Справа № 760/10891/22
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., перевіривши апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Київської митниці Державної митної служби України, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Київської митниці Державної митної служби України, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом було пропущено строк подання апеляційної скарги.
Вказана ухвала суду була скерована до електронного кабінету апелянта в системі Електронний Суд та доставлена 29 липня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
05 серпня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року, в якому апелянт зазначає що КАС України не передбачено строк подання апеляційної скарги повторно. Також просить врахувати обставини подання вперше Київською митницею апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду м. Києва в адміністративній справі № 760/10891/22, дотримання встановленого строку на усунення її недоліків (надання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 744,30 грн), а також подання апеляційної скарги повторно у строк, який не перевищує 10 днів, встановлений для подання апеляційної скарги, що у сукупності свідчить про добросовісне виконання Київською митницею обов'язків учасника справи.
Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, первинну апеляційну скаргу скаржником було подано в межах строків, встановлених статтею 286 КАС України, яку на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в розмірах, передбачених чинним законодавством України.
30 червня 2025 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
11 липня 2025 року апелянт вдруге подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, тобто з пропуском строку, передбаченого КАС України.
У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості відповідача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
Відповідно, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
У той же час, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України". Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Шишков проти Росії".
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
У даному випадку, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 819/1224/15-а.
Відповідно, відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує тривалість пропущеного строку.
Так, проміжок часу, який сплинув після ухвалення рішення судом першої інстанції та дати отримання його копії відповідачем до звернення з апеляційною скаргою вдруге є досить тривалим, та значно перевищує процесуальний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, що вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника в апеляційному перегляді судового рішення у даній справі.
У свою чергу, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України до суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що станом на 09 вересня 2025 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, не було усунено недоліки апеляційної скарги щодо пропуску строк її подання на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року, суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 169,286, 295, 298, 299, 325, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Київської митниці Державної митної служби України, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач Є. І. Мєзєнцев
Судді О. В. Епель
В. В. Файдюк