ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/2445/25
провадження № 4-с/753/58/25
"10" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність в.о. начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність в.о. начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зі змісту скарги вбачається, що Дарницьким районним судом м. Києва 9 вересня 2022 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньок у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходів). На підставі вказаного судового наказу Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 69861826. Скаржник вважає, що державним виконавцем безпідставно не зараховуються у цьому виконавчому провадженні здійснені ним сплати аліментів за квитанціями, в яких відсутнє призначення платежу, а також сплачені готівкові кошти, а тому звернувся із відповідною скаргою до суду
Дослідивши скаргу, додані до неї документи, суд вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) та Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. А частиною 1 ст. 449 цього Кодексу встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_3 у період з 04.12.2023 року по 16.05.2024 року добровільно перераховував аліменти на утримання дитини на банківські рахунки/картки Мир'ян МР на загальну суму 88 104,27 грн. Також скаржник посилається на лист Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2024 року, у якому йому відмовлено у врахуванні добровільно сплачених аліментних зобов'язань на банківські рахунки ОСОБА_2 на утримання дітей у виконавчому провадженні №ВП69861826 у зв'язку з відсутністю у квитанціях призначення платежу - «аліменти», відсутні реквізити отримувача, а також неможливість перерахунку заборгованості без письмового підтвердження стягувача.
Окрім того, 06 січня 2025 року скаржник звертався до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за наслідком розгляду якого ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено його право на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у порядку, визначеному розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).
Підставами зазначеного позову були тотожні обставини зазначені ним у даній скарзі, тобто про бездіяльність та дії державного виконавця, які оскаржує скаржник, йому було відомо ще у серпні 2024 року, а з даною скаргою він звернувся лише 05 лютого 2025 року - з пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку на подання скарги.
Клопотань у відповідності до ч. 2 ст. 449 ЦПК України стосовно поновлення пропущених строків для подання скарги заявником до неї не додано.
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. А частиною 2 цієї статті встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
При цьому, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму листі №24-152/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» зазначив, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Якщо зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя, на нашу думку, має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 13, 126 ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства. При цьому заявнику роз'яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
Таким чином, враховуючи те, що скаржником при зверненні до суду зі скаргою дії та бездіяльність в.о. начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), пропущено встановлений ч. 1 ст. 449 ЦПК десятиденний строк та клопотання про його поновлення до скарги не додано, суд дійшов висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
Проте, залишення скарги без розгляду не перешкоджає зверненню до суду зі скаргою за умови подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
На підставі викладеного та керуючись стст. 126, 259, 260, 447, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність в.о. начальника Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту ухвали 17 липня 2025 року.