02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/9534/25
провадження № 2-а/753/232/25
"20" травня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва про нарахування суми втрат пенсії, -
До Дарницького районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва про нарахування суми втрат пенсії.
Як вбачається з вказаного адміністративного позову, позивач посилається на те, що він працював на 0,5 ставки в Науково-дослідному інституті фінансового права у складі Державного податкового університету на посаді старшого наукового співробітника. У квітні 2006 року вказане підприємство не надало йому довідку про заробітну плату і тільки у 2010 році на неодноразові його звернення, отримав вказану довідку. Несвоєчасне отримання довідки про заробітну плату мало наслідком призначення йому не наукової пенсії. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України як правонаступника Управління Пенсійного фонду у Дарницькому районі м. Києва визначити суми компенсації втрати пенсії і направити відповідні документи Державному податковому університету для проведення виплат.
Перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 з доданими до нього матеріалами, судом встановлено наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).
Тому, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (висновки, викладені Великою Палатою Верховного в постановах від 10.04.2019 р. у справі № 761/10730/18, від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц, від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, від 05.05.2020 р. у справі № 761/218908/16-ц, від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, від 22.09.2020 р. у справі № 918/631/19).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Зміст поняття «публічно-владні управлінські функції» полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Відтак, до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо (висновки, викладені Великою Палатою Верховного в постановах від 23.05.2018 р. у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16, від 18.09.2018 р. у справі № 823/218/17, від 12.03.2019 р. у справі № 9113594/17, від 02.04.2019 р. у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 р. у справі № 826/2323/17, від 18.12.2019 р. у справі № 263/6022/16-ц, від 19.02.2020 р. у справі № 520/5442/18, від 26.02.2020 р. у справі № 1240/1981/18, від 01.04.2020 р. у справі № 520/13067/17).
З указаного вбачається, що визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов'язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо.
Захист порушених прав та інтересів здійснюється судом за вимогою особи, що вважає своє право порушеним (стаття 124 Конституції України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та відповідачем щодо не визначення йому суми компенсації втрат пенсійних виплат.
При цьому, розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.
У відповідності до частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Згідно з частиною другою ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою ст. 20 КАС України.
При цьому, в даному випадку позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України як правонаступника Управління Пенсійного фонду у Дарницькому районі м. Києва щодо визначення суми компенсації втрат пенсії, що в свою чергу не відноситься до виключного переліку справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а відтак є підсудними окружним адміністративним судам.
Згідно частини першої статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 р. у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Наведені обставини свідчать, що Дарницький районний суд м. Києва як адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення даної справи з огляду на її предметну підсудність, визначених статтею 20 КАС України.
Статтею 29 КАС України передбачений порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (частина п'ята ст. 29 КАС України).
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За таких обставин, оскільки законодавець у статті 20 КАС України, врегулював питання розмежування предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними судами та окружними адміністративними судами, предмет позову відноситься до виключної предметної юрисдикції окружних адміністративних судів, у положенні п. 2 частини першої ст. 29 цього Кодексу врегульовано питання про передачу справи на розгляд іншого адміністративного суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, під змістом підсудності у цьому пункті розуміється предметна юрисдикція, слід дійти висновку, що справа підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва за предметною юрисдикцією.
Однак, Законом України №2825 - ІX від 13.12.2022, Окружний адміністративний суд м. Києва ліквідовано та вирішено утворити Київський міський окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюватиметься на м. Київ (стст. 1, 2, 3 Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»).
Прикінцевими та перехідними положеннями вищевказаного Закону встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На підставі вищевикладеного, та враховуючи те, що Київський міський окружний адміністративний суд ще не приступив до роботи, суд прийшов до висновку про те, що матеріали адміністративного позову слід передати на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, у зв'язку з непідсудністю даного позову Дарницькому районному суду м. Києва, як адміністративному суду.
Згідно частин першої та другої ст. 31 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Враховуючи викладене та керуючись частиною першою 1 ст. 25, п. 2 частини першої ст. 29, статтями 293, 294, 295, 297, пунктом 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі міста Києва про нарахування суми втрат пенсії - передати на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.