Справа № 640/15632/21 Суддя (судді) першої інстанції: Конєва Світлана Олександрівна
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індітекс Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
07 червня 2021 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, апелянт) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» (Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССІМО ДУТТІ УКРАЇНА») (далі - відповідач), у якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 572 403,00 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 3 485,80 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року замінено відповідача по справі №640/15632/21 з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССІМО ДУТТІ УКРАЇНА» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» (01001, м. Київ, площа Спортивна, 1А, вежа А, поверх 15, код ЄДРПОУ 35534116).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позовну заяву Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишено без задоволення.
31 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач сплатив адвокату, у зв'язку з розглядом справи.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» адвоката Матвійчук Наталії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 03150, вул. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 104, ідентифікаційний код: 22869098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, площа Спортивна, буд. 1-А, вежа А, поверх 15; ідентифікаційний код: 35534116) судові витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 6 000,00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.
Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції, представник Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ставить під сумнів справжність підпису генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССІМО ДУТТІ УКРАЇНА» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» Дробишева С.В. на документах, що підтверджують надання правничої допомоги.
Позивач стверджує, що підпис Дробишева С.В. на копіях звітності 3-ПН візуально не відповідає тим, що містяться на копіях документів, долучених до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Також апелянт вказує, що копії договору №86/08-19 від 01.08.2019, додатку до нього та додаткової угоди не містять печатки клієнта-юридичної особи.
На підставі наведеного апелянт вважає, що подані документи не містять достовірної інформації, а тому є недопустимим доказом.
Також апелянт зазначає, що справа №640/15632/21 є типовою, подібні спори між тими ж сторонами розглядаються не перший рік; заявлена сума для відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною в порівнянні з фактично виконаним об'ємом робіт; такий об'єм неможливо встановити із наданих представником відповідача доказів.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
18 червня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами третьою, четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті134 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах № 810/2816/18, № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 810/1502/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року про надання правової допомоги, додаток № 3 від 23 червня 2021 року до договору № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року, додаткову угоду № 1 від 25 березня 2025 року до додатку № 3 до договору № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року, рахунок № 3856 від 04 серпня 2021 року на оплату професійних послуг з надання правової допомоги згідно з додатком № 3 до договору про надання правової допомоги № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року, платіжне доручення № 122815 від 15 вересня 2021 року, акт надання послуг від 28 вересня 2021 року до додатку № 3 від 23 червня 2021 року до договору № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року, опис деталізованого обсягу наданих послуг від 28 вересня 2021 року до додатку № 3 від 23 червня 2021 року до договору № 86/08-19 від 01 серпня 2019 року.
Як вбачається із пункту 1.1. додатку № 3 (з урахуванням додаткової угоди № 1) відповідачу надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи № 640/15632/21; юридичний аналіз позовної заяви Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2020 рік, яка розглядається в рамках справи № 640/15632/21; юридичний аналіз ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративний справі №640/15632/21; отримання та юридичний аналіз доказів у справі № 640/15632/21; аналіз судової практики та розробка правової позиції для підготовки документів по суті спору в рамках справи № 640/15632/21; підготовка документів по суті спору в рамках справи №640/15632/21, зокрема, але не виключно відзиву на позовну заяву Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2020 рік; підготовка документів з процесуальних питань в рамках справи №640/15632/21, зокрема, але не виключно, клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу; подання до Окружного адміністративного суду м. Києва документів по суті спору та документів з процесуальних питань у справі № 640/15632/21; отримання інформації у суді щодо руху справи №640/15632/21; надання клієнту інформації щодо руху справи №640/15632/21; представництво інтересів клієнта у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, включаючи, але не виключно, підготовку та подачу до суду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За доводами апеляційної скарги, позивач ставить під сумнів справжність підпису генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МАССІМО ДУТТІ УКРАЇНА» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» Дробишева С.В. на документах, що підтверджують надання правничої допомоги. Також позивач стверджує, що підпис Дробишева С.В. на копіях звітності 3-ПН візуально не відповідає тим, що містяться на копіях документів, долучених до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
У контексті наведеного судова колегія зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц.
Також, у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду, окрім іншого, декларуючи обов'язок подання конкретних доказів на підтвердження доводів, вказала, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.
Крім того, судова колегія зазначає, що висновки позивача про невідповідність чи не справжність підпису у документах не можуть ґрунтуватися на його власних візуальних спостереженнях, оскільки для з'ясування наведених обставин необхідні спеціальні знання і відповідь на питання чи виконано підпис даною особою чи іншою, може дати лише почеркознавча експертизи. Водночас клопотань про призначення експертизи матеріали справи не містять.
Поряд з наведеним, суд також враховує відсутність клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи звітів за формою № 3-ПН Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Массімо Дутті Україна» (за 2017 рік), та обґрунтування їх дотичності до спірних правовідносин.
Відповідно до приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, позивачем не повідомлено жодних поважних причин, що унеможливили подання наведених документів до суду першої інстанції.
Також, апелянт зазначає, що копії договору №86/08-19 від 01.08.2019, додатку до нього та додаткової угоди не містять печатки клієнта-юридичної особи.
Надаючи оцінку наведеним твердженням апелянта судова колегія зауважує, що за приписами статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
На підставі наведеного, судова колегія відхиляє за безпідставністю висновки апелянта про те, що подані документи не містять достовірної інформації, а тому є недопустимим доказом.
У контексті доводів апелянта щодо не співмірності заявленої для відшкодування суми витрат на правничу професійну допомогу в порівнянні з фактично виконаним об'ємом робіт, судова колегія враховує таке.
Судом першої інстанції, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи представником відповідача, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу з 64 418,64 грн до 6 000,00 грн, які стягнуто з Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Заперечень щодо стягнення даної суми апелянтом не наведено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №712/3590/22 від 24 червня 2024 року, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність наведених доводів Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, з огляду на відсутність переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
На підставі встановлених матеріалами справи доказів, тривалості розгляду справи, кількості процесуальних документів; враховуючи категорію спору, його складність, колегія суддів дійшла переконання, що визначені судом першої інстанції витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи й вимоги апеляційної скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими і не спростовують висновку судів першої інстанції.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Індітекс Україна» адвоката Матвійчук Наталії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення.
Додаткове рішення суду першої інстанції в частині вимог, що залишені без задоволення, сторонами не оскаржується.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов