Справа № 752/20788/24 суддя в І-й інстанції Коваль В.О.
Провадження № 33/824/4486/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 вересня 2024 року серії ЕПР1 № 128358, вбачається, що 02 вересня 2024 року о 20 годині 25 хвилин в місті Києві по вулиці Передова, 50, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного, алкогольного сп'яніння (1,92%). Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у лікаря-нарколога у КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18, висновок № 004544, результат позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі через за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, за необхідності направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що направляла на електронну адресу місцевого суду клопотання про відкладення судового засідання на 06 січня 2025 року, але суд проігнорував цю заяву. Співробітники поліції порушили порядок огляду на визначення стану сп'яніння, адже пройти огляд на місці зупинки автомобіля ОСОБА_1 не відмовлялась, а тому, направляти її у медичний заклад не мали права. Працівник закладу охорони здоров'я не надав підтвердження, що він є лікарем, має право проводити такий огляд та пройшов спеціальну підготовку. ОСОБА_1 впевнена, що її перевірку проводив лікар, який на це право не має. Працівники поліції використовували несертифіковане обладнання, проводили огляд в неналежних умовах. У матеріалах справи відсутній повний відеозапис, а лише його фрагменти. Протокол не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, інформацію про правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. Інформація щодо скоєного адміністративного правопорушення не реєструвалась в журналі єдиного обліку відділу поліції.
ОСОБА_1 також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує про те, що оскаржувану постанову вона не отримувала, про її існування дізналась з Єдиного реєстру судових рішень. Апелянт з моменту відкриття провадження до цього часу перебуває за кордоном, а тому, не могла отримати і повідомлення про розгляд справи.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 . У матеріалах справи міститься судова повістка від 04 листопада 2024 року про виклик ОСОБА_1 для участі у розгляді справи №754/3436/24, яке відбудеться 19 листопада 2024 року о 15:45 год., та судова повістка від 29 січня 2025 року про виклик ОСОБА_1 для участі у розгляді справи №754/3436/24, яке відбудеться 06 лютого 2025 року о 14:30 год. проте, докази направлення даної повістки, як і її отримання, відсутні.
У матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
08 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 перебуває за кордоном та не мала змогу повернутися в Україну на дату засідання. При цьому, доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не надала.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Відтак, суд дійшов до висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд дотримався вищезазначених вимог закону та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
За положеннями пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 3, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 02 вересня 2024 року о 20 годині 25 хвилин в місті Києві по вулиці Передова, 50, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного, алкогольного сп'яніння (1,92%).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення та долученим до нього висновком № 004544 з показниками (вміст алкоголю у крові становить 1,92 проміле), відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, актом огляду на стан сп'яніння.
Заперечуючи свою вину у вчиненні даного правопорушення, ОСОБА_1 , вказує на те, що вона не відмовлялася пройти перевірку на місці зупинки.
Разом з тим, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» відмовилась.
У зв'язку з незгодою водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та виявленим нею бажанням пройти такий огляд в медичному закладі, працівниками поліції водія було доставлено до КМНКЛ «Соціотерапія».
За результатами медичного огляду, 02 вересня 2024 року о 22 год 25 хв. лікарем КМНКЛ «Соціотерапія» складено висновок № 004544 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у відповідності до вимог діючого законодавства підтверджено відеозаписом, здійсненим на боді камеру поліцейського.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, відеозапис, що міститься у матеріалах справи, відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відомості, які містяться на відеозаписі свідчать про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції № №1452/735 під час проведення огляду та вимог ст.266 КУпАП.
За таких обставин, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведеною, остання не спростувала обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що вона керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про відсутність в її діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції доказів про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 09 вересня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв