09 вересня 2025 року справа №200/5848/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року) у справі № 200/5848/24 (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обрахування розміру його щомісячних страхових виплат;
- зобов'язати Управління здійснити ОСОБА_1 , з 08 січня 2024 року перерахунок щомісячних страхових виплат втраченої заробітної плати відповідно до вимог ч. 11 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за тарифною ставкою прохідника підземного 5 розряду, чинною на ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» на час його звернення за призначенням страхових виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 12.07.2011 по 14.02.2023 він перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Шахта ім. М.С.Сургая», де працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 17.01.2024 Позивач пройшов огляд в Спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії № 1 м. Краматорська, за наслідками якого йому з 08.01.2024 первинно безстроково встановлена 3 група інвалідності від професійного захворювання та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65 %. 14.02.2024 Позивач звернувся до страховика, яким відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є Пенсійний фонд України, з заявою про призначення йому страхових виплат в зв'язку з професійним захворюванням і на підставі звернення відповідачем призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 4355,00 гривень. Вважає дії відповідача щодо обрахунку щомісячної страхової виплати неправомірними та такими, що порушують його законне право на гідне соціальне забезпечення у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо обрахунку розміру щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2024 про призначення щомісячної страхової виплати та здійснити обрахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно із довідкою МСЕК, Серія: ААА-12 № 099083, Позивачу встановлена третя групи інвалідності, пов'язана з трудовим каліцтвом. Згідно із довідкою МСЕК, ступінь втрати професійної працездатності становить 65%. Також зазначив, що розрахунок щомісячної страхової виплати здійснюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого за 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Зазначає, що у Позивача відсутнє право на перегляд загального страхового стажу відповідно до пункту 4.3 Порядку 22-1, оскільки минуло більше чотирьох місяців з дня звернення особи за перерахунком пенсії та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня інформація про дату надходження сплати внесків по ДП “Шахта ім. М. С. Сургая». Також, зауважує про недотримання Позивачем строку звернення до суду із позовом.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
Позивач, у період з 12.07.2011 по 14.02.2023 перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Шахта ім. М.С.Сургая», що підтверджується записами трудової книжки сер. НОМЕР_3 (запис 21-26), на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті.
Відповідно до наказу ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» від 31.05.2022 №3105/22 року «Про зупинення діяльності у зв'язку з військовою агресією проти України», з 01.06.2022 призупинено дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу працівниками ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» (крім трудових договорів з працівниками, у яких є необхідність та робота з ними здійснюється відділено), або з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Наявна у матеріалах справи виписка з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії 12 ААА № 099083, дата огляду 17.01.2024, свідчить, що ОСОБА_1 установлено 3 групу інвалідності, ступінь втрати працездатності 65% з 08.01.2024 безстроково.
Відповідно Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.10.2023 на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» проведено розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння ): 1. Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення. Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого). 2. Хронічна радикулопатія L5, SІ праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовими синдромами. 3. Хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість ІІІ ст. (помірний) зниження слуху за класифікацією Остапкович В. Є. та ОСОБА_2 - захворювання професійні, встановлені вперше.
Дата встановлення остаточного діагнозу - 04.10.2023.
Відомості про хворого - ОСОБА_1 , професія - прохідник (7111).
На момент розслідування ОСОБА_1 звільнений з 14.02.2023.
14.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим за час роботи на ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» та надав всі необхідні для призначення такої виплати документи (зокрема виписка з огляду МСЕК, акт розслідування, трудову книжку або документ про стаж).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.
Відповідно до статті 2 Закону № 1105-ХІV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 29 Закону №1105-ХІV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Статтею 30 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до вимог статті 32 Закону № 1105-ХІV щодо визначення ступеня втрати працездатності потерпілим, Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1статті 36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Згідно з частиною 8 статті 36 Закону № 1105-XIV середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 11 статті 36 Закону № 1105-XIV, якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров'я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
Згідно з п. 1.3 розділу І Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11), Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Відповідно до 3.1 розділу ІІІ Порядку № 11, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається:
заява особисто за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
копія паспорта;
копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналів.
Працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються:
оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
оригінал виписки медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;
інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати потерпілий;
інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини потерпілого, реєстрацію фізичної особи підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації потерпілим надаються копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку він працював саме у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання.
Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня встановлення МСЕК стійкої втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.
У разі відсутності документів, необхідних для призначення виплат в управліннях (відділеннях) Фонду, та наявності їх у потерпілого, він може надати ці документи для призначення виплат.
Таким чином, право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та за умови подання всіх необхідних документів, визначених чинним законодавством.
Згідно з пунктом 3.4.1 Порядку, щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266, положення наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Тобто, вказаним пунктом Порядку № 1266 чітко визначений вичерпний перелік поважних причин.
Як встановлено судом, в період з 01.06.2022 по 14.02.2023 (день звільнення) відповідно до наказу ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» від 31.05.2022 №3105/22 року «Про зупинення діяльності у зв'язку з військовою агресією проти України» з 01.06.2022 призупинено дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу працівниками ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» (крім трудових договорів з працівниками, у яких є необхідність та робота з ними здійснюється відділено), або з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, що є поважною причиною, таким чином середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) повинна обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування періоду з 01.06.2022 по 14.02.2023.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
За унормуванням Закону № 1105 та Порядку № 1266 розмір страхової виплати за загальним правилом розраховується, виходячи із середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я (абз.1 ч.1 ст. 36 Закону № 1105 та п. 11 Порядку 1266). При цьому середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності (п. 13 Порядку № 1266)
У випадках, коли уповноважений орган з певних підстав не може встановити розмір середньомісячної заробітної плати, застосовуються правила (залежно від фактичних обставин) ч. 11 ст. 36 Закону № 1105 та приписи пунктів 12-20 Порядку № 1266.
Суд звертає увагу, що за приписом п.12 Порядку № 1266 вказано, що якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку…, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату.
І лише у разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 11 саме працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додається, зокрема, інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків.
При цьому у разі коли відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати потерпілий.
Тобто, саме на уповноважений орган покладається обов'язок встановити розмір середньомісячного заробітку для обчислення суми щомісячної страхової виплати.
У даній справі відповідач у порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не виконав обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, та не надав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі для підтвердження обґрунтованості визначення розміру страхової виплати.
Так, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідач вживав заходів для встановлення суми заробітку, яку позивач мав на момент настання страхового випадку.
Отже, дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо визначення суми заробітку, з якого обчислюється страхова виплата є протиправними. При цьому немає підстав скасовувати спірну постанову у повному обсязі, оскільки такою встановлено право позивача на отримання відповідних виплат.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
З наведеного вбачається, що у разі відсутності заробітку перед настанням страхового випадку, середня заробітна плата розраховується з розміру посадового окладу або мінімальної заробітної плати на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Пунктом 14 Порядку № 1266 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що «у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:
З = З (н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З (н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.»
Пунктом 15 Порядку № 1266 визначено, що у разі відсутності на момент призначення страхових виплат відомостей про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата таких працівників за місяці попереднього року з подальшим перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату зазначених працівників за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
Пунктом 31 Порядку № 1266 визначено, що середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 33 Порядку № 1266 вбачається, що у разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з жовтня 2023 року Позивачу з поважних причин (призупинено дію трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі витягу з наказу № 97К від 01.07.2022) не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, то розрахунок середньої заробітної плати повинен був здійснюватися виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок повинен проводитися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Проте в порушення вимог Порядку № 1266 Відповідачем не було здійснено такого розрахунку.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідачем невірно здійснено обрахування розміру щомісячних страхових виплат Позивача.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав Позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
За таких обставин, з метою ефективного способу відновлення порушеного права Позивача, місцевий суд обгруновано вважав за належне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Відповідача щодо обрахування розміру моїх щомісячних страхових виплат Позивачу та зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача від 14.02.2024 про призначення щомісячної страхової виплати та здійснити обрахунок щомісячних страхових виплат з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, окружний суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 200/5848/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 09 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар