоковано та існує вірогідність списання штрафних санкцій, які є незаконними.
З огляду на вказане, заявник вважає що, позивач має право подати заяву про забезпечення позову у визначеному законодавством порядку, зазначеними у ст. 152 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Дослідивши заяву представника позивача Зачепіло З.Я. про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останньою заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.
У даному випадку, апелянтом оскаржується процесуальна ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі, а предметом спору даної справи є оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП України.
Відповідно, вимоги викладені в заяві про забезпечення позову про застосування заходів забезпечення апеляційної скарги шляхом зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню НОМЕР_1 не відповідають предмету спору в даній справі, а тому колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.
Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
За даних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи представника позивача Нейфельда П.Я. про можливе порушення законних прав та інтересів є передчасними.
Відповідно, колегія суддів вважає, що ані позивачем, ані його представником не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко