Справа № 754/4668/25 Суддя (судді) першої інстанції: Н.Д. Буша
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кобаль М.І.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
від позивача (апелянта): не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (у порядку ч. 5 ст. 287 КАС України), -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю.О. в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, винесені на підставі його рішення про фактичне виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2017 року у справі № 754/12702/14-а: НОМЕР_2 від 13.03.2025 року про результати перевірки законності виконавчого провадження та ВП НОМЕР_2 від 14.03.2025року про скасування процесуального документа - «Постанови про накладення штрафу» від 17.10.2024 року, що видана Барабаш Тетяною Олегівною .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (у порядку ч. 5 ст. 287 КАС України) передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до Деснянського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом, згідно з ч. 5 ст. 287 КАС України, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження, розглядаються судом, який видав виконавчий лист.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (у порядку ч. 5 ст. 287 КАС України) та на підставі ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, яке призначено на "09" вересня 2025 року об 11:50 годин.
Від апелянта надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, передаючи адміністративний позов за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, посилався на що п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлює виключний перелік справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, розгляд яких здійснюють місцеві загальні суди як адміністративні суди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені у ст. 287 КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Отже, з зазначених правових приписів вбачається, що рішення дії або бездіяльність державного виконавця при виконанні виконавчого документа підлягають оскарженню до окружного адміністративного суду, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. В свою чергу, місцевим загальним судам як адміністративним підсудні лише ті спори з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, які виникли при виконанні судових рішень, прийнятих місцевим загальним судом як адміністративним судом, визначених пунктами 1-3 частини 1 ст. 20 КАС України.
Разом із тим, переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів відзначає, що у Законі України «Про виконавче провадження» наявна пряма нормативна вказівка, що оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб відповідної служби стосовно виконання рішення суду відбувається до суду, який видав виконавчий документ.
Так, положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, предметом виконання у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 є постанова суду у пенсійній справі, яка винесена Деснянським районним судом м. Києва в порядку та за правилами, що визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Аналізуючи доводи апелянта, колегія судді відзначає, що позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю.О. в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, винесені на підставі його рішення про фактичне виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2017 року у справі № 754/12702/14-а: НОМЕР_2 від 13.03.2025 року про результати перевірки законності виконавчого провадження та ВП НОМЕР_2 від 14.03.2025року про скасування процесуального документа - «Постанови про накладення штрафу» від 17.10.2024 року.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито та здійснювалось щодо виконання виконавчого листа №754/12702/14-а від 04.04.2018, виданого Деснянським районним судом міста Києва.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ця справа підсудна Деснянському районному суду міста Києва, як суду, що видав виконавчий документ.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №369/7016/22, від 11.01.2024 у справі №380/6328/22.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду, колегія суддів також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 в справі №826/12964/17, у якій касаційний суд також констатував, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду скарг.
Відповідно до висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2019 у справі №808/8368/15, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, Деснянським районним судом м. Києва в ухвалі від 01 квітня 2025 року зроблено помилковий висновок щодо необхідності передачі адміністративного позову за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до Деснянського районного суду м. Києва.
Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов хибного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
В свою чергу, підставою для скасування ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права
Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
М.І. Кобаль
(повний текст судового рішення виготовлено 09 вересня 2025 року)