Справа № 569/7498/23
09 вересня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 17 400 Євро.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 липня 2020 року він уклав з ОСОБА_2 . Договір позики грошових коштів, який оформлений розпискою, і відповідно до якої він надав ОСОБА_2 в борг 20 000 євро, з відсотковою ставкою 2,7 % в місяць у розмірі 550 євро із зобов'язанням сплачувати щомісячно та по вимозі повернути йому або його дружині ОСОБА_3 . Станом на день подачі позову ОСОБА_2 частково віддав борг в розмірі 2 600 євро. Заборгованість становить 17 400 євро, від сплати якої відповідач ухиляється, а тому у зв'язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов'язання, він вимушений звернутися до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення. 24 травня 2023 року позивач подав заяву, а 30 травня 2025 року клопотання, в яких він просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду, враховуючи, що його місце проживання невідоме, був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. А також, йому була направлена судова повістка за останнім відомим місцем проживання, яка 31 липня 2025 року була вручена. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Враховуючи положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України, та те, що відповідач повторно не з'явився в судове засідання, був повідомлений належним чином, відтак суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що згідно розписки від 12 липня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000 євро під 2,7 % на місяць. Відсотки в розмірі 550 євро зобов'язувався сплачувати щомісячно. Грошову позику зобов'язався повернути по вимозі ОСОБА_1 або його дружини ОСОБА_3
03 квітня 2023 року позивач надіслав відповідачу повідомлення з проханням повернути борг по розписці від 12 липня 2020 року.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 20 000 євро, які зобов'язався повернути на вимогу позивача, або дружини позивача ОСОБА_3 , однак взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, на вимогу ОСОБА_1 кошти не повернув. У матеріалах справи будь-які докази, які підтверджували б повернення відповідачем позики, відсутні.
Таким чином, оскільки відповідач на час написання розписки мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення договору позики між ними та його умови. З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав в повному обсязі, позивач вказує, що ОСОБА_2 повернув лише 2 600 євро, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 17 400 євро.
За таких обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 7 008 грн 72 коп.
Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 641, 644, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 12 липня 2020 року в розмірі 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) євро.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 008 (сім тисяч вісім) гривень 72 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 09 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Першко