Справа № 620/14565/24 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо передачі документів для призначення пенсії позивачу для Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 29 квітня 2024 року №2000-0302-9/70038;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, стаж роботи з 01 січня 2004 року по 31 травня 2023 року у повному обсязі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, 14 березня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що громадянин України ОСОБА_1 та посадова особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «А & L» ОСОБА_1 не є тотожними стосовно поширення на них прав та обов'язків, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Апелянт наголосив, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг віку для призначення пенсії за віком 31 травня 2023 року та має понад 30 років страхового стажу і як результат з 01 червня 2023 року набув права на призначення пенсії за віком.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 29 серпня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 05 вересня 2023 року №253350003761.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо передачі документів на призначення позивачу пенсії для розгляду та призначення пенсії - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області та протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05 вересня 2023 року №2000-0302-9/121423 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати солідарно Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу позивачу стаж роботи з 01 липня 2000 року по 31 травня 2023 року, а також зарахувати до загального страхового стажу період проходження строкової військової служби з 28 жовтня 1981 року по 21 грудня 1983 року згідно уточнюючої довідки від 29 серпня 2023 року №4/1259 та стаж роботи з жовтня 1980 року по травень 1981 року, з 18 серпня 1980 року по 22 жовтня 1980 року, з 04 січня 1984 року по 28 серпня 1984 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №620/15231/23 зазначене вище рішення скасовано та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській областіповторно розглянути заяву від 29 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У згаданому рішенні судом зазначено, що з 28 жовтня 1981 року по 21 грудня 1983 року проходив військову службу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 серпня 2023 року №4/1259. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав не приймати до уваги вказану довідку. Щодо періодів роботи позивача, зокрема, з 1980 по 1981 роки; з 18 серпня 1980 року по 22 жовтня 1980 року; з 04 січня 1984 року по 28 серпня 1984 року, суд вважав за необхідне зазначити, що записи №1-2, 7-8 в повній мірі підтверджують спірні періоди роботи позивача, а певні недоліки у заповненні трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та констатував, що періоди роботи з 1980 по 1981 року; з 18 серпня 1980 року по 22 жовтня 1980 року; з 04 січня 1984 року по 28 серпня 1984 року, які не були зараховані до стажу позивача, підтверджуються записами його трудової книжки. Щодо періоду роботи позивача з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року суд вказав, що відсутність відомостей позивача в даних індивідуальної відомості про застраховану особу, не може бути підставою для обмеження прав останнього на оформлення пенсії за віком, за умови підтвердження його стажу записами у трудовій книжці. Щодо позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу позивачу, зокрема, періоду з 01 січня 2004 року по 31 травня 2023 року, суд дійшов висновку, що останні задоволенню не підлягають, оскільки розцінюються судом як передчасні, матеріали справи не містять доказів щодо порушення прав позивача у вказаній частині вимог.
На виконання рішення суду від 10 січня 2024 року у справі №620/15231/23 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29 квітня 2024 року №253350003761.
З рішення від 29 квітня 2024 року №253350003761 вбачається, що до загального страхового стажу зараховано періоди роботи згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу державного реєстру застрахованих осіб. За висновком відповідача, страховий стаж заявника становить 25 років 00 місяців 21 день. При цьому, формою РС-право підтверджується зарахування до страхового стажу позивача зазначених вище спірних періодів, які були предметом розгляду в суді. Період з 01 червня 2006 року по 31 травня 2023 року до страхового стажу позивача не зарахований.
Вважаючи рішення ГУ ПФ України в Харківській області від 29 квітня 2024 року та дії ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо передачі документів для призначення пенсії відповідачу протиправними, ОСОБА_1 звернувся в Чернігівській окружний адміністративний суд з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Чернігівський окружний адміністративний суд 24 лютого 2025 року дійшов висновку, що позивач у період з 01 червня 2006 року по 30 травня 2023 року перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «А & L», тобто здійснював керівництво відповідним суб'єктом господарювання, а тому в розумінні Закону №1058 був страхувальником, особою відповідальною за нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яке відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Крім того, заяву позивача було передано на розгляд відповідачу за принципом екстериторіальності з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» головним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Приписами статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 106 Закону №1058-IV посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).
Основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (пункт 12).
У пункті 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).
Частиною одинадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Враховуючи, що обов'язок щодо сплати страхового внеску і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), то і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Таким чином, страхувальник відповідальний за неналежне нарахування та сплату страхових внесків, а тому така бездіяльність з його боку може бути самостійною підставою для неврахування під час призначення такій особі пенсії заробітної плати, з якої не сплачені страхові внески.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду з цим позовом було, зокрема, з метою зарахування до його загального страхового стажу періоду трудової діяльності з 01 січня 2004 року по 31 травня 2023 року.
Разом з тим, доказів нарахування позивачу заробітної плати та сплати страхових внесків у спірний період матеріали справи не містять.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у вказаний період перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «А & L», тобто здійснював керівництво відповідним суб'єктом господарювання.
Отже, у розумінні Закону №1058 ОСОБА_1 у спірний період був страхувальником - особою відповідальною за нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яке відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального права, з повним з'ясуванням обставин, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору.
Твердження апелянта про те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії і він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу при призначенні пенсії є необґрунтованими, оскільки такі доводи мали б місце у випадку, якщо відповідальною за сплату страхових внесків була інша особа.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 09 вересня 2025 року.