Справа № 320/41189/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінов А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,, -
Громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо прийняття рішення №5 від 23.02.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо прийняття рішення від 23.02.2023 №26012500091356 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення
- зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення №5 від 23.02.2024 Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №2601130100015066 від 26.02.2024 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити інформацію про це до органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби;
- скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про заборону в'їзду на територію України громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та направити інформацію про це до органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну №5 від 23.02.2024.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 23.02.2023 №26012500091356 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №2601130100015066 від 26.02.2024 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення №5 від 23.02.2024 Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 жовтня 2023 року відносно громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінням державної міграційної служби України в Івано-Франківській області прийнято рішення № 26014200089105 про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особі, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки.
В подальшому позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .
06.02.2024 за вх. № 814/1/2601-24 до УДМС в Івано-Франківській області надійшло подання ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
У вказаному поданні зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянина Ірану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якої перебування останнього на території України може становити загрозу національній безпеці України, а також правам і законним інтересам громадян нашої держави.
Повідомлено, що загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України та іншими документами з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
Вказано, що враховуючи викладене та беручи до уваги військово-політичну ситуацію на території нашої держави, зважаючи на військово-технічну підтримку Іраном країни агресора - російської федерації, з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян, керуючись вимогами п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», підпунктом 1 пункту 64 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» від 25.04.2018 № 321, просимо розглянути питання щодо скасування громадянину Ірану ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, дозвіл на імміграцію скасовується, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
З огляду на надходження подання в умовах воєнного часу та складного безпекового середовища в Україні та з врахуванням повідомленої про позивача відповідних даних відносно загрози національної безпеки України, УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 23.02.2024 за № 5.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, у разі скасування дозволу на імміграцію скасовується посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
У зв'язку із чим, УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 26012500091356 від 23.02.2024 про скасування посвідки на постійне проживання позивачу, на підставі п.п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, у зв'язку із тим, що скасовано наданий йому дозвіл на імміграцію.
Відповідні рішення направлені позивачу супровідним листом № 2601.7.1-1306/2601.2-24 від 23.02.2024 на його зареєстровану адресу (м. Київ) за допомогою засобами поштового зв'язку рекомендованим листом, номер відправлення 7601875047662 від 29.02.2024, однак, відповідне відправлення повернуто УДМС в Івано-Франківській області у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, що разом із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення.
26.02.2024 УДМС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 2601130100015066 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Ірану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та інших похідних з цього рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Спірні правовідносини врегульовано положеннями Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491-III) та Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3773-VI визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Згідно з статті 11 Закону № 2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Відповідно до приписів статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Підпунктом 1 пункту 64 Порядку № 322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (пункти 64-66 Порядку № 322).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем скасовано дозвіл на імміграцію в Україну позивачу на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч.1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII):
- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Служба безпеки України, Державна міграційна служба України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, питання про скасування дозволу на імміграцію позивача ініційовано поданням ІНФОРМАЦІЯ_2, яке надіслано Управлінню ДМС УКраїни в Івано-Франківській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Як вже зазначалося, оскаржуване рішення про скасування дозволу позивачу на імміграцію в Україну прийняте відповідачем на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Підставою скасування дозволу на імміграцію в Україну щодо позивача є наявність дій іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі - Порядок № 1983).
Даний Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Згідно з абзацу першого пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Абзацом другим пункту 21 Порядку №1983 передбачено, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (абзац перший пункту 22 Порядку №1983).
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що скасування дозволу на імміграцію можливе лише за наявності визначених Законом №2491-III підстав та на основі складеного обґрунтованого висновку із зазначенням таких підстав для скасування відповідного дозволу.
Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, подання ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить мотивованого обґрунтування застосування у даному випадку пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, яким визначено підстави для скасування відповідного дозволу.
Законом №2491-ІІІ встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, наявність яких у даній справі відповідачем не доведена.
Крім того, як цілком обґрунтовано зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких доказів які б свідчили про те, що позивач перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, з викладеного вище слідує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах компетенції та в ході оперативної службової діяльності, мали змогу у повній мірі з'ясувати дійсні обставини, що мали місце, та встановити наявність протиправних дій позивача, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Проте, з наявної в матеріалах справи копії подання ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що в ньому взагалі відсутні будь-які посилання на докази, як б свідчили про те, що в діях позивача наявні ознаки, які свідчать про наявність загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні, відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні, контролюючий орган не мав належних та допустимих доказів наявності вини позивача у діях, які свідчать про наявність загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
При цьому, як вказано вище, Верховний Суд у постанові від 22.01.2020р. у справі №802/1439/17-а відзначив, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта, існування яких має підтверджуватися вироком суду, яким особу засуджено за вчинення злочинів, чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.
Відтак, контролюючий орган передчасно дійшов висновку щодо наявності підстав до скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, у зв'язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки прийняття відповідачем рішень від 23.02.2023 №26012500091356 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 та №2601130100015066 від 26.02.2024 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є наслідками прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію №5 від 23.02.2024, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту прав позивача, є визнання протиправними та скасування вказаних рішень відповідача, як таких, що прийняті на підставі незаконного рішення відповідача №5 від 23.02.2024.
При цьому, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування цих рішень, у той час як вимоги про визнання протиправними дій не призведуть до поновлення порушених прав, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність та скасування спірних рішень, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно з пунктами 66-67 Порядку №321 копія рішення про скасування посвідки надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.
Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан"), або шляхом надсилання листа.
У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 09.09.2025)