Справа № 580/11383/24 Суддя першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-1; в/ч НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2; в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , оформленого листом від 25 жовтня 2024 року №1352/10897, яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язанні військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби згідно поданого ним рапорту на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, 22 березня 2025 року в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог військова частина зазначила про відсутність обов'язку під час розгляду спірного рапорту подати запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання позивача, для з'ясування питань щодо обстеження місця проживання позивача та на підставі Акту обстеження умов проживання позивача, направленого до апелянта із обласного ІНФОРМАЦІЯ_2, дійти висновку про наявність, чи відсутність підстав для звільнення позивача. Апелянт відмітив, що на підтвердження підстави для звільнення, позивачем було надано нотаріальний договір, стороною якого апелянт не був, а тому, в силу приписів статті 8 Закону України «Про нотаріат», не міг отримати інформацію стосовно даного договору, в тому числі інформацію про те, чи була надана ОСОБА_3 згода на укладення договору про зміну набувача Договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року. Військова частина звернула увагу, що надана разом із позовною заявою копія заяви ОСОБА_3 про згоду на придбання нерухомого майна від 09 липня 2022 року не була долучена до спірного рапорту та не могла бути врахована під час його розгляду, а тому не може бути належним доказом протиправної бездіяльності апелянта щодо невжиття заходів з надання правильної правової оцінки наданих разом із спірним рапортом документів. Апелянт підкреслив, в актах обстеження місця проживання ОСОБА_3 зазначено про надання позивачем догляду згаданому громадянину, що в силу відсутності позивача в місці виконання договору, протягом тривалого часу та у зв'язку із проходженням ним військової служби, не видається за можливе.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин положення пункту 213 Положення №1153/2008 в частині алгоритму дій під час розгляду оскаржуваного рапорту та алгоритму дій, які слід було вчинити, зокрема, командир військової частини повинен спочатку перевірити побутові умови та сімейний стан військовослужбовця шляхом надіслання у триденний строк до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. ОСОБА_1 наголосив, що відповідач самостійно повинен був здійснити звернення до відповідних органів для з'ясування достовірності вказаних у рапорті фактів, які дають право на звільнення за певних умов. Позивач відмітив, що відповідачем не надано доказів про визнання недійсним договору довічного утримання чи договору про зміну набувача за договором довічного утримання.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, проходить службу в званні солдата та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24 лютого 2022 року №33, призначений на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_2 (а.с.19).
28 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав по команді командиру ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_2 рапорт (вх. №3885) про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (а.с.23).
В додатках до рапорту солдата ОСОБА_1 зазначені:
- нотаріально завірена копія договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року (а.с.47-48);
- нотаріально завірена копія договору Про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) від 04 липня 2022 року (а.с.49-зворот);
- нотаріально завірена копія довідки №96 засідання ЛКК КНП «ЦПСМД м. Ватутіне Черкаської області» від 04 липня 2022 року (а.с.50);
- нотаріально завірена копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААВ №857844 про набуття 2 групи інвалідності від 01 квітня 2014 року ();
- нотаріально завірена копія копія паспорта ОСОБА_1 (а.с.51-54);
- нотаріально завірена копія копія паспорту ОСОБА_3 (а.с.54-57);
- нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 (а.с.57 зворот);
- нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 (а.с.58);
- акт депутата Ватутінської міської ради VIII скликання Кравченко М.В. від 24 жовтня 2022 року (а.с.58-зворот);
- довідка про склад сім'ї №201 від 27 січня 2017 року.
Листом від 30 листопада 2022 року №1932нт командир військової частини НОМЕР_2 направив поданий позивачем рапорт та додані документи командиру військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 16 січня 2023 року №264 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено командиру військової частини НОМЕР_2 про повернення поданих документів без реалізації у зв'язку з тим, що на підставі наданих документів не доведено у зв'язку з чим виникла необхідність здійснення постійного догляду за громадянином ОСОБА_3 та на яких підставах виникли обставини щодо заміни набувача за договором довічного утримання.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 жовтня 2023 року №102-РС, ОСОБА_1 призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 та згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 29 листопада 2023 року №347, вважається таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №580/9836/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні (а.с.27-31).
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №580/9836/23, військовою частиною НОМЕР_1 листом від 25 жовтня 2024 року №1352/10897 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомлено позивача, що у договорі про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого нотаріально 27 березня 2009 року за реєстровим №936, відсутня як сама згода на заміну набувача надана ОСОБА_3 (Відчужувачем), так і відсутнє посилання на таку згоду, виловлену ОСОБА_3 , у будь-якому іншому документі чи в будь-якій іншій формі, а тому договір про заміну набувача за договором довічного утримання не відповідає вимогам, чинного на час його укладення, цивільного законодавства та первісного договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року та не може бути доказом наявності необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. Крім того, у вказаному договорі не зазначені підстави, що мають істотне значення, які унеможливлюють виконання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) первісним набувачем - ОСОБА_5 . Також у вказаному договорі наявне посилання на згоду на його укладення від ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_5 , тобто членом сім'ї набувача за первісним договором, яку вона висловила у своїй заяві, посвідченій приватним нотаріусом Побіянською Н.Б. 09 липня 2022 року за реєстровим №1617. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 як за особою з інвалідністю 2 групи, доказів зворотного солдатом ОСОБА_1 до рапорту не долучено, як і не долучено інших доказів, які би підтверджували відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 . Також у листі зазначено, що на час набрання законної сили судовим рішенням у справі №580/9836/23, діє в новій редакції Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого у статті 26 відсутня правова підстава для звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або особою, яка за висновком соціальної-експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. З огляду на зазначені обставини та у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення із військової служби, командир військові частини НОМЕР_1 дійшов висновку про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби (а.с. 65-66 зворот).
Вважаючи відмову командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби протиправною, ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , Черкаський окружний адміністративний суд 19 лютого 2025 року дійшов висновку, що в/ч НОМЕР_1 зобов'язана була розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за нормами чинними на дату подачі цього рапорту, однак не перевірила усіх обставин та не дала належної оцінки наданим позивачем документам на підтвердження його права на звільнення з військової служби. Крім того, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За змістом положень підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на дату подачі позивачем рапорту про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008; в редакції чинній на дату подачі рапорту позивачем) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За призовом громадяни проходять:
- строкову військову службу;
- військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зважаючи на те, що Положення №1153/2008 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано питання дострокового звільнення з військової служби військовослужбовців призваних під час мобілізації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин має бути застосовано пункт 213 Положення №1153/2008 за аналогією права.
Згідно з пункту 213 Положення № 1153/2008 визначено, що в разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2.
Керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
За змістом норм пункту 214 Положення № 1153/2008 командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників ІНФОРМАЦІЯ_2 акту обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов'язаний:
1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов'язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.
Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;
2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв'язку зі зміною сімейних обставин, пов'язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас;
3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (заявнику) із зазначенням причин відмови.
Отже, командир військової частини, до повноважень якого належить звільнення військовослужбовця, у разі подачі рапорту про звільнення, з підстав передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, повинен спочатку перевірити побутові умови та сімейний стан військовослужбовця шляхом надіслання у триденний строк до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
За результатами перевірки, створена ІНФОРМАЦІЯ_2 комісія складає акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2.
Колегія суддів акцентує увагу, що нормами Положення № 1153/2008 передбачено вжиття заходів саме командиром військової частини для з'ясування сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення з військової служби з підстав наявності сімейних обставин чи інших поважних причин.
З огляду на наведене вище, військова частина НОМЕР_1 наділена повноваженнями ініціювати перевірку фактичного виконання договорів шляхом оцінки сімейного стану військовослужбовця та можливості інших осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи чи особою, яка потребує постійного догляду, у порядку, який зазначено вище, однак, доказів вчинення відповідних дій під час розгляду рапорту позивача не надала.
Викладене також свідчить про те, що твердження апелянта про відсутність у нього обов'язку під час розгляду спірного рапорту подати запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання позивача, для з'ясування питань щодо обстеження місця проживання позивача та на підставі Акту обстеження умов проживання позивача, направленого до апелянта із ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійти висновку про наявність, чи відсутність підстав для звільнення позивача є необґрунтованим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією у складі: представника ІНФОРМАЦІЯ_3 начальника групи МПЗ майора ОСОБА_7 , представників міської ради: заступника міського голови з виконавчої роботи Ватутінської міської ради Кубявки Ю.Б. та депутата Ватутінської міської ради Кравченко М.В. здійснено перевірку сімейного стану солдата ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 01 серпня 2022 року. З акту вбачається, що до призову на військову службу позивач утримував ОСОБА_3 , який потребує постійного стороннього догляду. Крім того, комісією встановлено відсутність братів та сестер, які мешкають окремо від сім'ї (а.с.35).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в додатках до рапорту від 28 листопада 2022 року згаданий вище акт був відсутній, а тому не міг бути належним доказом підтвердження того, що командування військової частини НОМЕР_1 обізнане з фактичними обставинами здійснення догляду позивачем за ОСОБА_3 , на чому правильно зауважив суд першої інстанції.
Разом з тим, як встановлено вище судом апеляційної інстанції, до рапорту про звільнення позивачем було додано, зокрема:
- нотаріально завірені копії договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року та договір Про зміну набувача за договором довічного утримання (догляду) від 04 липня 2022 року (а.с.47-49 зворот);
- нотаріально завірена копія довідки №96 засідання ЛКК КНП «ЦПСМД м. Ватутіне Черкаської області» від 04 липня 2022 року (а.с.50);
- нотаріально завірена копія довідки від 01 квітня 2014 року серії ААВ №857844 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про набуття 2 групи інвалідності (а.с. 50 зворот);
- акт депутата Ватутінської міської ради VIII скликання Кравченко М.В. від 24 жовтня 2022 року (а.с.58-зворот).
З нотаріально завірених копій договорів довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року та Про зміну набувача за договором довічного утримання (догляду) від 04 липня 2022 року вбачається, що «За цим договором ОСОБА_5 передає, а ОСОБА_1 приймає на себе всі права та обов?яки, які належали ОСОБА_5 за договором довічного утримання (догляду), посвідченого 27.03.2009 року за рестром №936 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Побіянською Н.Б., за наслідком чого змінюється сторопа за цим договором. … Згода дружини ОСОБА_5 ОСОБА_6 на укладення цього договору висловлена в заяві, де справжність її підпису засвідчено Побіянською Н.Б., приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу 09.07.2022 року за ресстром №1617.».
З нотаріально завіреної копії довідки від 04 липня 2022 року №96 засідання ЛКК КНП «ЦПСМД м. Ватутіне Черкаської області» вбачається, що ОСОБА_3 , інвалід ІІ групи, потребує постійної сторонньої допомоги.
З нотаріально завіреної копії довідки від 01 квітня 2014 року серії ААВ №857844 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про набуття 2 групи інвалідності вбачається, що ОСОБА_3 01 жовтня 2014 року безтерміново встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є загальне захворювання.
З акту депутата Ватутінської міської ради VIII скликання Кравченко М.В. від 24 жовтня 2022 року вбачається, що «…, депутатом Ватутінської міської ради, Кравченко Маргаритою Василівною , складено цей акт про те, що з березня 2009 року по 09.07.2022 року ОСОБА_5 здійснював постійний нагляд (догляд) за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З 09.07.2022 року постійний догляд відповідно до Договору про зміну набувача за договором довічного утримання (догляду) здійснює ОСОБА_1 .
Інші особи, які можуть здійснювати такий догляд відсутні.»
З огляду на наведені вище обставини справи, відповідачем-2, під час розгляду рапорту позивача, не було надано всебічної належної об'єктивної оцінки наданим позивачем, на підтвердження наявності підстав для звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доказам, у зв'язку з чим, як правильно зазначив суд першої інстанції, рішення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , оформлене листом від 25 жовтня 2024 року №1352/10897, підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо перевірки достовірності наданих документів, не може мати своїм наслідком ухвалення рішення, яке ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмітив, що оскільки відповідач, надаючи оцінку умовам договору в листі від 25 жовтня 2024 року, не надав доказів та не зазначив про визнання недійсним договору довічного утримання чи договору про зміну набувача за договором довічного утримання, то він повинен надавати оцінку наведеним договорам як таким, що є чинними, враховуючи приписи статті 204 Цивільного кодексу України, якими встановлено презумпцію правомірності правочину.
Так, відсутність в додатках до рапорту згоди ОСОБА_3 від 09 липня 2022 року (а.с.60), не може мати своїм наслідком визнання договору довічного утримання чи договору про зміну набувача за договором довічного утримання нечинними або неврахування їх при розгляді відповідного рапорту.
Посилання апелянта на приписи статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в новій редакції, відповідно до яких у вказаній статті вже відсутня правова підстава для звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або особою, яка за висновком соціальної-експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд є безпідставними, оскільки при вирішенні спору необхідно застосовувати норми права, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, що у даному випадку являє собою момент звернення позивача з рапортом про звільнення - 28 листопада 2022 року.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що надана разом із позовом копія заяви ОСОБА_3 про згоду на придбання нерухомого майна від 09 липня 2022 року не була долучена до спірного рапорту та не могла бути врахована під час його розгляду, а тому не може бути належним доказом протиправної бездіяльності апелянта щодо невжиття заходів з надання правильної правової оцінки наданих разом із спірним рапортом документів, оскільки як встановлено вище, позивачем до рапорту були наданні й інші докази наявності підстав для звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, однак відповідач-2 безпідставно не було надано їм належної оцінки чи перевірено їх на достовірність у порядку визначеному Законом (у разі наявності щодо них таких сумнівів).
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження апелянта, що в актах обстеження місця проживання ОСОБА_3 зазначено про надання позивачем догляду згаданому громадянину, що в силу відсутності позивача в місці виконання договору протягом тривалого часу та проходження ним військової служби, не видається за можливе, оскільки жодним із пунктів Розділу « 2. ОБОВ'ЯЗКИ НАБУВАЧА» Договору довічного утримання (догляду) від 27 березня 2009 року не передбачено необхідності (обов'язку) безперервного щоденного догляду за «ВІДЧУЖУВАЧЕМ» ( ОСОБА_3 ) або обов'язків для виконання яких необхідним є такі часові «об'єми».
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року є обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 09 вересня 2025 року.