Справа № 640/8791/22 Суддя (судді) першої інстанції: С.В. Кисіль
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
15 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу за 2022 рік у розмірі 11566,00 грн, що повинна бути виплачена згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інваліду 2 групи (15472,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми 3906,00 грн);
- стягнути з Київського міського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат моральну шкоду за повторні дії невиплат у 2020, 2021 роках у розмірі 15472,00 грн (у розмірі виплати до 05 травня).
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має право на пільги щодо отримання разової грошової допомоги ветеранам війни до 05 травня як учасник бойових дій відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У 2022 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі 3 906,00 грн.
Позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відтак, з 27 лютого 2020 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV) позивач набув право на соціальне забезпечення, а саме на виплату щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11 грудня 2018 року, виданим УПСЗН Шевченківської РДА в м. Києві, і пенсійним посвідченням НОМЕР_3 від 22 листопада 2016 року, виданим Пенсійним фондом України.
У межах спірних правовідносин позивач у 2022 році отримав від ГУ ПФУ в м. Києві щорічну разову допомогу до 05 травня як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі 3906,00 грн, що підтверджується витягом зі списку на зарахування пенсій (допомог) на ОСОБА_1 за червень 2022 року.
Листом від 17 квітня 2025 року № 2600-0405-7/68917 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_1 виплата щорічної разової грошової допомоги, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснена в розмірі 3906,00 грн, яка нарахована разом з місячним розміром пенсії у розмірі 16205,20 грн. Виплата призначеної пенсії проводиться на рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідно до Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
09 червня 2022 року позивач звернувся до Київського міського центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою щодо перерахування на його картковий рахунок 15472,00 грн.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на заяву позивача щодо виплати разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано відповідь від 15 червня 2022 року, в якій зазначено, що відповідно до Порядку використанні у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертв нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2022 році виплата грошової допомоги особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 05 травня 2022 року, здійснюється органами Пенсійного фонду України шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Для отримання інформації щодо виплати щорічних разової грошової допомоги у 2022 році рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до органів Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку як особи. яким призначено пенсію.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у 2022 році, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII).
Відповідно до положень ст.ст.12 та 13 Закону (в редакції до 2008 року) «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком», «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII і Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015 року, № 141 від 02.03.2016 року, № 233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року, № 112 від 19.02.2020 року та №325 від 08.04.2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З наведеного вбачається, що в зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, положення, зокрема, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяли та мали застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року.
Тобто, з 27.02.2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягав нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному статтями 12 та 13 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком», «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
При цьому, Постановою КМУ від 7 травня 2022 року № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» відповідно до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України було затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, додатком до якого (Порядку) визначено розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань». Разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується у таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; - III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій - 1491 гривня.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 13.06.2023 року прийнятої у справі №560/8064/22 зробив висновок про те, що при визначенні розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади (Бюджетний кодекс України та постанова № 504), які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом № 3551-ХІІ, оскільки вони є такими, що суперечать статті 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер, а мають бути застосовані саме положення статті 13 Закону № 3551-XII, як спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини та ухвалене з метою конкретизації приписів Конституції. При цьому, враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин одночасно чинні норми Порядку № 540 та положення Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, які по різному визначають розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, та ієрархію нормативно-правових актів, застосуванню підлягають саме положення вказаного Закону № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом № 3551-XII є протиправними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов