Справа № 541/2308/25
Номер провадження 2-а/541/72/2025
іменем України
03 вересня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
представника позивача Сєрий В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свій позов мотивував тим, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12 травня 2025 року позивач пересувався на автомобілі дорогою на місто Ромни Сумської області між селами Лука і Білогірка на автомобілі Renault Master. Назустріч їхала поліцейська патрульна машина Mitsubishi Outlander. Невідомі працівники органу поліції, побачивши автомобіль позивача, безпідставно її зупинили і почали звинувачувати водія та пасажирів в тому, що вони об'їжджають цією дорогою блокпост. При цьому не представились, своїх документів як поліцейських на вимогу позивача не надали. На вимогу позивача назвати підстави зупинки у відповідності до ст. 35 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон) - підстав для зупинки не назвали. Після цього перевірили документи у водія автомобіля Renault Master, потім, керуючись статтею 32 Закону почали перевіряти документи позивача, шукати якісь дані через планшет у базі даних Національної поліції і, при цьому не відповідаючи на питання позивача про підстави перевірки документів, оскільки стаття 32 Закону застосовується на блокпостах так як це був не блок пост, але вони спиралися на 32 статтю. Один поліцейський постійно повторював що буде застосовувати до позивача кайданки і газовий балончик, у разі якщо він не надасть документи. Позивач під натиском поліцейських надав свої документи (довідку замість військового квитка). Після цього поліцейські повідомили позивача про те, що він нібито перебуває у розшуку і наказували йому про необхідність продовжити рух до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) у АДРЕСА_1 . Один із поліцейських почав ще більш агресивно поводитися по відношенню до позивача та наполягав про поїздку до ТЦК. В кінці кінців водій автомобіля Renault Master разом з позивачем вимушені були підкоритися безпідставним вимогам поліцейських. Сам патрульний автомобіль Mitsubishi Outlander супроводжував їх (їхав ззаду). Прибувши до ТЦК, позивача почали дурити і заманювати в приміщення для складання протоколу адміністративного правопорушення про нібито порушення правил військового обліку. При цьому у відповідності до ст. 59 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач постійно вимагав правової допомоги адвоката, однак його ніхто (ані працівники поліції, ані службові особи ТЦК та СП) не слухав, правничої допомоги адвоката надано не було. Після цього невідомі службові особи ТЦК та СП почали тиснути на позивача, щоб той пройшов медичний огляд на визначення ступеню придатності до військової служби. У позивача ОСОБА_1 медичної книжки, жодних медичних виписок з медичних закладів, результатів досліджень його стану здоров'я (МРТ, КТ, УЗД та інші) з собою не було. ОСОБА_1 просив виписати йому повістку з врахуванням часу на зібрання своїх медичних документів за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) та прибуття у ТЦК та СП на інший день. Службові особи вказаного ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу відмовили, почали здійснювати психологічний тиск і готувати позивача до проходження військово - лікарської комісії (ВЛК). Позивач неодноразово прохав скласти і видати йому повістку про прибуття з метою медичного огляду на інший день, і вимагав знову у відповідності до ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП надання йому правничої допомоги адвоката. Службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовили, висловившись про необхідність складання адміністративного протоколу за відмову у проходженні медичного огляду. Перебуваючи під постійним психологічним тиском позивач ОСОБА_1 вимушений був написати заяву (пояснення), що відмовляється проходити медичну комісію лише тільки з причини відсутності у нього з собою необхідних документів, в тому числі і медичних. Після того як він написав пояснення, службові особи пообіцяли йому видати повістку і повели позивача до заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (зі слів позивача на прізвище ОСОБА_2 ). У кабінеті майора ОСОБА_3 сам ОСОБА_2 та його підлеглі спільно почали давити на позивача ОСОБА_1 і говорити що він терміново буде служити. У разі відмови позивача від проходження ВЛК, - сам майор ОСОБА_3 залюбки пройде медичну комісію за ОСОБА_1 . Особливий психологічний тиск на позивача здійснював майор ОСОБА_3 , при цьому жодну повістку позивачу видано не було. Позивач вважає, оскаржувані протокол ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 травня 2025 року та Постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 16 травня 2025 року № 191 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України протиправними та незаконними. Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. підлягає скасуванню з закриттям справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України. З наступних підстав. Позивач ОСОБА_1 12 травня 2025 року без належного оповіщення (без вручення йому повістки) протиправно та незаконно, з використанням фізичної сили, погроз та службового становища службовими особами (патрульними) органу поліції, був доставлений під супроводом (як злочинець) до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Жодної повістки на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу ОСОБА_1 уповноваженими особами не надсилалось (не вручалось). 12 травня 2025 року, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач ОСОБА_1 жодної повістки від службових осіб вказаного закладу не отримував, жодного документу (окрім Протоколу) не підписував. Електронне направлення та направлення на проходження ВЛК (у паперовому вигляді) не отримував, у ІНФОРМАЦІЯ_5 не розписувався. Позивачу ОСОБА_1 не було надано часу на надання до ТЦК та СП його медичної книжки, медичних виписок з медичних закладів, результатів досліджень його стану здоров'я (МРТ, КТ, УЗД та інші). Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно здійснювали на позивача ОСОБА_1 психологічний тиск, погрожували мобілізацією позивача на фронт без оформлення будь-яких документів. Уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 не в повній мірі були виконані вимоги ст. 252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, можна прийти висновку щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом та у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі викладеного, позивач просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16 травня 2025 року № 191 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути з відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України встановлено позивачу 10-денний строк з моменту отримання ухвали для зазначення інших поважних причин поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 рок поновлено позивачу строк для подачі адміністративного позову та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11 серпня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначили, що вважають позов необгрунтованим і такими, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_8 та підпорядковані відділи продовжують проводити мобілізаційні заходи, зокрема, ведуть персонально - якісний облік військовозобов'язаних, що проживають в зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідних відділів. ОСОБА_1 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 вручено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, але ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби під час особливого періоду. В поясненні ОСОБА_1 зазначив, що не відмовляється проходити ВЛК, а просить перенести терміни проходження, так як не має бажання їхати для завершення військово - лікарської комісії до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . На розгляд справи про адміністративне правопорушення на 10-00 годину 16 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не з'явився підтвердження поважних причин неявки не надав. 16 травня 2025 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно позивача, винесено постанову № 191 від 16 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Виходячи з вищевикладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а провадження по справі закрити (а.с. 54-55).
27 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача - адвокатом Сєрий В.В., в якому зокрема зазначено, що у відзиві на позов відповідач акцентував увагу на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_8 та підпорядковані відділи проводять мобілізаційні заходи, зокрема, персонально-якісний облік військовозобов'язаних, що проживають в зоні відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідних відділів. Однак, як убачається з матеріалів справи, зокрема з Витягу про реєстрацію місця проживання та паспорту позивача ОСОБА_1 , - він зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана зона відповідальності відноситься до ІНФОРМАЦІЯ_9 . У відзиві на позов відповідач зазначив, що ОСОБА_1 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 вручено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, але ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби під час особливого періоду. Доказів вручення направлення на проходження медичного огляду та відмови ОСОБА_1 від отримання направлення на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби - відповідач до суду не надав. Відповідач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про відкриття провадження по справі від 01 липня 2025 року та не додав до відзиву жодного доказу на підтвердження правомірності своїх рішень та дій. Також відповідач не надав до відзиву самих документів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме: протоколу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 травня 2025 року № 191 про адміністративне правопорушення; заяву ОСОБА_1 від 12 травня 2025 року про відмову від проходження ВЛК; постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 16 травня 2025 року № 191 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України. На підставі викладено просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 64-71).
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача - адвокат Сєрий В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Судом встановлено, що 12 травня 2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 191 відповідно до якого: ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку, як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_10 . 12.05.2025 року ОСОБА_1 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 вручено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим під час особливого періоду порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 10).
16 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_5 винесено постанову № 191 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до зазначеної постанови, встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку, як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_11 . 12.05.2025 року ОСОБА_1 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 вручено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в особливий період не виконав вимоги абзацу 1, 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим скоїв правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 11,14).
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
У відповідності до абз 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абз 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень, обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 01 липня 2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів і у відповідача витребовувались належним чином засвідчені документи, що підтверджують факт законності затримання ОСОБА_1 12 травня 2025 року на дорозі в напрямку місто Ромни Сумської області між селами Лука і Білогірка службовими особами патрульної поліції, що рухалися на службовому автомобілі Mitsubishi Outlander; належним чином засвідчений запис з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов'язаним для проходження медичного огляду за 12 травня 2025 року (Додаток 12 до Порядку № 560); належним чином засвідчений акт відмови ОСОБА_1 в отриманні направлення на військово-лікарську комісію; належним чином засвідчене направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду ОСОБА_1 в електронній формі від 12 травня 2025 року, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідач ухвалу суду від 01 липня 2025 року не виконав та не надав суду докази, які витребовувалися у нього, тому суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП і як наслідок, не доведено факту правомірності свого рішення.
Відповідачі не надали суду достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП. При цьому, сама по собі постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, так як у вказаній постанові міститься лише описання правопорушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
При цьому, провадження у справі про адміністративне правопорушення, в тому числі і за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Позивач стверджує, що при розгляді адміністративного протоколу позивач не був присутній, відповідач не вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі на отримання правової допомоги, тобто було порушено його право на захист. Відповідачем проведено розгляд справи без участі позивача та його представника.
З огляду на наявність обставин у справі, є встановленим та підтвердженим позивачем, що розгляд призначеної на 16 травня 2025 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП фактично відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з порушенням прав, визначених ст. 268 КУпАП і вказаний факт не спростовано стороною відповідача.
Відтак начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_5 , розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не забезпечив можливості реалізації позивачем його прав, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП. Вказані процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б беззаперечно свідчили про дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надано.
Таким чином, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, статтями 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Таким чином, відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують наявність події і складу адміністративного правопорушення, а також те, що відповідачем не були вжиті заходи щодо повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судом встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому постанова № 191 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 16 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп (а.с. 29), оскільки позов підлягає задоволенню, то зазначені судові витрати, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАСУ підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ч. 2 ст. 19, 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та ст.ст. 5, 9, 20, 72, 77, 79, 90, 139, 194, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову № 191 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 16 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса знаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя: О. А. Морозовська