Провадження 33/824/3537/2025 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 757/30946/24-п Суддя у І інстанції: Шапутько С.В.
29 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
захисника Яценко І.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності (в режимі ВКЗ) ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Яценко Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Азербайджану, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 28 червня 2024 року о 23 год. 00 хв., у м. Києві на вул. Князів Острозьких, 37/2, керував транспортним засобом Subaru Outback державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на відео № 473892, 470798, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Яценко І.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року, прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, ст.ст. 251, 266 КУпАП, положення ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-р, судову практику ЄСПЛ, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року (справа № 686/11314/17), судову практику Чернівецького апеляційного суду (постанові від 13 жовтня 2022 року у справі № 718/1824/22), ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийняті рішення не перевірені у повній мірі обставини, при яких складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належну повну правову оцінку доказам, наданим органом, що складав матеріали про адміністративне правопорушення, залишено поза увагою обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, а викладені обставини справи не відповідають дійсності і використані судом першої інстанції виключно з обвинувальним ухилом.
На переконання захисника, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння. Всупереч викладеному, як зазначає захисник, працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 про сукупність ознак, які дають підстави вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а відеозапис не містить доказів того, що відмові від огляду передувало виявлення та фіксація ознак алкогольного сп'яніння, оскільки працівниками поліції не проводились жодних тестів щодо виявлення ознак сп'яніння, за результатами яких було виявлено, що у ОСОБА_1 маються порушення координації рухів та тремтіння пальців, що, на переконання захисника, повністю підтверджується відеозаписом. Зазначенні у протоколі ознаки сп'яніння є формальним припущенням та суб'єктивною оціночною дією працівника поліції. З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 поводиться врівноважено, ввічливо, координація рухів та мова не порушені.
Сторона захисту вважає, що зазначення судом першої інстанції про те, що закон не зобов'язує працівника поліції повідомляти особі, в якої він вбачає ознаки сп'яніння, про такі ознаки, є хибними, оскільки для пропозиції пройти огляд повинні бути законні підстави, й не повідомлення особі про їх наявність порушує права такої особи, зокрема, у разі якщо такі підстави відсутні або незаконні.Отже, на думку сторони захисту, працівниками поліції порушено положення Інструкції № 1452/735 та Порядок № 1103 та не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, й відповідно не доведено того факту, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. з наведеного, на переконання захисника, вбачається, що й підстав, передбачених Інструкцією № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Захисник зауважує, що зазначення судом першої інстанції в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 на запитання працівника поліції, «чи вживав він алкогольні напої», вказав, що вживав, не відповідає дійсності, оскільки відеозапис не містить такої відповіді ОСОБА_1 , який на таке запитання не відповідав. Натомість, відеозапис містить відповідь на таке запитання пасажира, який був разом із ОСОБА_1 , що було прийнято судом як підтвердження стану сп'яніння водія, а не пасажира (час на відеозаписі 23 год. 28 хв. 10 с. - 23 год. 29 хв. 00 с.).
Окрім того, захисник звертає увагу, що працівниками поліції порушені приписи ст. 266 КУпАП,оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що працівниками поліції проведено відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, відсутній акт відсторонення або розписка водія, що він зобов'язується не керувати транспортним засобом до зникнення ознак сп'яніння, які, начебто, були у нього виявленні працівниками поліції.
Посилання суду першої інстанції при мотивуванні постанови, що оскаржується, на той факт, що після ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом працівник поліції повідомив останньому про те, що б той викликав тверезого водія, є необґрунтованим, оскільки, на думку сторони захисту, якщо у працівника поліції маються обґрунтовані підстави вважати, що особа, що керує транспортним засобом, перебуває в стані сп'яніння, він повинен пересвідчитися, що така особа у подальшому не буде керувати транспортним засобом та не створюватиме небезпеку для інших учасників руху. Разом з тим, як зазначає захисник, з відеозапису вбачається, що, обмежившись попередженням про виклик тверезого водія, працівники поліції, не пересвідчившись у тому, що водій викликав тверезого водія або залишив транспортний засіб на місці зупинки і не поїхав до дому, припинили подальше спілкування з водієм та вимкнули свої бодікамери. Дана обставина, на думку сторони захисту, викликає обґрунтовані сумніви щодо виявлення працівниками поліції у водія ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння.
Окрім того, захисник звертає увагу, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, а тому всі вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, висунуті ними ОСОБА_1 , є незаконними, й відповідно всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник зазначає, що вина водія ОСОБА_1 не може встановлюватися тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, звертаючи увагу на те, що фактичні дані визначені у протоколі грунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивному сприйняті обставин події працівниками поліції та нічим не підтвердженні. З наведеного, на переконання захисника, вбачається, що працівниками поліції, якими було складено протокол стосовно ОСОБА_1 , не надано суду будь-яких фактичних даних, які відповідають критерію допустимості та свідчать поза розумним сумнівом про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а з огляду на відсутність у ОСОБА_1 наявних ознак сп'яніння, задокументована відмова від проходження огляду не має місця та не є обґрунтованою.
Отже, на переконання захисника, в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, відтворивши відеозапис подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Всупереч доводів апеляційної скарги, суддя місцевого суду в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суд першої інстанції,
- заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Яценко І.В., яка просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, і, обгрунтовуючи позицію, зазначила, що сутність адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, не відповідає фактичним обставинам, що сталися 28 червня 2024року під час зупинки транспортного засобу під керуванням водіяОСОБА_1 , а протокол складено з порушеннями вимог законодавства. У даному випадку, як зазначила захисник, зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Працівниками поліції під час спілкування із водієм, окрім зазначення «чую від Вас алкогольне сп'яніння» (час на відеозаписі 23:38:39), не було повідомлено ознаки такого сп'яніння відповідно до Інструкції № 1452/735. Працівниками поліції, як зазначила захисник, не було повідомлено ОСОБА_1 про сукупність ознак, які дають підстави вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, на переконання захисника, відеозапис не містить доказів того, що відмові від огляду передувало виявлення та фіксація ознак алкогольного сп'яніння. Працівники поліції не проводили жодних тестів щодо виявлення ознак сп'яніння, за результатами яких було виявлено, що у ОСОБА_1 маються порушення координації рухів та тремтіння пальців, що, на переконання захисника, повністю підтверджується відеозаписом. Таким чином, як зазначила захисник, зазначені у протоколі ознаки сп'яніння є формальним припущенням та суб'єктивною оціночною дією працівника поліції. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що працівниками поліції проведено відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, відсутній акт відсторонення або розписка водія, що він зобов'язується не керувати транспортним засобом до зникнення ознак сп'яніння, які, начебто,були у нього виявленні працівниками поліції.
Також адвокат звертала увагу, що зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , здійснено іншим екіпажем патрульної поліції й,відповідно, підстави зупинки зафіксовані іншими працівниками поліції, натомість відеозапис, який зафіксував цю обставину, не долучений до матеріалів справи. Із цього, як зазначила захисник, слідує, що матеріали справи, які розглядаються судом, не містять доказів, які б підтверджували законність зупинки транспортного засобу.
Окрім того, як зауважила захисник, з матеріалів справи слідує, що постанова серії ЕНА № 2498520 щодо порушення водієм ОСОБА_1 П равил дорожнього руху складена о 23:41:40год., протокол складений о 23.40 год., а направлення о23.35 год., зцього вбачається, що протокол складено раніше, ніж постанову й,відповідно, із матеріалів справи не можна встановити, чи була зупинка транспортного засобу законною та чи зафіксована вона у встановленому законом порядку. Отже, як зазначила захисник, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
- дослідивши: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 524524; відеозаписи з портативного відеореєстратору № 473892, 470798 працівників патрульної поліції; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постанову серії ЕНА № 2498520 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122-1 КУпАП, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 28 червня 2024 року о 23 год. 00 хв., у м. Києві на вул. Князів Острозьких, 37/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru Outback державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на відео № 473892, 470798, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Судом відхилені доводи сторони захисту у частині того, що матеріали справи не містять доказів законності зупинки автомобіля Subaru Outback державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні, в матеріалах справи наявна постанова серії ЕНА № 2498520 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що останній під час перестроювання не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, яка стороною захисту не оскаржувалась, що може свідчити про законність зупинки патрульними автомобіля Subaru Outbackдержавний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Посилання захисника у частині того, що матеріали справи не містять підтвердження відсторонення ОСОБА_1 від керування, суд першої інстанції визнав хибними, оскільки вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння, і норми вказаної статті не встановлюють вимог, яким чином має бути зафіксоване відсторонення водія від керування транспортним засобом. Окрім того, відеозаписом зафіксовано, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз'яснення його змісту ОСОБА_1 , патрульний останньому повідомив, що його відсторонено від керування транспортним засобом та те, що йому необхідно викликати драйвера.
Судом також зазначено в оскаржуваній постанові, що постанова серії ЕНА № 2498520, яка була складена пізніше протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 524524, не спростовує факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано у протоколі та відеозаписом з портативних відеореєстраторів патрульних.
За обставин, встановлених, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції захисник Яценко І.В. повністю підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Окрім доводів, викладених в апеляційній скарзі, просила звернути увагу, що ОСОБА_1 не є громадянином України і в тій ситуації розгубився, не знаючи законів країни. Він намагався комусь додзвонитись, і при правильній пораді ОСОБА_1 все було б по-іншому.
ОСОБА_1 , який наразі перебуває під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», в режимі відеоконференції надав пояснення, з яких слідує, що після зупинки його працівниками поліції, він намагався пояснити останнім, що зовсім не вживає алкоголь. Не казав поліцейським, що пив, оскільки взагалі не вживає спиртного, може де-яких моментів не пам'ятає. На вимогу працівника поліції проїхати до медичного закладу до лікаря-нарколога відмовився, так порадили друзі. Він не ризикнув та не поїхав. Зараз розумію наслідки такої відмови. Вважає, що на той час його оточували «неправильні» люди, в той час, як він був «в мандражі». Не міг один самостійно думати, йому порадили - він погодився. Не знав, як правильно поступити. Така ситуація трапилась з ним вперше. Працівники поліції його зупинили за перевищення швидкості та за те, що не був увімкнутий покажчик повороту. Правила дорожнього руху вивчав. Не погоджується з тим, що був п'яний. Працівники поліції вказали, як ознаку сп'яніння, що він спітнив, проте на той час було літо. Не сподобалась поліцейському і його хода. Він не знав, які поступити у тій ситуації. Він є громадянином Азербайджану та в його країні все зовсім по іншому. Правильним рішенням на той час було порадитись з друзями, оскільки не зовсім розумів свої юридичні права. Гадав, що нехай працівники поліції виписують протокол, він поїде додому і потім буде розбиратися у ситуації. Він не може сказати, що працівники поліції щось неправильно зробили, проте просить врахувати його острах у той момент, мандраж та незнання, як правильно поступити у такій ситуації. Він побоявся. Йому не подобалось, що його звинувачують у тому, чого він не робив, оскільки поліцейські казали, що він пив, а насправді він не пив. Якщо б був не правий, то не скористався б правом на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Разом з тим, всупереч доводам апеляційної скарги захисника та поясненням, наданим у суді апеляційної інстанції, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться даними, які зафіксовані у:
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 червня 2025 року, яким ОСОБА_1 направлявся до закладу охорони здоров'я КМНКЛ «Соціотерапія», оскільки в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук (ас. 2)
- відеозаписами, що містяться на компакт-диску (розпочинається 28 червня 2025 року о 23:25:25 год., бодікамера № 473839), з яких вбачається, що поліцейський виходить із службового автомобіля та на вулиці спілкується з іншим патрульним екіпажем, в ході розмови з яким розповідає підстави зупинки водія та обставини справи, як-то: водій транспортного засобу Subaru черного кольорубув зупинений через неувімкнення покажчика повороту при перестроюванні, «чуваки нормальні, хтять порішать», водій пропонував «благодарність», проте поліцейський озвучив, що так це не працює, і він (поліцейський) ще має намір працювати поліцейським. Матеріали не оформлювали, чекали екіпаж поліції, та водій попросив зачекати трохи, щоб приїхав його брат. Поліцейський з першого екіпажу повідомив поліцейському з другого екіпажу, що водій був зупинений о 23 год. Коли поліцейський підійшов до водія - ОСОБА_1 , запитав, чи розуміє він українську мову, на що отримав стверджувальну відповідь, що «так, звісно». Поліцейський озвучив, що відчуває від ОСОБА_1 запах алкоголю та запитав, чи вживав він алкоголь, на що отримав стверджувальну відповідь. Поліцейський запропонував пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 попросив пару хвилин та відійшов у сторону спілкуватись по телефону. У цей час особа чоловічої статі (з боку ОСОБА_1 ) запропонувала поліцейському «якось домовитись». Поліцейський відповів, що якщо вони бажають швидше поїхати за своїми справами, то мають сприяти оперативним діям поліцейських та пройти огляд на стан сп'яніння. Поліцейський знову запропонував ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану сп'яніння, на що останній знову попросив зачекати пару хвилин та відійшов у бік від поліцейського. У цей час до ОСОБА_1 підійшов, як виявилось його брат, та озвучив: «Я ж тобі казав, давай я поїду, брат». У цей час поліцейський висунув вимогу ОСОБА_1 підійти до службового автомобіля, на що останній знову попросив час та спілкувався по мобільному телефону з невідомою особою. Поспілкувавшись по мобільному телефону та зі своїми друзями (родичами), ОСОБА_1 підійшов до працівника поліції та повідомив, що не буде «задуватися» та у лікарню також не поїде. Поліцейський повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запитав, чи погоджується він пройти огляд з метою виявлення стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 озвучив, що наразі приїде адвокат, без адвоката не буде проходити. На запитання поліцейського: «Ви відмовляєтесь від проходження огляду?», ОСОБА_1 декілька разів сказав «да, да». Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що у такому випадку буде складений протокол про адміністративне правопорушення про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, маючи при цьому ознаки такого сп'яніння. На запитання поліцейського, чи зрозуміло це ОСОБА_1 , останній ствердно відповів. Інший поліцейський запропонував проїхати до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 знову ж таки відповів: «Ні, ні, не будемо». На запитання поліцейського: «Ви відмовляєтесь?», ОСОБА_1 відповів, що «так». Поліцейський запитав ОСОБА_1 , чи зрозумілі йому наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгері» та у лікаря-нарколога та чи усвідомлює він ( ОСОБА_1 ) такі наслідки, у тому числі і перебування у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відповів, що він не визнає себе п'яним та додав, що без адвоката не буде говорити, у тому числі місце проживання. Поліцейський повідомив, що у разі неповідомлення адреси проживання, не прийде судова повістка і справа буде розглянута у його ( ОСОБА_1 ) відсутність, а також те, що ОСОБА_1 має бути зацікавлений, а не він (поліцейський). Поліцейські сіли у службовий автомобіль, ОСОБА_1 залишився стояти на вулиці, розмовляючи зі своїми друзями. Згодом до службового автомобіля підійшов один з друзів ОСОБА_1 , запропонував їх «один раз відпустити». Поліцейський озвучив, що не зрозумів, про що йде мова, на що знайомий ОСОБА_1 запропонував поліцейському вирішити питання по іншому. Поліцейський присік цю розмову та повідомив, що жодних пропозицій не приймає; пропозицій було дві: пройти огляд на приладі «Драгер» і у лікаря-нарколога. Ці дві пропозиції ОСОБА_1 було відхилено і наразі складається протокол за фактом відмови від проходження огляду, та у подальшому вони можуть бути вільними. Всі інші моменти за словами ОСОБА_1 навіть не будуть обговорюватися. Знайомий ОСОБА_1 представився ОСОБА_6 та повідомив, що першому екіпажу поліції півгодини намагався об'яснити ситуацію, проте поліцейські повідомили, що в них закінчилася зміна, вони (поліцейські) думали, що він ( ОСОБА_6 ) їм погрожує. Поліцейський встановив, що автомобіль належить батьку ОСОБА_1 , а тому повідомив, що все піде на адресу мешкання батька ОСОБА_1 . Поліцейські в автомобілі оформлювали матеріали, коли до них знову підійшов знайомий ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , надав поліцейському мобільний телефон та попросив поспілкуватися. У телефонній розмові чоловік представився заступником військового аташе Збройних Сил Азербайджана при посольстві Азербайджана в Україні, сказав, що то є син його друга та запитав, чи є можливість відпустити його ( ОСОБА_1 ). Запропонував під'їхати, куди треба, та переговорити. Поліцейський повідомив, що можливість є, проте після складання протоколу. На запитання, чи можна обійтись без адміністративних матеріалів, поліцейський повідомив, що ніяк не можна, у тому числі, в країні, яку вони люблять, їздити у стані алкогольного сп'яніння, що розцінюється, як неповага до країни. Абонент на іншому кінці мобільного зв'язку вибачився, сказав, що він ( ОСОБА_1 ) зробив велику помилку, що це є неповагою до країни, а він є підполковником і ніколи собі не дозволяє сісти за кермо у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням Закону в любій країні, у тому числі і в їх країні. Просив про зустріч, кажучи, що в подальшому у ОСОБА_1 будуть проблеми, в університеті тощо. Поліцейський сказав, що розуміє, проте нічого у цій ситуації зробити не може і матеріали все рівно будуть складені. Після телефонної розмови поліцейські продовжили складання адмінматеріалів. Через деякий час знайомий ОСОБА_1 знову попросив поліцейського поспілкуватись по телефону, продовжити бесіду. Заступник військового аташе Збройних Сил Азербайджана запитав у поліцейського про подальшу процедуру, скільки треба буде заплатити штраф, на що поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 потрібно очікувати суд, який відбудеться протягом року, може через місць, може через два, суд винесе рішення, яким присудить штраф в розмірі 17000 та рік позбавлення прав. На запитання, чи є можливість обійтися без позбавлення прав, поліцейський повідомив, що всі питання до суду, а не до нього. Завершивши розмову по телефону, поліцейські продовжили займатися оформленням адмінматеріалів. По завершенню оформлення поліцейський покликав ОСОБА_1 , віддав документи, видав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом замість посвідчення водія, зачитав вголос протокол про адміністративне правопорушення. Запропонував ОСОБА_1 , у разі потреби, сфотографувати означений протокол. На запитання поліцейського, чи зрозуміло йому зміст протоколу, ОСОБА_1 відповів ствердно. Поліцейським роз'яснено, що розгляд справи відбудеться у Печерському суді, протягом одного року. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 назвав номер свого мобільного телефону. Поліцейський повідомив, що виклик прийде за адресою - АДРЕСА_1 . Поліцейський ще раз роз'яснив суть протоколу, який складений за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а не за те, що водій був п'яний. ОСОБА_1 з цим погодився, зазначив «я вас поняв, я вам вірю». ОСОБА_1 проставив власноручний підпис у графах протоколу, запропонованих поліцейським та отримав копію протоколу. До поліцейського та ОСОБА_1 підійшов знайомий останнього та запитав у поліцейського : «Зараз йому у такому виді не можна їхати?», на що поліцейський відповів, що не можна та сказав викликати драйвера. Знайомий ОСОБА_1 сказав поліцейському, що не осуджує за його роботу, ні в якому разі не намагався погрожувати і поліцейські все вірно роблять, «він ( ОСОБА_1 ) виноват, ви (поліцейські) праві» (закінчення відеозапису 29 червня 2025 року о 00:10:43 год.).
Відеозапис з бодікамери за № 470798 є дублюючим попередньому відеозапису та відтворює ту ж хронологію подій за участю ОСОБА_1 (ас. 6);
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498520 від 28 червня 2025 року, за змістом якої, керуючи транспортним засобом Subaru Outback номерний знак НОМЕР_1 ,28 червня 2025 року о 23.41.40 у м. Києві, вул. Князів Острозьких, 37/2, під час перестроювання не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122-1 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (ас. 3);
За наслідками подій інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 (зОПБ) УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Масюком О.Ф. складені:
- протокол серії ААД № 524524 від 28 червня 2025 року, в якому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук) та дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння; є вказівка на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1);
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498520 від 28 червня 2025 року, за змістом якої ОСОБА_1 28 червня 2025 року о 23:41:40 у м. Києві, вул. Князя Острозьких (Московська), 37/2, під час перестроювання не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122-2 КУпАП. До ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (ас. 3).
Досліджені докази є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції, всупереч Інструкції«Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» не було повідомлено ОСОБА_1 про сукупність ознак, які дають підстави вважати, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а відеозапис не містить доказів того, що відмові від огляду передувало виявлення та фіксація ознак алкогольного сп'яніння, є непереконливими, оскільки всі ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені інспектором поліції у ОСОБА_1 , зазначені у направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану, у тому числі, алкогольного сп'яніння; у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції та опосередковано доводяться дослідженим відеозаписом подій, яким встановлено, що ОСОБА_1 вказав, що вживав спиртні напої.
Окрім того, працівник поліції поінформував ОСОБА_1 , що за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 будь-яких заперечень з цього приводу не висловлював.
Є безпідставними й доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що працівниками поліції порушені приписи ст. 266 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що працівниками поліції проведено відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, відсутній акт відсторонення або розписка водія, що він зобов'язується не керувати транспортним засобом до зникнення ознак сп'яніння, які, начебто, були у нього виявленні працівниками поліції, оскільки відсутність у матеріалах справи розписки про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не свідчить про зворотнє, а відповідно до відеозапису працівник поліції попередив ОСОБА_1 про заборону керувати транспортним засобом, з чим погодився й ОСОБА_1 , тобто, дії працівника поліції відповідають вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП.
Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, а тому всі вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, висунуті ними ОСОБА_1 , є незаконними, й відповідно всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2498520 від 28 червня 2025 року, за змістом якої ОСОБА_1 28 червня 2025 року о 23:41:40 у м. Києві, вул. Князя Острозьких (Московська), 37/2, під час перестроювання не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122-2 КУпАП.
Означена постанова в порядку КАСУ не оскаржена.
Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновки судді місцевого суду в оскаржуваній постанові про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає законних підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Яценко Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва