08 вересня 2025 року справа № 580/211/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспортів в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправним та скасування постанови,
08.01.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Салія С. А. з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспортів в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 135882 від 24.12.2024.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач прийняв спірне рішення без дотримання норм чинного законодавства щодо процедури притягнення до фінансової відповідальності. Стверджує, що не має відношення до господарської операції з перевезення вантажу транспортним засобом, є його власником, як фізична особа і не є автомобільним перевізником.
13.01.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного провадження.
22.01.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, оскаржувану постанову залишити в силі, а судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем. Стверджує, що оскаржуване рішення прийняв з дотриманням вимог закону за факт відсутності на момент перевірки у водія товарно-транспортної накладної, яка підпадає під перелік інших документів, передбачених законодавством, та які відповідно до ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» повинен мати водій для здійснення перевезень і пред'являти для перевірки. На момент проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 виступав автомобільним перевізником. Перевезення ФОПом за допомогою водія будь-якого вантажу, в тому числі за рахунок власних коштів та для власних потреб, не звільняє перевізника від обов'язку забезпечувати цього водія ТТН, а водія цього транспортного засобу від необхідності мати при собі та передавати для перевірки оформлений належним чином вказаний документ уповноваженим на те посадовим особам контролюючому органу. Посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16.
13.02.2025 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додав копії договорів оренди спеціалізованого сідлового тягача від 05.10.2022 та оренди спеціалізованого напівпричіпа-самоскида-Е від 05.10.2022, згідно з якими позивач передав, а ТОВ «Журавське» взяло в тимчасове користування вказані транспортні засоби. Стверджує, що вказані договори підтверджують, що 08.11.2024 автомобіль та напівпричіп перебували у фактичному володінні і користуванні вказаного Товариства та саме воно було перевізником під час складення Акту перевірки. Стверджує, що відповідач неналежним чином повідомив його про розгляд справи, оскільки повідомлення він отримав 08.01.2025, тому не мав можливості надати відповідачу вказані вище договори.
28.02.2025 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення з проханням відмовити у задоволенні позову. Обгрунтовуючи зазначив, що додані до клопотання договори оренди транспортних засобів не було надано водієм транспортного засобу під час проведення перевірки (також водієм не було зазначено про їх існування), тобто, зазначені документи не були предметом дослідження як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи 08.01.2025 відповідачем. На момент перевірки у водія не було тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб марки DAF р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KELBERC д/н НОМЕР_2 , який би засвідчив факт перебування його у користуванні ТОВ «Журавське». Посилався на постанову Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі №340/5660/22.
Усі додані сторонами документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності « 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».
Суд установив, що на підставі направлення на перевірку № НР 001089 від 31.10.2024 та щотижневого графіка відповідач провів рейдову перевірку.
За результатами здійснення 08.11.2024 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Беренком О.І. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що о 10 год. 05 хв. на 142 км. а/д Н-1 Черкаський р-н, за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KELBERC д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 вказаного Закону, про що складено акт проведення перевірки № 112782 від 08.11.2024 (далі Акт). Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис та надав наступне пояснення: «Відсутність ТТН».
Листом № 10612/43/24-24 від 28.11.2024 відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи на 24.12.2024 (з 09-00 год до 11.30 год). Відповідно до трекінгу поштових відправлень «Укрпошти» 03.12.2024 даний лист прибув у відділення с. Журавка. З 03.12.2024 до 07.01.2025 позивач не забирав лист та отримав його лише 08.01.2025.
Тому 24.12.2024 розгляд справи відбувався без участі позивача чи його представника.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 24.12.2024 стосовно позивача прийняв постанову №135882 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17000,00 грн, копію якої за належністю відправив на адресу позивача.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся в суд з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 (далі Положення №103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок №1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила №363).
Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення№103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно з ч.14 ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ч.ч.17, 18 ст.6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Згідно з ч.20 ст.6 Закону №2344-ІІІ порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок №1567.
Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, відповідач уповноважений проводити рейдові перевірки та серед іншого перевіряти наявність визначених ст.ст. 39, 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пункт 21 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Суд урахував, що відповідач вказаних вище вимог законодавства дотримався та за результатами рейдової перевірки склав Акт.
Щодо доводів позивача про те, що він не надає послуг з перевезення вантажів та немає відношення до господарської операції з перевезення вантажу вказаним вище транспортним засобом суд урахував.
Згідно з абз.абз.30, 31 ч.1 ст.1 Закону №2344-ІІІ внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави. Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.
Пунктом 1.2 Положення №340 визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до п.1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п.1.4. Положення №340 воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;
сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Суд урахував, що відповідно до наданого водієм на момент перевірки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_1 є позивач.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований у встановленому порядку як суб'єкт господарювання. Одним із видів господарської діяльності позивача є «49.41 Вантажний автомобільний транспорт».
Отже, на позивача поширюється дія вказаного вище Положення, а протилежні доводи не обґрунтовані та не враховані судом.
Щодо доводів позивача про те, що він не є перевізником у розумінні положень Закону №2344-ІІІ суд урахував.
Абзацом 1 ч.1 ст. 60 Закону З №2344-ІІІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
У розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що
Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Верховний Суд аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил №363 зазначаються, зокрема, відомості щодо перевізника та/або експедитора.
Відповідно до змісту наданого на момент перевірки акту зважування №ВОБО14436 від 08.112024 випливає, що ТОВ «Журавське» відпустило водію ОСОБА_2 щебінь фракції 5-20 масою 23,92 т. Дані про перевізника в даному акті зважування не містяться. Інших документів, які б вказували на той факт, що автомобільним перевізником, який за допомого водія ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KELBERC д/н НОМЕР_2 виступав інший суб'єкт господарювання, відмінний від позивача, водієм на момент перевірки не було надано.
У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено Акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач. Крім того, представник позивача у позові зазначив, що позивач не виступає як перевізник, що здійснював перевезення вантажу на договірних умовах, а перевозив вантаж для власних потреб.
Тому протилежні його доводи не обґрунтовані та не враховані судом.
Водночас для цілей застосування Закону №2344-ІІІ не є визначальним такий вид економічної діяльності, як здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів є автомобільним перевізником. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Щодо доводів позивача про те, що перевізником під час складення акта перевірки було ТОВ «Журавське», оскільки вказаний транспорт знаходився у його володінні та користуванні, суд урахував.
Надані позивачем до суду договори оренди транспортних засобів не були надані водієм транспортного засобу під час проведення перевірки, тобто, зазначені документи не були предметом дослідження як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи 08.01.2025 відповідачем.
На момент перевірки у водія не було тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб марки DAF р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KELBERC д/н НОМЕР_2 , який би засвідчив факт перебування його у користуванні ТОВ «Журавське».
Частиною 2 статі 48 Закону №2344-III передбачено, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Відсутність такого документа також є правопорушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, представник позивача у позові неодноразово наголошував, що позивач здійснював перевезення вантажу для власних потреб та не вказував відомостей щодо передачі вказаних вище транспортних засобів та напівпричепів в оренду ТОВ «Журавське».
Відповідно до частини 11 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року № 1145 затверджено «Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів», відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11 серпня 2010 року № 379 (далі Інструкція №379) встановлено, що за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.
Також, пунктом 6.3 Інструкції №379 встановлено, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону №2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковою згідно з вимогами статті 48 Закону №2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, власник чи користувач повинні звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа.
На момент перевірки водій не пред'явив відповідачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб марки DAF р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом марки KELBERC д/н НОМЕР_2 , який би засвідчив факт перебування його у користуванні ТОВ «Журавське».
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Отже, позивач зобов'язаний був здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу та отримати тимчасовий реєстраційний талон відповідно. Однак зазначеного зроблено не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Сам по собі договір оренди та найму транспортних засобів, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності.
Щодо виявлених порушень, зазначених у спірній постанові, суд урахував.
Відповідно до ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Отже, на позивача, як перевізника покладені визначені Законом обов'язки.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, на водія Законом покладено обов'язок мати при собі документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення та пред'являти їх контролюючим органам.
Таким чином, встановлено, що позивач не забезпечив водія при здійсненні ним перевезення вантажу відповідною документацією, наявність якої у водіїв на момент проведення перевірки передбачена статтею 48 вказаного вище Закону.
Факт відсутності на момент перевірки у водія позивача товарно-транспортної накладної як водієм під час перевірки так і позивачем в своєму позові не заперечується.
У постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 Верховний Суд наголосив на тому, що «адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності)».
Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ непред'явлення документів (товарно-транспортної накладної) під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт та є наслідком для застосування санкцій, визначених вказаною статтею 60 Закону.
Суд акцентує увагу сторін на тому, що спір виник саме щодо факту наявності відповідних обов'язкових документів на момент перевірки водія працівниками відповідача та не стосується факту наявності їх як таких.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд урахував подібний висновок у постанові від 19 березня 2020 року №823/1199/17 Верховного Суду (далі ВС) щодо подібних правовідносин. ВС, зазначив:
32. При цьому, суди правильно зазначили про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачем вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки зазначений Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності при здійсненні планових та позапланових заходів.
Рейдова перевірка передбачає перевірку не конкретного автоперевізника, а проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту із зупиненням транспортного засобу, чи без зупинення.
…37. У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
38. В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
39. Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
40. У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
41. Згідно ч.3 ст.10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
42. Приписи п. «а» ч.1 ст.10 вказаної Конвенції, на думку колегії суддів, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
45. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню.».
Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Вказаних вимог відповідач дотримався.
Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. (пункт 25 Порядку №1567).
Відповідно до п.26. Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Зазначених вимог відповідач дотримався, що підтверджується вказаними вище повідомленнями про розгляд справи, а протилежні доводи позивача не обґрунтовані та не враховані судом.
Згідно з п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже, відповідач має право розглянути справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі позивача.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567 (пункт 27 Порядку №1567).
За перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, абзац 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відсутність в автоперевізника будь-якого, передбаченого законом, обов'язкового документа для здійснення перевезень на момент перевірки є підставою для притягнення його до відповідальності у формі штрафу вказаного розміру.
Відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв з дотриманням вимог вказаного вище законодавства правомірно. То ж доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.ст.132-139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспортів в особі відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 135882 від 24.12.2024.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 08.09.2025.
Суддя Алла РУДЕНКО