Справа № 580/3653/25 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 квітня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести з 21.02.2025 ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у розмірі 60 відсотків від заробітку та здійснити перерахунок й виплату пенсії, відповідно до Довідок №13-43/41-25 (Додаток 5 до Порядку), №13-43/42-25 (Додаток 4 до Порядку), №13-43/43-25 (Додаток 6 до Порядку) від 10.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно листом відмовив у переведенні з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у розмірі 60 відсотків від заробітку та здійснити перерахунок й виплату пенсії, відповідно до Довідок №13-43/41-25 (Додаток 5 до Порядку), №13-43/42-25 (Додаток 4 до Порядку), №13-43/43-25 (Додаток 6 до Порядку) від 10.01.2025.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.02.2025 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2025 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області всупереч норм законодавства не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 21.02.2025 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», тому суд не надає правову оцінку підставам, викладеним у його листі від 21.03.2025 №2869-2006/Р-02/8-2300/25, оскільки такий документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак не може бути предметом судового розгляду. Суд зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області не вчиняло дій щодо відмови позивачу у перерахуванні пенсії, натомість, відповідач допустив протиправну бездіяльність через не прийняття жодного з рішень, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Черкаській області прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви позивача від 21.02.2025 про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідно, позовні вимоги щодо переведення позивача з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у розмірі 60 відсотків від заробітку та здійснити перерахунок й виплату пенсії, відповідно до Довідок №13-43/41-25 (Додаток 5 до Порядку), №13-43/42-25 (Додаток 4 до Порядку), №13-43/43-25 (Додаток 6 до Порядку) від 10.01.2025 є передчасними та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі №580/3653/25 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки вказаним фактам та доказам, що містяться в матеріалах справи. Суд однобічно підійшов до вивчення справи, обмежившись увагою виключно на тому, в який спосіб і як була оформлена відповідь відповідача на заяву позивача.
Аналіз змісту листа - відмови відповідача дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови позивачеві у переведенні на інший вид пенсії, що за своєю суттю є публічно-владним управлінським рішенням.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку направлення листа кваліфікується як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
Відповідач не навів/не надав жодних доказів та аргументів щодо відсутності у ОСОБА_1 права на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а матеріали справи містять достатньо доказів, що свідчать про беззаперечне право останньої на отримання пенсії державного службовця з урахуванням наданих довідок про складові заробітної плати від 10.01.2025.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року та від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
05 червня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
09 червня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 21.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направило на адресу позивача лист від 21.03.2025 №2869-2006/Р-02/8-2300/25, в якому зазначило, що пенсія позивачу виплачується із дотриманням вимог законодавства України.
Вважаючи наведену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Своєю чергою, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058.
Згідно із частиною першою цієї статті призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За змістом пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Додатком 1 до Порядку № 22-1 затверджений зразок заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац сьомий пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1).
Перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку), переведення з одного виду пенсії на інший, визначений розділом ІІ Порядку № 22-1.
За змістом положень пункту 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (пункт 4.1 розділу IV Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим - четвертим пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
За змістом пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що своє право на призначення (перерахунок), переведення з одного виду пенсії на інший особа реалізує у спосіб звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, зразок якої наведений у додатку 1 до Порядку № 22-1. До такої заяви особа подає документи, передбачені Порядком № 22-1. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. За результатами розгляду заяви та поданих документів орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви, ухвалює відповідне рішення про призначення (перерахунок) чи переведення з одного виду пенсії на інший або ж про відмову у такому призначенні (перерахунку) чи переведенні із зазначенням мотивів, що слугували підставою для його ухвалення.
Отже, Порядком № 22-1 чітко визначено процедуру, яка є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання у сфері соціального захисту.
Згідно з вимогами пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1 результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.02.2025 відповідач не ухвалив жодного рішення з числа тих, що передбачені зазначеними нормами (про переведення або ж про мотивовану відмову в переведенні/зміні виду пенсії).
Натомість, відповідач надав позивачу роз'яснення щодо законодавчих норм, хронології прийняття відповідних законів та матеріалів його пенсійної справи. Суд також звертає увагу на відсутність роз'яснення порядку оскарження відповідного листа суб'єкта владних повноважень (а.с.52).
Таким чином, суд висновує, що лист пенсійного органу від 21.03.2025 №2869-2006/Р-02/8-2300/25 не є рішенням у розумінні абзацу першого частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 та пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1, а формулювання причин відмови у листі не може розцінюватись як належний спосіб ухвалення та обґрунтування рішень суб'єктом владних повноважень.
За цих обставин суд доходить висновку, що у спірній ситуації Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ухилилося від ухвалення рішення, що віднесене до його компетенції, оскільки не ухвалило жодного з рішень, які відповідно до вимог абзацу першого частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 та пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 повинні бути ухвалені за результатами розгляду заяви особи про переведення/зміну виду пенсії.
Таким чином, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача щодо прийняття одного з рішень, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно, у суду наразі відсутні достатні правові підстави для зобов'язання відповідача перевести з 21.02.2025 ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII у розмірі 60 відсотків від заробітку та здійснити перерахунок й виплату пенсії, відповідно до Довідок №13-43/41-25 (Додаток 5 до Порядку), №13-43/42-25 (Додаток 4 до Порядку), №13-43/43-25 (Додаток 6 до Порядку) від 10.01.2025, оскільки жодних рішень щодо заяви від 21.02.2025 відповідач не ухвалив.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Suominen v. Finland» (№ 37801/97, пункт 36) вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли ухвалюється несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати ухвалення невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22 листопада 2023 року у справі №300/3457/20, від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23, від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24.
На підставі вищенаведеного у сукупності, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у його оскаржуваних частинах.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов