печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48533/21-ц
Пр. № 2-1560/25
21 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань: Фаренюку М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/48533/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 16 328 639,10 грн. в якості пені, передбаченої пунктом 3.1.4 Мирової угоди, 80 548,39 доларів США 3 % річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, передбачених мировою угодою укладеною 17.06.2018 року затвердженою ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі № 757/40730/15-ц та судові витрати.
У обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач у порушення вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, не виконав грошового зобов'язань, визначених мировою угодою, укладеною 17.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла у відповідача на підставі договору позики укладеного між сторонами 31.07.2012 року. на підставі викладеного позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2021 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/48533/21-ц та призначено підготовче судове засідання.
14.02.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2023 року прийнято до спільного розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/48533/21-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача, вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленою про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, відповідачем не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 757/40730/15-ц затверджено мирову угоду, укладену 17.06.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якої: ОСОБА_2 визнав позовну заяву ОСОБА_1 в цивільній справі №757/40730/15-ц, сторони зазначеної мирової угоди домовились про порядок, умови та строки погашення заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла у відповідача на підставі договору позики укладеного між сторонами 31.07.2012.
Зокрема сторони домовились, що ОСОБА_2 в строк до 15.04.2019 зобов'язаний сплатити (сплачує) ОСОБА_1 суму грошових коштів в національній валюті України - гривні, яка станом на день такої сплати є еквівалентною 700 000,00 доларів СІНА за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату здійснення такої сплати, але не менше ніж 18 319 000 (вісімнадцять мільйонів триста дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 коп., в якості погашення заборгованості, яка виникла у Відповідача на підставі договору позики укладеного між сторонами 31.07.2012, з усіма подальшими змінами додатками та доповненнями (п.3.1 «Мирової угоди»).
Пунктом 3.1.1 Мирової угоди визначено, що якщо ОСОБА_2 достроково, але не пізніше 30.12.2018 здійснить на користь ОСОБА_1 оплату заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі договору позики укладеного між сторонами 31.07.2012 з усіма подальшими змінами додатками та доповненнями в сумі грошових коштів, в національній валюті України - гривні, яка станом на день такої сплати є еквівалентною 600 000,00 доларів СІНА за офіційним курсом Національного банку України станом на дату здійснення такої сплати, але не менше ніж 15 702 000 грн. 00 коп., то зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості буде вважатись виконаним в повному обсязі.
Згідно з пунктом 3.1.2 Мирової угоди, її сторони встановили, що якщо ОСОБА_2 достроково, але не пізніше 30.10.2018 здійснить на користь ОСОБА_1 оплату заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі договору позики укладеного між сторонами 31.07.2012, з усіма подальшими змінами додатками та доповненнями в сумі грошових коштів в національній валюті України - гривні, яка станом на день такої сплати є еквівалентною 500 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на дату здійснення такої сплати, але не менше ніж 13 085 000 грн 00 коп., то зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості буде вважатись виконаним в повному обсязі.
При цьому, пунктом 3.1.4 Мирової угоди сторони передбачили, що якщо відповідач не реалізує умови визначені п.3.1.1 або п.3.1.2 цієї мирової угоди та якщо відповідач не виконає в повному обсязі, вчасно та належним чином зобов'язання визначене п. 3.1 Мирової угоди, то в такому разі ОСОБА_2 зобов'язується сплатити ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання встановленого цією мировою угодою у розмірі 20% річних від суми несплаченої заборгованості, за весь час прострочення.
Станом на момент подачі позовної заяви (09.09.2021) відповідач жодного грошового зобов'язання, передбаченого п. 3.1, п.3.1.1 та п.3.1.2 Мирової угоди не виконав.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, яка була присуджена до стягнення згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 757/40730/15-ц, станом на 09.09.2021 становила 700 000,00 доларів США.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані, зокрема, 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, оскільки відповідач грошового зобов'язання передбаченого Мировою угодою не виконав, не реалізував умови визначені п.3.1.1 та п.3.1.2 Мирової угоди та не виконав зобов'язання визначене п. 3.1 Мирової угоди, то наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктом 3.1.4 Мирової угоди.
Так, відповідно до розрахунку наданого стороною позивача розмір пені, передбаченої п. 3.1.4 Мирової угоди складає 16 328 639,10 грн. за період з 15.04.2019 року по 13.02.2023 року; а розмір 3 % річних за період з 15.04.2019 року по 13.02.2023 року у розмірі 80 548,39 доларів США.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості, відповідачем не надано, розрахунок заборгованості не заперечувався.
За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов'язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Витрати на понесену правничу допомогу суд не стягує в силу ненадання доказів розміру понесених судових витрати.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 13 461 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81,141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 328 639,10 грн. пені, передбаченої п. 3.1.4. Мирової угоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 548,39 дол. США. 3 % річних у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, передбачених мировою угодою укладеною 17.06.2018 року затвердженою ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі № 757/40730/15-ц.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 461,40 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 21.08.2025 року.
Суддя О.М. Соколов