09 вересня 2025 року справа №200/4737/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Овчаренка Олега Олексійовича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року (повне судове рішення складено 15 липня 2025 року) у справі № 200/4737/25 (суддя в І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через свого представника Овчаренка О.О. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії при виплаті з 01.01.2025 та з 01.03.2025, а також застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.01.2025, та з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025, та з 01.03.2025, нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, зберігаючи відсоткове значення пенсії 76% від суми грошового забезпечення, без визначення кінцевої дати періоду проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, а також без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням суду у справі № 320/2229/25.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на допущення судом апеляційної інстанції неправильного застосування пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справі до набрання законної сили рішенням у справі № 320/2229/25, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
07 липня 2025 року ухвалою місцевого суду прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14 липня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України до розгляду та вирішення адміністративної справи № 320/2229/25 по суті та набрання законної сили кінцевим рішенням в цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 320/2229/25 щодо визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідних коефіцієнтів
Відтак, предметом розгляду у справі № 200/4737/25 є протиправність дій відповідача щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_2 у неповному розмірі шляхом застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі у справі № 200/4737/25 підлягає зупиненню, а клопотання відповідача задоволенню до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/2229/25 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Такий висновок колегія суддів вважає помилковим, з огляду на таке.
Пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас, за змістом частин першої-третьої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції чи законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що розгляд цієї справи об'єктивно можливий без зупинення провадження у справі, оскільки у випадку встановлення того, що положення Постанови № 1 не відповідають нормам Конституції та законів України, суд вправі не застосовувати вказану Постанову № 1 навіть з урахуванням того, що станом на цей час вона є чинною, а отже відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі № 160/6306/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/2229/25.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15 липня 2025 року в справі № 160/6306/25.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача Овчаренка Олега Олексійовича - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року - скасувати, а справу № 200/4737/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Повне судове рішення - 09 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук