печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41948/25-ц
05 вересня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Соколов О.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування рішення, -
На адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Перевіривши позовну заяву, встановлено що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, зміст позовних вимог (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Разом з тим, як зі змісту позовної заяви вбачається, що зміст позовних вимог потребує уточнень, оскільки позовні вимоги викладено не чітко та не коректно, що унеможливлює визначитись з позовними вимогами до відповідача, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення, а відтак зміст позовних вимог підлягає уточненню, шляхом зазначення дати на номеру правочину, щодо якого ставиться вимога про визнання його недійсним. До того ж, необхідно сформувати чітко другу вимогу, оскільки неможливо що саме просить скасувати позивач.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак з такою позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним правочину.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Проте, зі змісту позову не можна однозначно встановити, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для звільнення особи від сплати судового збору.
До того ж, матеріали справи не містять договору який би підтверджував статус позивача як споживача.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Так, відповідно до змісту позовних вимог, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір відповідно до змісту позовних вимог та надати докази його сплати.
З огляду на викладене, позивачу слід усунути вказані недоліки.
На виконання ухвали про залишення заяви без руху необхідно надати позовну заяву в новій редакції з усуненням виявлених недоліків,відповідно для суду та учасників у справі, сплатити судовий збір та надати докази його сплати.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування рішення - залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Соколов