09 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13061/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 01.03.2024 по теперішній час на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Акцент-Банк»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.03.2024 по теперішній час з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ «Акцент-Банк».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позовну заяву повернуто позивачеві згідно пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджено, зокрема, долученим до позову ордером. Судом не враховано, що у відповідності до вимог статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України позов з додатками зокрема, ордер, було подано до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням кваліфікованого електронного цифрового підпису.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували надання повноважень адвокату щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, а тому позовна заява підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати. На підтвердження своїх повноважень представником позивача надано до суду відскановану копію довіреності від 13.11.2024, складену в м. Рішон Ле-Ціон, Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем від 19.11.2024 (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції 5 жовтня 1961 року). При цьому, до суду надано відскановану копію зазначеного засвідчення справжності підпису з апостилем, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону № 5076-VI).
Пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі Положення №41) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктами 10, 11 Положення № 41 визначено, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
За приписами пункту 12.15 Положення № 41 ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №320/5420/18 викладена правова позиція згідно якої Закон № 5076-VI не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Згідно з частиною сьомою, восьмою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За правилом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позовна заява подана до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та підписана адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем з використанням кваліфікованого електронного підпису. На підтвердження повноважень до позову було долучено, зокрема, ордер.
Вказані документи подані до суду в електронному вигляді, засвідчені КЕП представника, як того вимагає ст. 44 КАС України.
Суд першої інстанції, не встановивши відсутності відповідних повноважень представника Меламеда В.Б. із змісту вказаної довіреності, фактично піддав сумніву справжність проставленого апостилю, при цьому, оцінюючи виключно електронний примірник документа.
Водночас, колегія суддів враховую правову позицію Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №826/550/18, згідно якої повернення заяв, скарг за наявності процесуальних можливостей перевірити повноваження особи під час розгляду справи ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених в частині 1 статті 2 КАС України.
У постанові від 30.06.2021 у справі № 380/830/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми Електронний суд електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.
Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему Електронний суд суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 300/1329/20, № 580/140/23 від 30.03.2023, № 580/142/23 від 03.08.2021.
Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко