Справа № 320/6754/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скупінська О.В.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
09 червня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - відповідач, апелянт 1, ВКДКА), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року №ІІ-14/2021 (далі - спірне рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням встановлених для цього правил, а саме: не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, адже прийняте з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не добросовісно, адже є неконкретним, непослідовним і суперечливим.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року адміністративну справу №320/6754/21 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та залучено до участі у справі №320/6754/21 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 (далі - третя особа, апелянт 2, ОСОБА_1 ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року №ІІ-414/2021.
Позиція суду мотивована тим, що ВКДКА не повно досліджено факти та обставини щодо діянь адвоката ОСОБА_2, що є предметом дисциплінарної справи, порушеної за скаргою ОСОБА_1 , зокрема не враховано і не надано оцінки доводам, на які адвокат посилався при розгляді його дисциплінарної справи.
Ані рішення регіональної комісії, ні рішення ВКДКА не містять аналізу того, чи був ОСОБА_1 станом на дату укладення позивачем з ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги клієнтом ОСОБА_2 в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ПАЕ; обсягу повноважень та обов'язків позивача за договором про надання правової допомоги від 22.12.2014.
ВКДКА як один із органів, через діяльність яких здійснюється адвокатське самоврядування, при розгляді скарг на дії адвоката ОСОБА_2 , не виконала одного з основних завдань адвокатського самоврядування, яке полягає у забезпеченні незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності, зокрема - не перевірила та врахувала тих обставин і критеріїв, що описані в узагальненнях дисциплінарної практики як визначальні обставини, які належить брати до уваги при розгляді скарг, що подаються процесуальними опонентами в інтересах клієнтів адвокатів або інших учасників процесу.
Стверджуючи про порушення позивачем ст.9 ПАЕ, відповідач не встановив обставин отримання адвокатом конфіденційної інформації від клієнта та не вказав яка саме конфіденційна інформація була отримана позивачем. У матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем конфіденційної інформації. В порушення п. 57 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг ВКДКА не забезпечила об'єктивного розгляду скарги, не перевірила належним чином викладені в скарзі факти та не врахувала доводи позивача, чим порушила також п. 43 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг, яким визначено, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що рішення від 19 лютого 2021 року №ІІ-014/2021 не відповідає вимогам п. 51 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг, згідно з яким рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 28 травня 2025 року представником Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Відповідач вказує на те, що Рішення ВКДКА від 19.02.2020 № ІІ-014/2021 є правомірним, обґрунтованим та вмотивованим. У зазначеному Рішенні ВКДКА наявний логічний зв'язок між мотивувальною та резолютивною частинами, під час прийняття рішення ВКДКА враховано наявні обставини, документи, матеріали КДКА регіону, тощо, що стали предметом розгляду ВКДКА. При цьому, мотивувальна частина рішення ВКДКА повністю узгоджується з його резолютивною частиною. Зі змісту оскаржуваного рішення ВКДКА вбачається, що за процедурою прийняття та об'єктивністю дослідження обставин воно повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак, прийнято в межах повноважень ВКДКА, з урахуванням всіх наявних матеріалів і обставин справи, тобто, воно є вмотивованим та обґрунтованим, а викладені в ньому факти, належним чином підтверджені. Суд першої інстанції, вирішуючи справу, поклав в основу оскаржуваного рішення лише доводи позивачки і, в порушення принципів диспозитивності та змагальності оминув увагою доводи ВКДКА, що містилися у заявах по суті справи та обґрунтовані відповідними висновками Верховного Суду, що потягло ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.
02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №320/6754/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; на стадії підготовки до апеляційного перегляду справи залучити до участі у справі третю особу, щодо прав, інтересів, обов'язків якої суд прийняв рішення - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Хмельницької області (код ЄДПРОУ 25835007, 29017, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, будинок 5/3, офіс 801).
Апеляційна скарги ОСОБА_1 мотивована наступним.
Позивач порушив Правила адвокатської етики і Закон №5076-VI фактом допущення укладення правочину про надання правової допомоги в 2018 році з ОСОБА_3 у якого з 2018 року з ОСОБА_1 конфлікт, що суперечить його інтересам, тому у діях позивача наявний склад проступку, що є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Позивач не довів позовні вимоги; правомірність оскаржуваного рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення підтверджується доказами, які судом першої інстанції було залишено поза увагою.
Ухвалюючи відповідне рішення, суд першої інстанції фактично втрутився у надану відповідачем оцінку доказів, зібраних у ході процедури перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності, оскільки підстави для скасування рішення ВКДКА полягають саме у переоцінці достатності доказів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та надав оцінку рішенню регіональної КДК, яке в межах даного спору не оскаржувалося та предметом судової оцінки не мало би бути.
Також ОСОБА_1 зауважує, що позивач звернувся до суду із пропуском строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, від 10 червня 2025 року та від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
19 червня 2025 року від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , за змістом якої заявник просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 320/6754/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.
Позивач правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши клопотання апелянта ОСОБА_1 про залучення до справи у якості третьої особи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з частиною 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 5 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заявляючи клопотання про залучення третьої особи, ОСОБА_1 не зазначено, на які саме права чи обов'язки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області і яким чином може вплинути рішення суду у цій справі.
Оскільки апелянт ОСОБА_1 не аргументував і не надав жодного доказу ймовірності впливу рішення у цій справі на права, свободи, інтереси або обов'язки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення третьої особи.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_2 є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 16.10.2008.
14.02.2020 до КДКА Хмельницької області надійшла скарга ОСОБА_1 відносно адвоката ОСОБА_2 .
11.06.2020 КДКА Хмельницької області за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , довідки та матеріалів перевірки прийняла рішення, яким порушила дисциплінарну справу стосовно позивача.
За порушення частини 1 статті 9 Правил адвокатської етики, на підставі пункту 3 частини 2 статті 34 Закону, рішенням КДКА Хмельницької області від 06.11.2020 № 48 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
07.12.2020 ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (№ 560/8051/20), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 зупинено провадження у справі №560/8051/20 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/6754/21.
Разом з тим, не погоджуючись з прийнятим рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №48, ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на вищевказане рішення КДКА Хмельницької області.
Перевіривши доводи скаржника, ВКДКА на своєму засіданні ухвалила рішення від 19.02.2021 № ІІ-14/2021, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення КДКА Хмельницької області від 06.11.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження - скасовано, ухвалено нове рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 19.02.2021 №ІІ-014/2021, 25.05.2021 позивач звернувся до суду з даним позовом (№320/6754/21).
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
За приписами частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, у разі: накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ч.2 вказаної статті накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Пунктом 3 частини 3 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, - з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
Копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається адвокату та відповідній раді адвокатів регіону. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Згідно з статтею 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Статтею 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.
Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
Статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.
Приписами частини сьомої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обумовлено, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , останній покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме залишенні поза увагою пропуску позивачем строку звернення до суду.
Таким чином, враховуючи наявність доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду із позовом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексу адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття, що встановлено частиною сьомою статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка є спеціальною нормою стосовно приписів частини четвертої статті 122 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом, зокрема, у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21 та від 07 грудня 2022 року у справі № 620/573/22.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року №ІІ-14/2021 надіслано засобами поштового зв'язку 29 березня 2021 року та 02 квітня 2021 року отримано позивачем (а.с.8).
Частиною першою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку (частина третя статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, з огляду на приписи частини 7 статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тридцятиденний строк оскарження до суду відповідного рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, з дня його прийняття, закінчився 21 березня 2021 року.
Водночас, враховуючи відсутність позивача при прийнятті спірного рішення та направлення його засобами поштового зв'язку лише 29 березня 2021 року, тридцятиденний строк оскарження до суду відповідного рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури тривав до 02 травня 2021 року включно.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 25 травня 2021 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку (а.с.36).
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач покликається на тривале виготовлення спірного рішення відповідачем та його переїзд між поверхами будівлі за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, 3.
У контексті наведеного судова колегія зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з дати отримання спірного рішення та поважних причин пропуску такого строку не наведено.
Також судова колегія враховує, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.7) не розглянуто ні Київським окружним адміністративним судом, ні Окружним адміністративним судом міста Києва, ні Одеським окружним адміністративним судом.
Відповідно, питання поновлення строку звернення до суду та його поважності не було вирішено при відкритті провадження у справі (а.с.38, 112, 123, 187-189).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року встановлено строк до 13 серпня 2025 року, протягом якого учасники справи можуть подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 02 червня 2025 року вх.№ 15804/25 позивач отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 02 червня 2025 року о 20:19 год. (а.с.34).
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позивач отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 17 червня 2025 року о 21:41 год. (а.с.39).
Разом з тим, у встановлений апеляційним судом строк позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційні скарги та заперечення щодо їх доводів, зокрема пропуску звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Поряд з наведеним колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, то таку слід задовольнити частково.
Водночас, підстав для задоволення апеляційної скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури судова колегія не вбачає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов