Справа № 320/12585/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко Олександра Васильовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
19 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко Олександра Васильовича (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича у призначенні службового розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження №42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308, прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2;
- зобов'язати заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича призначити службове розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження №42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308, прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач за наслідками розгляду звернення представника позивача про призначення службового розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження №42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308 прокурором ОСОБА_2., відповідач листом від 09.01.2023 відмовив у призначенні службового розслідування без наведення мотивів прийняття такого рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що наявність чинного рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 02.01.2023 №795дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_2 , свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме за наведених обставин як таких, що не підтверджені документально та нормативно.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт вказує на те, що відповідач не здійснив належний розгляд скарги; отримавши таку скаргу, відповідач зобов'язаний був надати оцінку обставинам, викладеним у ній на предмет наявності підстав для призначення службового розслідування.
Позивач наголошує на тому, що Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, не передбачено проведення перевірки перед призначенням службового розслідування; будь-яких відомостей, фактів, рішень щодо неможливості здійснювати ОСОБА_2 повноважень прокурора відповідачем не надано; твердження члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про те, що скарга лише частково відображає діяльність прокурора у кримінальному провадженні є хибним.
Суд при розгляді справи не врахував те, що на дату звернення представника позивача із проханням призначити службове розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження № 42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні № 42016161010000308 досудове розслідування зазначеного кримінального провадження ще тривало; статтею 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування; у ст. 303 КПК України переліку відсутнє рішення прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування, яке можливо було б оскаржити у суді на стадії досудового розслідування.
У зв'язку із тим, що постанова та додаток до неї готувався прокурором ОСОБА_2. та останнім було аж 24 рази внесено відомості про документи, які на момент готування постанови, тобто 07.10.2020 не могли взагалі існувати, що свідчить про умисне вчинення прокурором ОСОБА_2 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що у свою чергу є безумною підставою для проведення службового розслідування, як це передбачено абз. 13 ст. 3 розділу II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої Наказом Генерального прокурора 16 червня 2021 року № 202.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що представником позивача адвокатом А. Давидченко на адресу Офісу Генерального прокурора подано звернення щодо проведення службового розслідування з проханням призначити службове розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження №42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308, прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 02.01.2023 №795дс-22 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_2 .
Листом Офісу Генерального прокурора від 09.01.2023 №16/1/2-18492-18 представника позивача повідомлено, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою розглянуто звернення щодо проведення службового розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження №42016161010000308 від 03.10.2016. За результатами вивчення доводів, зазначених у зверненні, підстав для призначення службового розслідування, передбачених пунктом 3 глави ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора №202 від 16.06.2021, не встановлено.
Не погоджуючись з правомірністю вчинених відповідачем дій, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів від 16.06.2021 №202 (далі - Інструкція) визначає підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.
Відповідно до пункту першого глави ІІ Інструкції, приводами для призначення службового розслідування є:
звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;
доручення посадових осіб, уповноважених на призначення службових розслідувань;
подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції;
письмовий запит члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, яким у ході дисциплінарного провадження здійснюється перевірка за дисциплінарною скаргою (заявою);
рапорт прокурора, в тому числі щодо ініціювання проведення службового розслідування для спростування безпідставних звинувачень або підозр стосовно нього;
повідомлення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.
За приписами пункту третього глави ІІ Інструкції, підставами для призначення службового розслідування є наявність даних про:
втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів;
допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової інформації або інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрату, пошкодження службових документів і матеріалів, печаток, штампів, іншого майна прокуратури, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратури;
втрату або викрадення службового посвідчення прокурора, електронного ключа доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
порушення, допущене посадовими особами органів прокуратури, що призвело чи могло призвести до нецільового використання бюджетних коштів та втрат;
загибель чи травмування прокурора під час виконання службових обов'язків, посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора;
неправомірне втручання в діяльність прокурора;
подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс;
використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб;
вчинення прокурором дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних, або правопорушень, пов'язаних з корупцією;
керування прокурором транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння;
подання в Декларації доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень;
порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законами України "Про запобігання корупції", "Про прокуратуру";
вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Відповідно до пункту четвертого глави ІІІ Інструкції, службові розслідування стосовно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступників) має право призначати виключно заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у разі його відсутності Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов'язки).
Як вбачається зі змісту спірної відмови відповідача від 09.01.2023 №16/1/2-18492-18, підстав для призначення службового розслідування, передбачених пунктом 3 глави ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора №202 від 16.06.2021, не встановлено (а.с.70).
Так, позивач наполягає на тому, що внаслідок службового підроблення до кримінального провадження №42017000000001097 долучено недопустимі докази - документи, які не могли бути у розпорядженні ОСОБА_2 на момент винесення постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020. Вказані недопустимі докази послугували підставою до притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідно позивач просив призначити службове розслідування за фактом можливого внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу - опису матеріалів, які виділяються з кримінального провадження № 42016161010000308, який, в свою чергу, є невід'ємною частиною постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 07.10.2020 у кримінальному провадженні № 42016161010000308.
З наведеного вбачається фактична незгода позивача із процесуальними діями та рішеннями прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2, а саме рішенням про виділення матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до приписів статті 217 Кримінального процесуального кодексу України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються
У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
Отже, рішення прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 від 07.10.2020 про виділення матеріалів досудового розслідування не підлягає оскарженню.
Крім того, прийняття прокурором рішення про виділення матеріалів досудового розслідування не передбачено приписами пункту 3 глави ІІ Інструкції в якості підстави для призначення службового розслідування.
Таким чином, судова колегія не вбачає помилковості висновків відповідача згідно листа від 09.01.2023 №16/1/2-18492-18.
Разом з тим, судова колегія враховує наступне.
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.
Частиною першою статті 45 Закону № 1697-VII визначено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 02.01.2023 №795дс-22 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_2 (а.с.95-98).
Наведене рішення мотивовано тим, що дисциплінарна скарга адвоката Давидченка А.В. стосується рішень, дій та бездіяльності прокурора, вчинених (допущених) в межах кримінального процесу. Це означає, що умовою для відкриття дисциплінарного провадження за такі діяння має бути факт порушення індивідуально визначеним прокурором прав осіб або вимог закону, встановлений рішенням за результатами розгляду скарги та/або відповідне звернення суду до органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в передбаченому КПК України порядку.
Автором скарги не надано документального підтвердження оскарження дій прокурора у встановленому КПК України порядку, а сама скарга лише частково відображає діяльність прокурора у кримінальному провадженні. Додатки до дисциплінарної скарги не містять конкретизованих даних про неналежне виконання прокурором ОСОБА_2 своїх службових обов'язків. Судових рішень про визнання неправомірними його дій до скарги не долучено. Відсутнє й відповідне звернення суду до органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в передбаченому КПК України порядку.
Зазначений у дисциплінарній скарзі факт можливого (умисного або помилкового) внесення ОСОБА_2 неправдивих відомостей до опису матеріалів кримінального провадження лише формально містить відомості про ознаки дисциплінарного проступку прокурора. Разом із цим зазначений факт не свідчить про те, що такі дії (бездіяльність) є настільки суспільно шкідливими, за які до прокурора має бути застосована саме дисциплінарна відповідальність, а не інші заходи впливу.
Відповідних доказів оскарження або ж скасування вищенаведеного рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 02.01.2023 №795дс-22, позивачем не долучено та колегією суддів не встановлено.
Суд також зауважує, що у випадку незгоди із процесуальними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора у КПК України встановлено порядок їх оскарження до слідчого судді (пункт 17 частини першої статті 7, статті 24, 303-307), а в разі невиконання чинного рішення останнього передбачено кримінальну відповідальність (стаття 383 Кримінального кодексу України).
Сторона у кримінальному провадженні має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу виключно в порядку, установленому КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі № 9901/414/19.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду, а також наведене вище правове регулювання цих правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Судова колегія також відхиляє заперечення апелянта щодо висновків члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, оскільки рішення від 02.01.2023 №795дс-22 не є предметом судового оскарження та не входить до обсягу позовних вимог у межах справи №320/12585/23.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов