08 вересня 2025 року справа № 580/11949/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 44131663) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,
02.12.2024 позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області від 07.06.2024 №0489968-2411-2310-UA71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 34740 грн; від 07.06.2024 №0489969-2411-2310-UA71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 58189,50 грн.
Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
08.04.2025 представник Позивача надав до суду заяву про зміну предмету позову, де збільшує позовні вимоги (без зміни підстав позову) та просить розглянути із первісними позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області: від 07.10.2024 року № 0868294-2411-2310-иА71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік на суму 6266,83 грн; від 21.08.2024 року № 0848743-2411-2310-ІЇА71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 56452,50 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, спірними ППР Відповідач визначив Позивачу суми податкового зобов'язання з 2020 по 2023 роки з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за нежитлове приміщення загальною площею 1158 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані рішення податкового органу Позивач вважає протиправним, оскільки при їх прийнятті не було взято до уваги, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлове приміщення використовується ним для зберігання зерна, тому немає підстав для нарахування та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Фермерське господарство зареєстроване 10.03.2000 року (виписка з ЄДРПОУ це підтверджує). Позивач наголошує, що з 2000 року і до цього часу, у т.ч. протягом 2021, 2022, 2024 року, він відповідно до закону здійснює господарську (підприємницьку) діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, зокрема займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її реалізацією, тобто являється сільськогосподарським товаровиробником, використовуючи у своїй господарській діяльності належне нерухоме майно, щодо якого Відповідачем безпідставно видані спірні податкові повідомлення-рішення. Вказане доводить, що спірні рішення суперечить положенням п.п. «ж» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, що свідчить про їх протиправність та є підставою для їх скасування.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірні ППР є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки відповідно до підпункту «ж» 266.2.2. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до підпункту 14.1.235 п. 14.1 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Натомість, Позивач не має ні статусу фізичної особи - підприємця ні статусу юридичної особи. Крім цього зазначено, що Позивач у додатках до позову не надав доказів здійснення ним виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. У додатках до позовної заяви відсутній експертний висновок або будь-які інші докази віднесення спірного приміщення до нежитлової сільськогосподарської будівлі. Додані позивачем до позовної заяви чорно-білі фото не дають змогу ідентифікувати в якому саме приміщенні вони були зроблені (відсутня адреса приміщення) та не містять у собі доказів здійснення позивачем виробництва сільськогосподарської продукції. З урахуванням вищезазначеного, нежитлове приміщення, що належить позивачу на праві власності є об'єктом оподаткування з урахуванням переліку, визначеного підпунктом 266.2.2. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 18.03.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання на 10.04.2025 - протокольною ухвалою суду від відкладено розгляд справи до 14.04.2025, 24.04.2025. Враховуючи період тимчасової непрацездатності головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025, повістками про виклик призначене судове засідання на 30.06.2025 - протокольною ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі, призначене судове засідання для розгляду справим по суті на 24.07.2025 - протокольною ухвалою суду постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач є особою, яка відповідно до відомостей що містяться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (роздруківка додається) є членом (засновник та керівник її чоловік - ОСОБА_2 ) ФГ «ДОБІР» (код за ЄДРПОУ 30894039, місцезнаходження - 19812, Черкаська обл., Драбівський р-н, село Шрамківка, вул. Затишна (колишня назва Куйбишева), 22, будинок 22).
17.01.2006 року члени фермерського господарства «ДОБІР» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали у Виконавчого комітету Шрамківської селищної ради, в особі голови Шрамківської селищної ради Дяйка Миколи Віталійовича приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею з належними інженерно-технічними комунікаціями (мережами), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний № 13452453.
Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею від 17.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 56.
У відповідності до довідки Шрамківської сільської ради від 26.11.2024 року № 02.1-12/1824, приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею, що розташоване розташований за адресою АДРЕСА_3 перебуває у спільній власності ОСОБА_1 1/2 частки та ОСОБА_3 1/2 частки.
31.10.2024 року Позивач отримала від Головного управління ДПС у Черкаській області два податкові повідомлення-рішення:
- від 07.06.2024 року № 0489968-2411-2310-UA71040210000024694 3 визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 34740,00 грн;
- від 07.06.2024 року № 0489969-2411-2310-UA71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 58189,50 грн.
В подальшому, при особистому зверненні Позивача до Відповідача та на її вимогу нею було отримано ще два ППР (за 2020 та 2022 роки):
- від 07.10.2024 року № 0868294-2411-2310-UA71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік на суму 6266,83 грн;
- від 21.08.2024 року № 0848743-2411-2310-UA71040210000024694 з визначеною сумою податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 56452,50 грн.
Вказані повідомлення-рішення винесено на нежитлове приміщення загальною площею 1158 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Вважаючи вищевказані ППР протиправним, адже при їх прийнятті не було взято до уваги, що Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлове приміщення використовується ним для зберігання зерна, тому немає підстав для нарахування та сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
При цьому підпункт 266.2.2. ПК України регламентує, що не є об'єктом оподаткування:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
В розумінні п.п. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи власники цього нерухомого майна (як юридичні, такі фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року справі №140/2700/19.
При цьому правовий аналіз п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України дає суду підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення; власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Так, суд зазначає, що згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає «будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо».
Тобто, ДК не містить вичерпного переліку нежитлових приміщень, які відносяться до класу/коду 127 «Будівлі сільськогосподарського призначення, оскільки містить слова «наприклад», «тощо».
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюк О.В., та зареєстровано в реєстрі за № 56 (копія в матеріалах справи) апелянт (голова ФГ) та його дружина (член ФГ) придбали «приміщення дитячого садка з овочесховищем та котельнею». Право власності підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10085427 від 14.03.2006 року.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 1 розділу 5 статуту ФГ «ДОБІР» V. Майно фермерського господарства «у власності осіб, які ведуть фермерське господарство може бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця бджолосім'ї, посіви та посадки с/г культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого виробничого призначення для ведення фермерського господарства і зайняття підсобним промислом.
Таким чином, суд зазначає, що належне Позивачу нерухоме майно відноситься саме до будівель сільськогосподарського призначення, оскільки вищезазначені види економічної діяльності ФГ «ДОБІР» відповідають цільовому призначенню та використанню належного позивачці нерухомого майна для сільськогосподарських потреб.
В даному випадку суд критично оцінює доводи Відповідач щодо неналежності вказаного приміщення до будівель сільськогосподарського призначення з посиланням на Класифікатор будівель і споруд НК 018:2023, адже останній затверджений наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000», який не має зворотної дії в часі. Тому його неможливо застосовувати до спірних правовідносин, оскільки три ППР видані за 2020 - 2022 роки.
Суд також зазначає, що визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Позивач має у власності земельну ділянку, а також її чоловік, голова фермерського господарства має земельну ділянку сільськогосподарського призначення (державний акт про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120655700:03:001:0003, площею 3,64 га та державний акт про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7120665700:03:001:0002 площею 3,6422 га наявні в матеріалах справи, додатки 9 та 10 до позовної заяви).
Статтею 3 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань серії, що наявна в матеріалах справи, позивач з 2000 року здійснює діяльність як засновник та голова ФГ «ДОБІР» з дозволеними основними видами діяльності: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (основний) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.
При здійсненні зазначених видів сільськогосподарської діяльності позивачка використовує належні їй на праві приватної власності земельні ділянки, розташовані на території Золотоніського район Черкаської області, а саме:
- кадастровий номер 7120655700:03:001:0003 площею 3,64 га - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (належну позивачу, члену ФГ «ДОБІР»);
- кадастровий номер 7120665700:03:001:0002 площею 3,6422 га - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (власник - чоловік позивачки, голова ФГ «ДОБІР»).
Вищевказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що власник спірного об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником.
Також встановлено, що у спірні періоди за які прийняті оскаржувані Позивачем ППР нежитлове приміщення загальною площею 1158 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в оренду, лізинг чи позичку Позивачем не передавалось (Відповідачем відповідні докази суду не надано).
Вищевказане в своїй сукупності дає суду підстави дійти висновку, що нежитлове приміщення загальною площею 1158 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності Позивача (його частина) відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та використовується останнім за відповідним призначенням, а отже не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що свідчить про протиправність рішень Відповідача та є підставою для їх скасування.
Решта доводів Відповідача висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
До позовної заяви Позивач додав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 050,00 грн та судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, до матеріалів справи Позивачем додано квитанції про сплату судового збору, як за подання первинного позову так і за подання уточнюючого позову (про оскарження ППР за за 2020 та 2022 роки).
Крім цього також надано детальні описи виконаних робіт, акти приймання-передачі наданої правничої допомоги, а також докази сплати коштів адвокату в розмірі 8 100 грн (у відповідності до квитанції до платіжної інструкції № 47773803) та в розмірі 8100 грн (у відповідності до платіжного повідомлення про зарахування коштів № 223974286).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складності справи, кількості судових засідань, в яких брав участь адвокат, а також суми коштів, яка була сплачена Позивачем за надану правничу допомогу, суд вважає належним чином обґрунтованою суму заявлену суму правничої допомоги 16050 грн .
Тому суд дійшов висновку стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16050 грн та сплачений судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області від 07.06.2024 №0489968-2411-2310-UA71040210000024694, від 07.06.2024 №0489969-2411-2310-UA71040210000024694, від 21.08.2024 № 0848743-2411-2310-UA71040210000024694, 07.10.2024 № 0868294-2411-2310-UA71040210000024694.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн, 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 16050 грн (шістнадцять тисяч пятдесят).
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішення суду направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 08.09.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО