Справа 556/2701/25
Номер провадження 1-кп/556/213/2025
08.09.2025
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12025181230000172 від 12.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не військвозобов'язаного, не працює, раніше не судимого,-
за ч.4 ст.185 КК України,-
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 26 липня 2025 року, у вечірню пору доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у приміщенні літньої кухні на території домогосподарства ОСОБА_7 , що за адресою АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що на території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 із змінами, введено воєнний стан, а в подальшому неодноразово безперервно продовжений, зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року №235/2025, що затверджено Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025, продовжено з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, виявивши у приміщенні літньої кухні на території домогосподарства ОСОБА_7 бензопилу марки «STIHL» моделі MS230, що належала власнику домогосподарства, вирішив її викрасти.
Відразу після виникнення умислу на крадіжку майна, переконавшись, що за його діями ніхто не слідкує, ОСОБА_6 , знаходячись у вищевказаному приміщенні літньої кухні на території домогосподарства ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, умисно, таємно, протиправно, шляхом вільного доступу заволодів чужим майном, а саме викрав бензопилу марки «STIHL» моделі MS230 вартістю 6420 гривень, що належала ОСОБА_7 , поклавши її у мішок та таємно перенісши з території домогосподарства потерпілого в інше місце, де мав змогу розпорядитися викраденим чужим майном.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах восиного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
28 серпня 2025 року між начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами вказаної угоди, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у зазначених діяннях і зобов'язався під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаявся у вчиненому.
Потерпілий надав письмову згоду щодо укладення між начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.
Відповідно до угоди, ОСОБА_6 зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку. Йому також роз'яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити ОСОБА_6 узгоджене в угоді покарання.
ОСОБА_6 та його захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Потерпілий надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_6 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_6 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за яким належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
Разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України. Іспитовий строк обвинуваченому обрати терміном на один рік.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.
Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання про речові докази вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експерта в сумі 891 грн. 40 коп., згідно ст.124 КПК України.
Відносно ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись статтями 100, 124, 174 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 серпня 2025 року, укладену між начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженню №12025181230000172 від 12.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_6 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання: 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.
Згідно ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу - відсутні.
Стягнути з ОСОБА_6 витрати на залучення експерта в сумі 891,40 грн.
Речові докази:
- білий поліпропіленовий мішок, у якому розміщена біло-оранжева бензопила, марки «STIHL» моделі MS230 - повернути ОСОБА_7 .
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, потерпілій копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1