Справа №949/1856/25
09 вересня 2025 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., за участю адвоката Клюйка А.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 роз'яснені.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418331 від 10 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , того ж дня о 06 год. 40 хв. в с. Орв'яниця по вул. Центральна керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 220», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав лише факт керування траспортним засобом, однак зазначає, що алкоголь вживав після ДТП, яку залишив злякавшись.
До початку судового засідання представником ОСОБА_1 адвокатом Клюйком А.О. (ордер на надання правничої допомоги ВК №1186133 від 25.08.2025 року), подано клопотання про закриття адміністративного провадження у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обгрунтовуючи своє клопотання адвокат Клюйко А.О. зазначає, що матеріали справи не містять відомостей та підтвердження про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відсутні докази керування та зупинки автомобіля. При цьому зазначає, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КупАП, однак перекваліфікація складеного протоколу судом не допускається, у зв'язку із чим вказане провадження слід закрити.
Для встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення в судовому засіданні у якості свідків було допитано ОСОБА_3 , жителя с. Орв'яниця та власника тварини (корови) з якою допустив зіткнення ОСОБА_1 та залишив місце ДТП, а також поліцейського Кошина С.М., який був у складі патрульного екіпажу, який здійснював розшук ОСОБА_1 , документував правопорушення та був присутнім при порушенні відносно ОСОБА_1 адміністративних проваджень за ст.ст. 122-4, 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що 10.08.2025 року, водія транспортного засобу, який збив його корову не бачив, оскільки водій не зупинився. Поведінку водія вважає дивною, та такою, що не відповідала ситуації. Факт перебування водія у якомусь стані може лише припустити.
Допитаний у якості свідка поліцейський сектору реагування ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 суду повідомив, що у день вчинення ОСОБА_1 правопорушень був на чергуванні, виїжджав на місце ДТП, складав схему, опитував свідків пригоди та здійснював розшук ОСОБА_1 після залишення місця ДТП. Також повідомив, що ОСОБА_1 було встановлено орієнтовно через 90 хв. після ДТП. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 мав усі ознаки алкогольного сп'яніння, такі як запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, зокрема погрози працівникам поліції, зміна показів та свідчень. У зв'язку із тим, що керування траспортним засобом ОСОБА_1 та його участь у ДТП була встановлена згідно показів свідків, а вживання алкоголю цілу ніч підтверджував сам ОСОБА_1 у розмові, було встановлено факт його керування у зв'язку із чим запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп'яніння, й після відмови від якого було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 , його представника - адвоката Клюйка А.О., свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (пункт 27).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, судом досліджено відеоматеріали із адміністративних справ порушених відносно ОСОБА_1 за подіями 10 серпня 2025 року, зокрема за фактом вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди за участю тварини (корови), яка загинула (ст. 124 КУпАП) та ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказаних відео ОСОБА_1 заперечує свою причетність до ДТП та факт керування транспортним засобом, вів себе зухвало та зверхньо по відношенню до працівників поліції, демонструючи при цьому поведінку, що не відповідає обстановці.
Втім, в ході судового розгляду факт керування транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 220», номерний знак НОМЕР_1 та свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 серпня 2025 року, підтвердив.
На прохання суду ОСОБА_1 не зміг пояснити свою поведінку та зміну свідчень.
Основними доказами по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418331 від 10 серпня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10 серпня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розписка про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, мотивуючи тим, що він не був учасником ДТП. При цьому, не заперечував, що вживав алкогольні напої.
Разом з цим, суд не вважає переконливими заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який був учасником ДТП та його винуватцем, оскільки факт керування він визнав.
Суд апеляційної інстанції неодноразово наголошував в справах про адміністративне правопорушення про те, що відсутність прямих доказів не може свідчити про відсутність в діях порушника складу інкримінованого правопорушення (справа №567/955/25: від 03.09.2025 року).
Чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Статті 252 та 280 КУпАП визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінює всі докази в справі.
Доказування тих чи інших обставин події досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення особою правопорушення.
Матеріали даної справи, у своїй сукупності, дозволяють суду встановити, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля, який вчинив ДТП 10 серпня 2025 року перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння, й від визначення якого він відмовився.
Зокрема, даний факт доводиться поясненнями свідка ОСОБА_3 , який був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди та повідомив, що поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці після вчинення ДТП та вказувала на перебування особи, яка кермувала, у стані сп'яніння. Вказані покази були підтверджені ОСОБА_3 у судовому засіданні будучи під присягою.
Допитаний у якості свідка поліцейський ОСОБА_4 також повідомив суду, що вважає, що ОСОБА_1 перебував під час ДТП з якої зник у стані алкогольного сп'яніння, на що вказувало ряд факторів, найперше це поведінка, що не відповідала обстановці, зміна свідчень, зумовлена уникненням відповідальності за вчинене правопорушення, та показами свідків.
Судом не встановлено обставин, які б вказували про надання свідком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неправдивих показань з метою обмовити ОСОБА_1 ..
Крім цього, суд відмічає, що протоколи про адміністративні правопорушення і дії посадової особи, яка їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколів, зокрема, з підстав невірного встановлення особи водія, який вчинив ДТП.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку, що працівниками поліції невірно встановлено особу водія, що вчинив вищевказані правопорушення, а також не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні даного інкримінованого правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За таких підстав, суд критично оцінюючи свідчення ОСОБА_1 надані в судовому засіданні та приведенні у клопотанні його захисника адвоката Клюйка А.О. аргументи, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, доведено повністю.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до ст. 34 та ст. 35 КУпАП судом не встановлено обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою ще більш тяжкі наслідки, ніж ті, які настали, а саме смертельне травмування тварини (корови).
Вказане вище обумовлено тим, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Окрім того, водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, а також і для самого себе.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ЕПР1 № 418331).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:
отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.