Справа № 320/48411/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09.08.2024 № 31721-31339/С-02/8-2600/24 у відновленні ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за вислугою років.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві здійснити поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугою років, починаючи з 23.07.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 14.02.2020 органом 8024.
З 02 червня 2022 року позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
23 липня 2024 року ОСОБА_1 через електронний веб-портал звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за вислугу років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.08.2024 №31721-31339/С-02/8-2600/24) відмовило ОСОБА_1 в поновленні пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що останнім не надано самої пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії в російській федерації з конкретної дати (атестат) документів.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що за цим Законом призначаються пенсії:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В свою чергу, згідно преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якm1; отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В свою чергу, виходячи з аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що предметом розгляду даної справи, є обставини щодо непогодження позивача з відмовою пенсійного органу щодо відмови у поновлені виплати пенсії на підставі заяви позивача, оскільки останній вже отримував пенсію починаючи з 28.02.2011 про, що свідчить наявне в матеріалах справи пенсійне посвідчення.
За твердженнями позивача, останній не мешкає в АР Крим з 2010 року та до 2014 року отримував пенсію, однак після окупації Криму перестав отримувати пенсію.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно з приписами частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону №1788-XII, пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Так, статтею 92 Закону №1788-XII передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Суд зазначає, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та останньому була призначена та нараховувалась пенсія за віком (довічно), у відповідності до наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення.
У відповідності до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно приписів статті 7 Угоди встановлено, що в разі переселення пенсіонерів держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсію того самого виду передбачено законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2 встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Основними завданнями головного управління Фонду є:
- реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- виконання інших завдань, визначених законом.
Водночас, відповідно до приписів частини другої статті 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статті 46 цього Закону.
Частиною другою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженого ним органу особисто або через представника, що діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до положень пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, із змінами та доповненнями (далі - Порядок) встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку заява на переведення виплати пенсії за новим місцем проживання подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 2.8 Порядку встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.12 Порядку при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Отже, з аналізу вказаних вище приписів можна прийти до чіткого висновку, що підставою для витребування пенсійної справи за новим місцем обліку є заява пенсіонера, а підставою для виплати пенсії, з огляду на вказані обставини є надходження пенсійної справи (у відповідь на запит) разом з документами про припинення виплати пенсії.
Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено, що для призначення пенсії заявником подаються оригінали документів без їх ксерокопій. Паспорт, трудова книжка та інші необхідні документи підлягають скануванню безпосередньо спеціалістом пенсійної служби, який здійснює їх прийом та складають структуру електронної пенсійної справи. Призначення пенсії відбувається в централізованій системі, яка є єдиною для всіх територіальних управлінь Фонду.
Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду (система надання послуг в електронній формі) (далі - вебпортал) - сукупність програмно-технічних засобів, що забезпечують оперативне приймання, обробку, зберігання та передачу інформації (даних) під час надання послуг громадянам, застрахованим особам та страхувальникам, а також надання установам банків та організаціям, що здійснюють виплату та доставку пенсій, інформації в електронній формі з дотриманням адресності та заходів щодо захисту відповідних видів інформації (даних); електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних», включаючи обов'язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 встановлено, що Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на нього завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами (п.п.2, 4 п.6).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, визначено, що Управління Фонду має право, зокрема, отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань та користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами (п.п.2, 4 п.6).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України (Заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Згідно з статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Так, положеннями частини третьої статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, пунктом 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В свою чергу, беручи до уваги викладені вище приписи вимог чинного законодавства та враховуючи наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу, що відповідачем не було здійснено жодних передбачених законодавством дій стосовно перевірки інформації зокрема, надсилання запитів, щодо отримання відповідачем відомостей про припинення чи не припинення виплати пенсії в російській федерації.
Крім того, під час розгляду судом даної справи, представником відповідача не було надано доказів щодо вчинення дій стосовно направлення запитів через засоби поштового зв'язку та отримання при цьому відповідних відмов стосовно таких відправлень до пенсійних органів російської федерації.
Суд звертає увагу, що відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивачу, зумовлена бездіяльністю відповідача, крім того, отримання таких доказів не може нівелювати відомості копії пенсійної справи, а також електронної пенсійної справи, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.
Відсутність пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю пенсійної справи, що фактично позбавляє таку особу права на її відновлення, яке вона має згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні дійшов висновку, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність оригіналу пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена, а тому дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що належним захистом порушеного права в даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м Києві поновити ОСОБА_1 , громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугою років з 23.07.2024.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк