справа №754/1347/24 Головуючий у суді І інстанції: Панченко О.М.
провадження №22-ц/824/11921/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
03 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бойка Євгена Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2024 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 452586-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. ТОВ«БІЗПОЗИКА» 12.08.2022 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 452586-КС-001 про надання кредиту. 12.08.2022 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 452586-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15881035 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Станом на 09.01.2024 року утворилась заборгованість за договором № 452586-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 91 815,74 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 58 465,74 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4350,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, також суму та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 452586-КС-001 від 12.08.2023 року у розмірі 91 815,74 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
11.04.2025 року адвокат Бойко Є.В. який представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 через Електронний суд звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення від 17.04.2025 р. у якій просив переглянути та скасувати заочне рішення у справі №754/1347/24.
Заяву обґрунтовував тим, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи 29.02.2025 року та 11.04.2025 року належним чином. Вказане позбавило відповідача бути присутнім під час розгляду справи та скористатись своїми законними правами на подання відзиву та обґрунтування своєї позиції. Заочне рішення отримано 25.03.2025 року, відтак на підставі ч. 3 ст. 284 ЦПК України, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнутих відсотків та комісії.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката Бойка Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 16 травня 2025 року адвокат Бойко Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в частині позовних вимог щодо стягнення прострочених платежів по процентах - 58465,74 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4350 грн.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції під час винесення рішення не було дотримано розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, враховує розмір заборгованості 29000 грн. та розмір відсотків, що більше, як вдвічі перевищують наявну заборгованість, позовні вимоги в частині стягнення процентів необхідно відмовити.
Оскільки, відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Бізнес Позики», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо розміру нарахувань відсотків за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. Укладення договору № 452586-КС-001 від 12.08.2022 року перетворився на непомірний тягар для відповідача, як споживача, та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Разом з тим, відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором, проте позивачем нараховано проценти за користування кредитом за підвищеною ставкою протягом 112 днів до дня відміни карантину, а тому загальна сума незаконно нарахованих відсотків становить 58 465, 74 грн, необхідно зменшити до суми 37 685 грн. Крім того, встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 4 300,00 грн є нікчемною умовою договору, а тому стягнення даної суми коштів безпідставне, а отже суд першої інстанції мав би перерахувати суму заборгованості шляхом зменшення суми боргу.
Зазначав, що умови кредитного договору містять ознаки несправедливих, зокрема, надмірну процентну ставку (понад 12096,78 % річних), яка призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, що порушує норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн, плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15881035 процентів за кожен день користування кредитом. При цьому, заборгованість за відсотками та комісією позивач просить стягнути у розмірі 62 815,74 грн, яка у 2 рази перевищує розмір боргу, тобто становить 200 %.
З огляду на те, що тіло кредиту значно перевищує розмір заборгованості, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
В доводах апеляційної скарги також зазначено щодо неправомірного підвищення процентної ставки під час карантину обгрунтовані тим, що відповідно до пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена стандартна процентна ставка в день - 2% та знижена процентна ставка в день - 1,15881035 %, яка застосовується в період дії Договору та погашення кредиту за графіком до 02.12.2022. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України). Оскільки погашення кредиту за графіком (02 грудня 2022 року), то позивачем необхідно було застосовувати з 12 серпня 2022 року знижену процентну ставку, а не стандартну процентну ставку. Зміна підвищеної ставки щодо нарахування процентів за користування кредитом не була погоджена сторонами договору під час його укладення. Отже, заборгованість зі сплати процентів за підвищеною ставкою позивачем нараховано в супереч встановленим умовами договору строку кредитування та плати за користування кредитом.
Представник апелянта вважає, що з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ, яким доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону України" Про споживче кредитування" вважає, що сума прострочених платежів по процентах у сумі 58 465, 74 грн, не підлягають стягненню, а вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині нарахування комісії за кредитним договором, представник апелянта зазначав, що сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення як заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Тому вважає, що вимога ТОВ «Бізнес позики» про нарахування позичальнику комісії за надання кредиту без зазначення конкретних послуг, є незаконним, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 4 350, 00 грн задоволенню не підлягають.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
ТОВ «Бізнес позика» видав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача відповідно до інформаційної довідки від 09.02.2024 року, платіжних квитанцій №518432546 від 12.08.2022 на суму 20 000,00 грн. та №518432667 від 12.08.2022 на суму 9 000,00 грн. про перерахування коштів згідно кредитного договору №452586-КС-001 ОСОБА_1 ..
Однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 09.01.2024 року складає 91 815,74 грн, а саме: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 29 000,00 грн, сума прострочених платежів по процентах - 58 465,74 грн, сума прострочених платежів за комісією - 4 350,00 грн.
Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надав.
Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 12.08.2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №452586-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 17-20).
Як вбачається з договору №452586-КС-001про надання кредиту від 12.08.2022 року такий підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-6674.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Відповідно до п. 2.3. строк на який надається кредит - 16 тижнів.
Відповідно до п. 2.4. стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15881035, фіксована.
Відповідно до п. 2.5. комісія за надання кредиту: 4350 грн.
Відповідно до п. 2.6. загальний розмір наданого кредиту: 29 000 грн.
Відповідно до п. 2.7. строк дії договору: до 02.12.2022 року.
Відповідно до п. 2.8. орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 60880 грн.
Відповідно до п. 2.9. орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12096,78 процентів.
Відповідно до п. 3.2. кредитного договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 3.2.2. сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, за виключенням дострокового повернення кредиту, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів та умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
В розділі 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 29 000 грн шляхом перерахування 12.08.2022 року на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 вказаних коштів двома платежами у розмірі 20 000 грн та у розмірі 9000 грн, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 32-32 зворот).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року зокрема витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію, що містить банківську таємницю а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 12.08.2022 року по 09.01.2024 року включно (а.с. 56).
На виконання вищевказаної ухвали суду, АТ «Ощадбанк» надало в електронному вигляду (диск CD-R) виписку про рух грошових коштів, за вказаний період часу, по банківському рахунку, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_1 , в установі АТ «Ощадбанк» (а.с. 60-62).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, має місце порушення відповідачем умов договору про надання кредиту від 12.08.2022 року, у зв'язку з чим станом на 09.01.2024 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, що становить 91815,74 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 29 000 грн, заборгованість за відсотками - 58 465,74 грн, заборгованість по комісії - 4350 грн (а.с. 11-14).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані за договором від 12.08.2022 року та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Бізнес позика» не повернуті, а тому сума заборгованості у розмірі 91815,74 грн, підлягає стягненню у повному розмірі.
Однак, з таким висновком суду суд апеляційної інстанції не може погодитися в частині стягнення з відповідача в користь позивача 4350 грн комісії за надання кредиту, яка встановлена п.2.5 договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що положення договору про надання кредиту від 12.08.2022 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 4350 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.
Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору містять ознаки несправедливих, зокрема, надмірну процентну ставку (понад 12096,78 % річних), яка призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, зокрема те, що ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн, при цьому заборгованість за відсотками просить стягнути у розмірі 58 465,74 грн, що майже удвічі перевищує суму боргу. Апелянт вважає, що вказані обставини порушують норми ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями апелянта та відхиляє їх, враховуючи наступне.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до частина 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.
Визначення поняття «несправедливі умови договору» (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів») - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Таким чином, якщо особа вважає несправедливими умови договору, вона має звернутися до суду із позовом про визнання таких умов договору недійсними.
Однак при розгляді даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідач своїм правом відмови від договору про споживчий кредит не скористався, натомість погодився із його умовами.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного підвищення процентної ставки під час карантину колегія суддів відхиляє.
Дійсно, відповідно до пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Водночас, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена стандартна процентна ставка в день - 2% та знижена процентна ставка в день - 1,15881035%, яка застосовується у разі погашення кредиту за графіком. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 3.2.2. сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, за виключенням дострокового повернення кредиту, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів та умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
Оскільки погашення кредиту за графіком (02 грудня 2022 року) відповідачем не здійснювалось, то позивачем застосовано з 09 грудня 2022 року не знижену, а стандартну процентну ставку у розмірі 2%. Така зміна ставки не є зміною умов договору чи застосуванням підвищеної ставки, адже відповідні умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом погоджені сторонами договору під час його укладення. Отже, заборгованість зі сплати процентів позивачем нараховано як з урахуванням встановленого умовами договору строку кредитування та плати за користування кредитом, так і з урахуванням недотримання самим відповідачем умов договору щодо внесення суми періодичного платежу.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами станом на 09.01.2024 року у розмірі 29 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 58 465 грн 74 коп. - заборгованість по процентах. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 4350 грн задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 10).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 95,26% (87465,74 / 91815,74 * 100), а саме у розмірі 2307 грн. (2 422 грн 40 коп.*95,26%).
При подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у загальному розмірі 2906,88 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (4,74%), а саме у розмірі 137,78 грн. (2906,88 грн * 4,74%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ Бізнес Позика» різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, у розмірі 2169 грн 22 коп. (2307- 137,78).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Бойка Євгена Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 452586-КС-001 про надання кредиту від 12 серпня 2022 року у розмірі 29 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 58 465 грн 74 коп. - заборгованість по процентах.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2169 грн 22 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «05» вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко