Справа № 709/1474/25
09 вересня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі
секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
представника позивача - Солода В.М.,
представника відповідача - Самченка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення № 1/336 та № 1/338 від 01 серпня 2025 року, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника ОСОБА_2 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач) про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення № 1/336 та № 1/338 від 01 серпня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 № 1/336 від 01 серпня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, як було встановлено позивачем, ОСОБА_1 був належним чином оповіщений поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому поштове відправлення направлялося за задекларованим місцем проживання та повернулося без вручення з приміткою «за закінченням терміну зберігання», отже особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки іншої адреси проживання та не прибула до ІНФОРМАЦІЯ_5 , причини неявки не повідомила.
Крім цього, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3
№ 1/338 від 01 серпня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до даної постанови, позивач, будучи належним чином оповіщеним
13 липня 2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 на
14 липня 2025 року відмовився від отримання повістки № 2433, про що було складено акт відмови від отримання повістки.
Позивач вважає оскаржувані постанови незаконними та таким, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Так, позивач не отримував жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , місця свого проживання не змінював. Сторона позивача звертала увагу суду, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 була направлена засобами поштового зв'язку, проте буле не вручена та повернулася із відміткою «за закінченням терміну зберігання», проте законодавство про мобілізацію взагалі не передбачає такої підстави повернення повісток про виклик до ТЦК та СП.
Щодо оскаржуваної постанови за № 1/338 від 01 серпня 2025 року, сторона позивача вказує на те, що їй у провину ставиться відмова від отримання повістки № 2433, проте відмова від отримання повістки не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, позивач просить суд: скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафів у розмірі 17000,00 грн. по справі про адміністративні правопорушення № 1/336 та № 1/338 від 01 серпня 2025 року відносно ОСОБА_4 та закрити справи про адміністративні правопорушення; понесені судові витрати стягнути із відповідача.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
27.08.2025 представником відповідача був поданий відзив на адміністративний позов, який мотивований наступним.
Так, позивач ОСОБА_5 знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
01 травня 2025 року та 09 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було сформовано розпорядження про виклик військовозобов'язаних, зокрема і ОСОБА_1 , з метою проходження ВЛК та уточнення військово-облікових даних, на виконання яких було повідомлено відділ, що у
ОСОБА_1 на час оповіщення було зачинено.
17 червня 2025 року було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістку № 3940565 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09:00 год. 30 червня
2025 року для уточнення даних. Дана повістка була надіслана оператором АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Проте, таке відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
30 червня 2025 року ОСОБА_1 у визначений у повістці № 3940565 день та час не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Про наявність поважних причин неявки не повідомив, у зв'язку з останнього оголошено в розшук, як особу, яка не прибула вчасно за повісткою та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
13 липня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений органами національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 як особа, що перебувала у розшуку за неприбуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП. Цього ж дня відносно ОСОБА_1 було складено протокол № 1/336 про адміністративне правопорушення у зв'язку із неявкою по повістці, надісланій поштовим оператором АТ «Укрпошта». Даний протокол позивач відмовився підписувати.
Також, при перевірці персональних даних в облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» було встановлено, що позивач не проходив військово-лікарську комісію з метою визначення його придатності до військової служби. У зв'язку з цим, йому було запропоновано пройти військово-лікарську комісію, але ОСОБА_1 відмовився від отримання карти та направлення для проходження медичного огляду, про що було складено відповідний акт, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За результатом даного протоколу винесено постанову № 1/337 від 01 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу. Вказану постанову позивач визнав та сплатив 50 % штрафу.
Крім цього, 13 липня 2025 року о 20:25 год. ОСОБА_1 було запропоновано отримати повістку № 2433 від 13 липня 2025 року про явку о 09:00 год. 14 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних. Позивач відмовився від отримання повістки, причини відмови не повідомив, про що було складено акт відмови від отримання повістки та складено протокол № 1/338 від 13 липня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який він також відмовився підписувати.
З 14 липня 2025 року і по даний час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибував.
01 серпня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 відбувся розгляд справи про адміністративні правопорушення та було винесено оскаржувані постанови.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача Солод В.М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Звертав увагу суду, що повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 була повернута без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не відповідає нормам законодавства. У іншому випадку позивач відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , само по собі відмова від отримання повістки не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідальність, у даному випадку, мала б настати за саму неявку по повістці.
У судовому засіданні представник відповідача Самченко Є.О. заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, зокрема у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року № 49), який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
17 червня 2025 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3940565 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09:00 год. 30 червня
2025 року для уточнення даних.
Дана повістка була надіслана оператором АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення на адресу:
АДРЕСА_1 . Проте, таке відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до протоколу № 1/336 про адміністративне правопорушення від 13 липня 2025 року, складеного старшим офіцером відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_6 , 13 липня 2025 року о
20:16 год. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками національної поліції. Перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних (поштове відправлення направлялося на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуто з приміткою «за закінченням терміну зберігання», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), до ІНФОРМАЦІЯ_8 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Від підпису даного протоколу та надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.
Згідно постанови № 1/336 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 01 серпня 2025 року: «01 серпня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що громадянин ОСОБА_7 був доставлений працівниками національної поліції. Перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України
№ 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних (поштове відправлення направлялося на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуто з приміткою «за закінченням терміну зберігання», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), до ІНФОРМАЦІЯ_8 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період».
Підставою для скасування вищевказаної постанови сторона позивача вказує не належне оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
В силу вимог п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».
Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
В свою чергу повернення на адресу відповідача поштового відправлення з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання» не є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик у розумінні п. 41 Порядку
№ 560.
Таким чином, зазначена обставина свідчить про відсутність в діях позивача в цій частині складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Аналогічна позиція міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (справа № 229/7/25).
Крім цього, відповідно до протоколу № 1/338 про адміністративне правопорушення складеного старшим офіцером відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_6 , 13 липня 2025 року о 20:25 год. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним 13 липня 2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 09 годин 00 хвилин
14 липня 2025 року відмовився від отримання повістки № 2433 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних (про що 13.07.2025 р. був складений акт відмови від отримання повістки), причин відмови не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Від підпису даного протоколу та надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.
Як вбачається із наданих відповідачем доказів, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 № 2433, про що було складено акт щодо відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13 липня 2025 року.
Згідно постанови № 1/338 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 01 серпня 2025 року: «01 серпня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що громадянин ОСОБА_7 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), будучи належним чином оповіщеним 13 липня 2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 09 годин 00 хвилин 14 липня 2025 року відмовився від отримання повістки № 2433 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних (про що
13.07.2025 р. був складений акт відмови від отримання повістки), причин відмови не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 1/338 від
13 липня 2025 року та постанови № 1/338 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 01 серпня 2025 року відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за порушення «вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року», що мало відображення у відмові від отримання повістки № 2433 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.
Частинами 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
У свою чергу, пункти 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» містять загальні засади щодо військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Матеріали справи, зокрема протокол та оскаржувана постанова не містять відомостей про те, що позивач не з'явився за викликом ТЦК та СП, не виконав рішення з проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, не надав в установленому порядку будівлі, споруди, транспортні засоби чи інше майно. Відмова же особи від отримання повістки не є порушенням обов'язків, що передбачені у вказаній нормі.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Аналіз норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» свідчить, що резервісти та військовозобов'язані мають обов'язок з'явитися у зазначені в повістці місце та строк. У свою чергу, суд наголошує на тому, що норми чинного законодавства не містять приписів про обов'язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП.
Таким чином, сама лише відмова особи від отримання повістки про виклик до ТЦК та СП не є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема частини першої, третьої статті 22 Закону № 3543-XII, як про це помилково вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вказане, відповідач не довів суду правомірності своїх рішень.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, зазначені вище обставини, а саме недоведення відповідачем обставин вчинення правопорушень, а також, належного повідомлення позивача про виклик до ТЦК та СП, суд вважає, що необхідно оскаржувані постанови скасувати, а провадження по справі закрити.
Згідно з ч. 1 ст .139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення № 1/336 та № 1/338 від 01 серпня 2025 року - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 1/336 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 1/338 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 01 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Романова