08 вересня 2025 року справа № 580/2171/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
27.02.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Гайдай Тетяни Олександрівни з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 232730027361 від 14.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991; до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991, період роботи з 12.10.1992 по 01.02.1999, з 02.02.1999 по 31.01.2001, з 12.10.2017 по 08.02.2024 та призначити пенсію за вислугою років з 07.02.2025 на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Обґрунтовуючи позов зазначила, що відповідач 2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, за його наявності. Вважає, що відповідачі в порушення норм законодавства відмовили у призначені пенсії.
Ухвалою суду від 04.03.2025 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
20.03.2025 від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що оскаржуване рішення відповідача 2 є правомірним та у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років.
21.04.2025 від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обгрунтовуючи зазначив, що розглянув заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років у зв'язку з недостатністю спеціального стажу, який дає право на призначення вказаного виду пенсії. Не врахував період навчання з 1989 року до 1991 року, оскільки всупереч п.2.23 Порядку №22-1 позивачка надала нотаріально не посвідчену копію диплому НОМЕР_1 від 27.06.1991.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
07.02.2025 позивачка звернулася заявою до відповідача 1, в якій просила призначити пенсію за вислугу років.
Відповідач 2 розглянув заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийняв рішення від 14.02.2025 №232730027361 про відмову у призначенні пенсії позивачці. У ньому зазначив, що необхідний пільговий стаж станом на 11.10.2017 має становити не менше 26 років 6 місяців. Пільговий стаж позивачки, який дає право на вказаний вид пенсії станом на 11.10.2017 становить 17 років 08 місяців 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Загальний страховий стаж роботи позивачки становить 33 роки 02 місяці 03 дні. До стажу за вислугу років зараховано усі періоди роботи.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).
Згідно з абз.1 ст.1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 2 Закону №1788-XII визначає, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Тобто, обирати вид пенсії має право саме відповідна особа та відповідачі не наділені повноваженням на власний розсуд проводити зміну призначеного виду пенсії.
Статтею другою Закону №1788-XII визначені такі види пенсії:
а) трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Отже, звернувшись із заявою до відповідача 1, позивачка реалізувала право на призначення пенсії за вислугу років.
Пункт «е» ст.55 Закону №1788-XII до внесення змін передбачав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 2 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 55 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, зокрема, п «е» ч.1 ст.55:
«Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років».
На дату вирішення спірних правовідносин п. «е» ст.55 Закону №1788-XII діє в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому згідно з п.1 Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 встановлює, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У заявлених спірних правовідносинах безпідставно не враховано відповідачем 2 зазначене вище рішення Конституційного Суду України, а саме щодо права на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд установив, що страховий стаж позивачки становить 33 роки 02 місяці 03 дні, у т.ч. стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років 17 років 08 місяців 21 день, що підтверджується оскаржуваним рішенням.
Водночас спірними у цій справі є правовідносини щодо неврахування відповідачем 2 до страхового та спеціального стажу періоду навчання позивачки за 1989-1991 роки. Щодо вказаних обставин суд урахував.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Позивачка навчалася з 01.09.1989 до 27.06.1991 за спеціальністю «Дошкільне виховання», що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 27.06.1991.
01.08.1991 позивачка зарахована на посаду вихователя у Черкаський будинок дитини, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
З огляду на зазначене, період навчання позивачки з 01.09.1989 до 27.06.1991 підлягає зарахуванню до страхового та спеціального стажу, оскільки остання закінчила навчання 27.06.1991, а на роботу на посаду «вихователя» зарахована з 01.08.1991, тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією працівника освіти не перевищує трьох місяців.
Водночас згідно з п.2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Тобто відповідач, як орган, що призначає пенсію має право посвідчити копії відповідних документів. Тому посилання відповідача 2 на вказану норму, як підставу відмови у зарахуванні позивачці періоду навчання, не обгрунтовані та не враховані судом.
Отже, вказаний період навчання позивачки має зараховуватись до страхового та спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п. "е" ст. 55 Закону №1788-ХІІ, а протилежні доводи відповідачів не обґрунтовані.
Доводи позивачки та позовні вимоги про зарахування їй до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років періодів роботи з 12.10.1992 по 01.02.1999, з 02.02.1999 по 31.01.2001, з 12.10.2017 по 08.02.2024, не враховані судом та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач 2 не розглянув по суті вказане питання та не досліджував наявність чи відсутність підстав для такого зарахування, а обмежився загальним посиланням в оскаржуваному рішенні про зарахування до стажу за вислугу років усіх періодів роботи позивачки.
Щодо загальної процедури розгляду питання подачі заяви про призначення пенсії та прийняття рішення суд урахував.
Статтею 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до абз.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з п.4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Абзаци перший-другий п.1.9 Порядку №22-1 встановлюють, що призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацом п'ятим вказаного пункту визначено, якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до п.1.10 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.9 цього розділу.
Тобто, призначення пенсії відбувається за заявочним принципом.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до п.4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Встановлені обставини свідчать, що у заявлених правовідносинах відповідач 1 виконав виключно 2 функції: прийняв документи позивачки та повідомив про результати їх розгляду. Безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки від 07.02.2025 обчислення стажу та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 14.02.2025 №232730027361 здійснив відповідач 2.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову.
Врахувавши зазначене суд дійшов висновку, що повідомляючи позивачку про результати розгляду її заяви щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років відповідач 1 не допустив порушення заявленого права позивачки на призначення пенсії та діяв відповідно до вказаної вище норми Порядку №22-1 щодо інформування. Тому позовна вимога зобов'язати саме відповідача 1 зарахувати до загального страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991; до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991, період роботи з 12.10.1992 по 01.02.1999, з 02.02.1999 по 31.01.2001, з 12.10.2017 по 08.02.2024 та призначити пенсію за вислугою років з 07.02.2025 на підставі пункту “е» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VIII, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов'язаний прийняти рішення.
Рішення щодо розгляду заяви позивачки прийняв та, відповідно, обчислення її стажу здійснював саме відповідач 2.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії саме відповідач 2 прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами, таке рішення безпосередньо порушує заявлене право на пенсійне забезпечення. Тому суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивачки є визнання його протиправним і скасування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, визначено, що дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Оскільки розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії відповідний орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивачки, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача 2, що безпосередньо порушив заявлене право, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву позивачки від 07.02.2025 та зарахувати до загального страхового та спеціального стажу період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у вказаному рішенні.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачкою судові витрати, підтверджені квитанцією від 26.02.2025 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який безпосередньо порушив заявлене право позивачки, пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 232730027361 від 14.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.02.2025 та зарахувати до загального страхового та спеціального стажу період навчання з 01.09.1989 по 27.06.1991, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у вказаному рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Рішення виготовлене в повному обсязі та підписане 08.09.2025.
Суддя Алла РУДЕНКО