справа №761/28868/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/5456/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
06 серпня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокаль Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, заступника директора Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби, який перебуває у зареєстрованому шлюбі, має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000096 від 04 лютого 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року клопотання слідчого ГСУ СБ України ГСУ СБ України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою визначено до 07 вересня 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ані з пред'явленої підозри, ані з поданого клопотання про обрання запобіжного заходу, ані у судовому засіданні, прокурором не доведено, зокрема обґрунтованості пред'явленої підозри ОСОБА_7 , необхідності такого ступеня втручання у права і свободи ОСОБА_7 , що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з таким клопотанням, наявності реальних ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Вказує, що підозрюваний, як останній запевняє, жодних дій не вчиняв ані у формі впливу, ані у формі вимагання щодо обставин перетину кордону громадянами-іноземцями, що підтверджується відсутністю такому доказів з наданих матеріалів кримінального провадження.
Зазначає, що зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 04 лютого 2025 року та інших наданих прокурором матеріалів кримінального провадження не простежується, що зі сторони підозрюваного мали місце вплив, вимагання тощо.
Посилається на те, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, вимагає наявності в діях винної особи ознак, зокрема впливу, вимагання тощо, проте у випадку із підозрюваним такі ознаки відсутні, що виключає в його діях склад вказаного кримінального правопорушення.
Окрім того, обставини щодо перетину кордону громадянами-іноземцями, а також видалення з бази Державної міграційної служби України відповідних відомостей, виготовлення, видачі посвідчень публічного дипломата тощо, знаходяться поза компетенцією підозрюваного, а також займаною ним службовою посадою або наявністю службових повноважень.
Зазначає, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114 КК України, вимагає наявності в діях винної особи ознак, зокрема вчинення умисних дій, наслідком яких є реальне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, однак у випадку з підозрюваним такі ознаки відсутні, що виключає в його діях склад вказаного кримінального правопорушення.
Уважає, що прокурором у судовому засіданні взагалі не доведено наявності жодного з ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, не надано на підтвердження їх існування жодних належних фактичних даних (доказів).
Вказує, що з матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, а також у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ані наміри підозрюваного переховуватися, ані наміри знищити докази, впливати на інших осіб, перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення тощо.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; перебуває у зареєстрованому шлюбі; має малолітнього сина та матір на утриманні; дружина підозрюваного має інвалідність, хворіє на онкологію; постійно працює на посаді заступника директора департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України; має бездоганну репутацію як за місцем проживання, так і за місцем роботи; майновий стан і доходи підозрюваного відповідають майновому стану і доходам, вказаним у декларації підозрюваного за 2024 рік; раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності; до ОСОБА_7 раніше не застосовувались жоден із запобіжних заходів.
Також посилається на те, що ані у клопотанні про обрання запобіжного заходу, ані у судовому засіданні прокурор жодним чином не обґрунтовував неможливість застосування до підозрюваного, зокрема застави з визначенням її розміру.
Враховуючи те, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває хвора матір, хвора на онкологію дружина, малолітня дитина, вважає, що для останнього помірною буде розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає його майновому стану і доходу, вказаному у декларації за 2024 рік.
05 серпня 2025 року до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_12 , в яких останній просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Уважає, що орган досудового розслідування належним чином не зміг обґрунтувати та довести причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Зазначає, що у порушення вимог КПК України у клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у повідомленні про підозру від 09 липня 2025 року взагалі не міститься повний та конкретний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбачений статтею 114-1 КК України, що інкримінують ОСОБА_7 ; відсутні ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, оскільки у повідомленні про підозру відсутні відомості щодо об'єктивної сторони вчиненого злочину, так само не відповідає суб'єктивна сторона, а також мотиви та мета даного складу злочину.
Сторона захисту переконана, що не існує ключового елементу складу злочину - реального перешкоджання саме Збройним Силам України або іншим військовим формуванням, а також умислу на підрив обороноздатності держави.
Вказує, що стверджуючи про наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, як це вбачається зі змісту повідомленої підозри, слідство не надало жодного належного, допустимого та достовірного доказу зв'язку між ОСОБА_7 та обставинами, за якими здійснюється досудове розслідування, а відтак підозра, яка була пред'явлена ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, є необґрунтованою.
Також наголошує, що прокурором стверджується про наявність передбачених частиною першою статті 177 КПК України ризиків, проте жодного з них у порядку, передбаченому КПК України, не доведено та не обґрунтовано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000096 від 04 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 разом із іншими невстановленими особами, зокрема, особами з числа працівників МВС та Держприкордонслужби, налагодив схему вимагання та одержання неправомірної вигоди від іноземців, які проживали на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні за сприяння у їх безперешкодному контрольованому виїзді з України через пункти пропуску митної та прикордонної служби України без застосування до них заходів адміністративного впливу, зокрема, видворення та здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (далі - ЗС України) та інших військових формувань в особливий період, за наступних обставин.
Наказом в.о. голови Державної митної служби України від 23 грудня 2024 року №1052 ОСОБА_7 призначено на посаду заступника директора департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби.
ОСОБА_7 , у силу займаної посади, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, здійснює функції представника влади, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Однак, незважаючи на норми чинного законодавства України та ігноруючи основні засади державної служби, заступник директора Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України ОСОБА_13 , будучи посадовою особою правоохоронного органу та маючи владні повноваження в межах своєї компетенції, вчинив корупційні правопорушення у сфері службової діяльності.
Так, не пізніше грудня 2024 року, у заступника директора Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди від іноземців, які проживали на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні за сприяння у їх безперешкодному контрольованому виїзді з України через пункти пропуску митної та прикордонної служби України без застосування до них заходів адміністративного впливу, зокрема видворення.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання та одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, в грудні 2024 року, більш точну дату, час та місце в ході досудового розслідування не встановлено,
ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_11 (особою, яка залучена правоохоронними органами на умовах конфіденційного співробітництва) продемонстрував обізнаність у вирішенні питань, пов'язаних із законністю перебування іноземців на території України. ОСОБА_7 зазначив, що має досвід у подібних справах, зокрема у легалізації громадян Індії в Україні, та висловив зацікавленість у сприянні вирішенню проблем, пов'язаних із перетином кордону знайомими ОСОБА_11 , а саме: громадянами Туреччини.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що відповідно до чинного законодавства України громадянам Туреччини буде заборонений в'їзд на територію України на певний строк через порушення строків тимчасового проживання в Україні без належних документів та наявність раніше складених адміністративних протоколів за порушення міграційного законодавства, реалізовував свій злочинний намір та діючи з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб шляхом впливу на прийняття рішень уповноваженою особою, що виконує функції держави, повідомив ОСОБА_11 про необхідність передачі йому грошових коштів у розмірі 50 000 гривень та 350 доларів США за кожну особу як умову для незаконного забезпечення безперешкодного перетину кордону чотирма громадянами Туреччини. При цьому, в розмові ОСОБА_7 чітко вказав кому яка сума буде передана для виконання обговорених домовленостей, зокрема: 50 000 грн. особі, яку він свідомо не конкретизував (приховав дані), що видалить з бази Державної міграційної служби України (далі - ДМС) відомості про притягнення вказаних іноземців, які проживали на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, до адміністративної відповідальності, 250 доларів США - прикордоннику, який буде здійснювати пропуск обумовлених іноземців через державний кордон України та 100 доларів США, безпосередньо, ОСОБА_7 .
Не пізніше 17 січня 2025 року ОСОБА_11 , на виконання вимог ОСОБА_7 , передав останньому документи на 4 (чотирьох) громадян Туреччини, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які мали намір безперешкодно виїхати за межі території України через пункт пропуску.
У подальшому, 20 лютого 2025 року, близько 13:40 год., під час зустрічі, перебуваючи в автомобілі «AUDI A6», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу АЗС «ANP» за адресою: м. Київ, б-р. Миколи Міхновського, 42, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, дав останньому вказівку покласти, грошові кошти у раніше зазначеній ним сумі, а саме 200 000 грн та 1 400 доларів США в речовий ящик автомобіля, який розташований навпроти пасажирського сидіння в салоні транспортного засобу, яким він керував. Крім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_7 наголосив на сприянні у безперешкодному пропуску вказаних іноземців через державний кордон України та не застосування до них додаткового виду покарання, у вигляді заборони в'їзду на територію України. Крім того, ОСОБА_7 , в ході вказаної зустрічі, поцікавився у ОСОБА_11 про дату перетину кордону громадянами Туреччини, оскільки йому необхідний був час на врегулювання умов проходу перетину на пункті пропуску Могилів-Подільський з певною зміною Державної прикордонної служби України.
Після цього, 26 лютого 2025 року, о 13:53 год., у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та особистого збагачення, із використанням месенджера «Signal» здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_11 та під час розмови уточнив, дату перетину ними державного кордону України громадяни Туреччини.
Не зупиняючись на скоєному, діючи в подальшому з єдиним умислом, спрямованим на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 продовжив злочинну діяльність з метою особистого збагачення.
Так, під час телефонної розмови з ОСОБА_11 , через месенджер «Signal», близько 18:00 год. 27 лютого 2025 року ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення невстановленою особою, уповноваженою на виконання функцій держави від ОСОБА_11 за сприяння у безперешкодному контрольованому виїзді громадянина Туреччини - ОСОБА_14 , який також порушив терміни проживання на території України без документів на право проживання (перебування), за межі території України через пункт пропуску та не застосування до нього додаткового виду покарання у вигляді заборони в'їзду на територію України, повідомив останнього, щоб той передав йому документи на вищезгаданого іноземця та гарантував позитивне вирішення вказаного питання.
У подальшому, цього ж дня о 19:06 год. у телефонній розмові ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, повідомив ОСОБА_11 , що він передасть власні грошові кошти за безперешкодний перетин кордону вказаним громадянином Туреччини, а ОСОБА_11 в свою чергу, повинен їх йому повернути.
ОСОБА_7 28 лютого 2025 року о 12:38 год. під час телефонної розмови з ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання від останнього неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи незаконне отримання матеріальних благ, на виконання попередніх домовленостей підтвердив, що вищевказаних громадян Туреччини ОСОБА_14 і ОСОБА_16 чекають на пункті пропуску через українсько-молдовський кордон, розташований у м. Могилів-Подільський Вінницької області, та який забезпечує сполучення між Україною та молдовським населеним пунктом Отач.
Цього ж дня, близько 18:50 год. ОСОБА_7 , бажаючи довести свій злочинний план до завершення, перебуваючи поблизу свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе або третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вкотре підтвердив свій стійкий намір, висловивши пропозицію та на виконання попередніх домовленостей отримав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 50 000 грн та 350 доларів США (за курсом Національного банку України станом на 28 лютого 2025 року складає 14 529,90 грн) за сприяння у безперешкодному виїзді за межі території України громадянина Туреччини ОСОБА_14 .
Також, під час цієї зустрічі ОСОБА_7 , демонструючи зацікавленість у подальшій долі громадян Туреччини ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , уточнив у ОСОБА_11 про їхній поточний статус перебування та просив повідомляти про будь-які проблеми з легалізацією в Україні подібних його знайомих, одночасно пропонуючи послуги з незаконного оформлення документів «під ключ», включаючи організацію отримання віз через територію Республіки Молдова для подальшого в'їзду в Україну та перебування на території України, що свідчить про намір створення механізму системного обходу норм міграційного законодавства.
Крім того, не пізніше 24 квітня 2025 року у ОСОБА_7 , обізнаного зі збройною агресією РФ та подальшим її широкомасштабним вторгненням в Україну і запровадженням у зв'язку із цим воєнного стану, виник злочинний умисел усупереч вищевказаним вимогам законодавства перешкодити законній діяльності ЗС України.
ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, всупереч вимогам чинного законодавства, не пізніше 24 квітня 2025 року вступив у злочинну змову з громадянином України ОСОБА_17 .
При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , розробили злочинний план, що передбачав вчинення протиправних дій, спрямованих на дестабілізацію законної діяльності ЗС України.
Відповідно до розробленого злочинного плану, на ОСОБА_7 покладалися обов'язки підшукування осіб чоловічої статі - громадян України, які не маючи законних підстав в умовах діючих під час воєнного стану тимчасових обмежень, з метою уникнення призову та/або мобілізації на військову службу, шляхом пред'явлення відповідних документів для безперешкодного проходження перевірок військово-облікових документів представниками правоохоронних органів та ЗС України та подальшого уникнення призову за мобілізацією до ЗС України та ведення переговорів з такими особами.
У свою чергу, на ОСОБА_17 покладалися обов'язки, після виготовлення відповідних документів для безперешкодного проходження перевірок військово-облікових документів представниками правоохоронних органів і ЗС України та подальшого уникнення призову за мобілізацією до ЗС України, передати їх підшуканим ОСОБА_7 особам чоловічої статі.
Діючи з прямим умислом, у період дії на території України особливого періоду, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а саме діяльності військовослужбовців РТЦК та СП, яку останні здійснювали на виконання вимог абзацу 11 п. 9 постанови КМУ №154 від 23 лютого 2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» та п. 79 абзац 4 постанови КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», заступник директора Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами, за неправомірну вигоду у розмірі від 6 тисяч доларів США організував протиправний механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань шляхом виготовлення та продажу під виглядом офіційних документів найбільшої у світі регіональної міжурядової організації з питань безпеки - «OSCE» (Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі) (далі - ОБСЄ), посвідчень публічного дипломата Громадської організації «Міжнародна дипломатична місія «Організація Безпеки Спільноти Європи» (скорочена назва ОБСЄ) (код ЄДРПОУ 40030533). Зазначені посвідчення в умовах воєнного стану надають змогу безперешкодного проходження громадянами України перевірок військово-облікових документів представниками правоохоронних органів та Збройних Сил України та подальшого уникнення призову за мобілізацією до Збройних Сил України.
Так, 24 квітня 2025 року, близько 20:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Липківського, 37-В діючи умисно та на підтвердження своїх протиправних намірів, направлених на перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, під час зустрічі з ОСОБА_11 , який залучений правоохоронними органами на умовах конфіденційного співробітництва, запропонував останньому виготовити посвідчення публічного дипломата Громадської організації «Міжнародна дипломатична місія «Організація Безпеки Спільноти Європи» (скорочена назва ОБСЄ), яке надає змогу в умовах воєнного стану безперешкодного проходження перевірок військово-облікових документів представниками правоохоронних органів і ЗС України та подальшого уникнення призову за мобілізацією до ЗС України.
У подальшому, 28 травня 2025 року близько 18:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_17 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки за перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, отримав від ОСОБА_11 , раніше обумовлені матеріали, а саме копію закордонного паспорту, скріншот сторінки з мобільного додатку «Дія», фото та грошові кошти у розмірі 6 300 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28 травня 2025 року складає 262 557,54 грн для виготовлення посвідчення публічного дипломата Громадської організації «Міжнародна дипломатична місія «Організація Безпеки Спільноти Європи».
Цього ж дня, о 18:15 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Липківського, 37-В, бажаючи довести спільний з ОСОБА_17 злочинний план, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період до завершення, зустрівся з останнім та передав йому раніше отримані від ОСОБА_11 копію закордонного паспорту, скріншот сторінки з мобільного додатку «Дія», фото та грошові кошти в розмірі 6300 (шість тисяч триста) доларів США за виготовлення посвідчення публічного дипломата Громадської організації «Міжнародна дипломатична місія «Організація Безпеки Спільноти Європи» останньому з метою ухилення від мобілізації та перешкоджання законній діяльності ЗС України.
ОСОБА_7 02 червня 2025 року о 15:36 год., діючи умисно та на підтвердження своїх протиправних намірів, направлених на перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, використовуючи месенджер «Signal» направив ОСОБА_11 повідомлення з посиланням на сайт зазначеної організації, а також зазначив, що відомості про останнього містяться на сайті організації у розділі «public diplomats», що також підтвердив під час телефонної розмови 03 червня 2025 року о 12:11 год.
ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_17 злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, 10 червня 2025 року о 20:40 год. зателефонував ОСОБА_11 та повідомив останнього про готовність посвідчення.
ОСОБА_7 11 червня 2025 року о 17:59 год., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_17 та продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_17 злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, використовуючи месенджер «Signal» надіслав ОСОБА_11 номер мобільного телефону ОСОБА_17 та повідомив, що посвідчення знаходиться у нього.
12 червня 2025 року ОСОБА_17 , бажаючи довести спільний з ОСОБА_7 злочинний план до завершення, перебуваючи поблизу кав'ярні за адресою: м. Київ, вул. Липська, буд. 9, діючи за попередньою змовою з останнім, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, на виконання попередніх домовленостей, передав ОСОБА_11 посвідчення Громадської організації «Міжнародна дипломатична місія «Організація Безпеки Спільноти Європи» (скорочена назва ОБСЄ) вказавши, що вказане посвідчення матиме статус публічного дипломата Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Крім того, ОСОБА_17 під час цієї зустрічі повідомив ОСОБА_11 , що він обізнаний про факт передачі останнім ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 6 300 доларів США за отримання вищевказаного посвідчення, а також наголосив на тому, що він теж активно користується аналогічним посвідченням, коли виникають питання щодо перевірки військово-облікових документів представниками ТЦК та СП чи поліції та у разі виникнення таких перевірок, ОСОБА_11 може відразу телефонувати йому.
09 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України.
10 липня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого ГСУ СБ України ГСУ СБ України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000096 від 04 лютого 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року клопотання слідчого ГСУ СБ України ГСУ СБ України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою визначено до 07 вересня 2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, підтверджується наявними у матеріалах доказами, а саме: копією супровідного листа ГУ «Д» ДЗНД СБ України з рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 30 січня 2024 року; копіями супровідних листів ГУ «Д» ДЗНД СБ України з рапортами щодо виконання доручень; протоколами допитів свідка ОСОБА_11 від 04 лютого 2025 року та від 26 червня 2025 року; копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 08 липня 2025 року; копіями протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; копією протоколу добровільної видачі від 13 червня 2025 року; копіями протоколів огляду від 04 липня 2025 року, 07 липня 2025 року; копією протоколу затримання від 09 липня 2025 року; копією повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 09 липня 2025 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 : переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Окрім того, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокаль Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, заступника директора Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби, який перебуває у зареєстрованому шлюбі, має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, його майновий стан, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, у зв'язку з чим дійдено висновку, що відносно ОСОБА_7 не може бути застосований інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також місцевим судом обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на частину четверту статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 КК України.
Зважаючи на викладене, доводи сторони захисту, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває хвора матір, хвора на онкологію дружина, малолітня дитина, вважає, що для останнього помірною буде розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає його майновому стану і доходу, вказаному у декларації за 2024 рік, є безпідставними, оскільки відповідно до норми частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя під час дії воєнного стану наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників, викладені в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях, про те, що підозрюваний, як останній запевняє, жодних дій не вчиняв ані у формі впливу, ані у формі вимагання щодо обставин перетину кордону громадянами-іноземцями, що підтверджується відсутністю такому доказів з наданих матеріалів кримінального провадження; зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 04 лютого 2025 року та інших наданих прокурором матеріалів кримінального провадження не простежується, що зі сторони підозрюваного мали місце вплив, вимагання тощо; об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, вимагає наявності в діях винної особи ознак, зокрема впливу, вимагання тощо, проте у випадку із підозрюваним такі ознаки відсутні, що виключає в його діях склад вказаного кримінального правопорушення; обставини щодо перетину кордону громадянами-іноземцями, а також видалення з бази Державної міграційної служби України відповідних відомостей, виготовлення, видачі посвідчень публічного дипломата тощо, знаходяться поза компетенцією підозрюваного, а також займаною ним службовою посадою або наявністю службових повноважень; об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114 КК України, вимагає наявності в діях винної особи ознак, зокрема вчинення умисних дій, наслідком яких є реальне перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, однак у випадку з підозрюваним такі ознаки відсутні, що виключає в його діях склад вказаного кримінального правопорушення; орган досудового розслідування належним чином не зміг обґрунтувати та довести причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України; у порушення вимог КПК України у клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у повідомленні про підозру від 09 липня 2025 року взагалі не міститься повний та конкретний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбачений статтею 114-1 КК України, що інкримінують ОСОБА_7 ; відсутні ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, оскільки у повідомленні про підозру відсутні відомості щодо об'єктивної сторони вчиненого злочину, так само не відповідає суб'єктивна сторона, а також мотиви та мета даного складу злочину; не існує ключового елементу складу злочину - реального перешкоджання саме Збройним Силам України або іншим військовим формуванням, а також умислу на підрив обороноздатності держави; стверджуючи про наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною третьою статті 369-2 КК України, як це вбачається зі змісту повідомленої підозри, слідство не надало жодного належного, допустимого та достовірного доказу зв'язку між ОСОБА_7 та обставинами, за якими здійснюється досудове розслідування, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не спростовані стороною захисту.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Посилання скаржника про те, що ОСОБА_7 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; перебуває у зареєстрованому шлюбі; має малолітнього сина та матір на утриманні; дружина підозрюваного має інвалідність, хворіє на онкологію; постійно працює на посаді заступника директора департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України; має бездоганну репутацію як за місцем проживання, так і за місцем роботи; майновий стан і доходи підозрюваного відповідають майновому стану і доходам, вказаним у декларації підозрюваного за 2024 рік; раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності; до ОСОБА_7 раніше не застосовувались жоден із запобіжних заходів, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4