Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
09.09.2025 р. справа №520/20956/25 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 №ФХ81016 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі №520/35177/24 з 01.02.2023 з обмеженням її граничним розміром; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.10.2024 №ФХ81016 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі №520/35177/24 з 01.02.2023 з урахуванням рішень Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 по справі №520/6183/2020, від 21.02.2022 по справі №520/648/22, від 17.02.2025 №520/31132/24 виходячи з показника 77% грошового забезпечення без обмеження граничним розміром.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився, надавши 24.05.2024р. відзив, де наполягав на відсутності підстав для перерахунку пенсії та наголошував на правильному обчисленні розміру пенсії та виплаті пенсії у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України, отримував від означеного суб»єкта владних повноважень пенсію у порядку Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 77% грошового забезпечення, яка обчислена за складовими грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 р.
Після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. по справі №520/6183/20, зокрема, було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 )при перерахунку розміру пенсії з 01.01.2018 р. з показника 77% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 77 % грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
На виконання рішення суду після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 77% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021р. у справі №520/11252/21 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону 2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки від 13.04.2021 №ФХ-81016.
Суб»єктом владних повноважень було виконано вказане рішення суду, пенсію заявника було перераховано, однак із обмеженням показника відсоткового значення розміру пенсії в 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. у справі №520/648/22 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ), виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2021 № ФХ-81016, з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 77% грошового забезпечення зі збереженням показника, визначеного за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2021 № ФХ- 81016, з 01.04.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 року.
На виконання рішення суду після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 77% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024р. у справі №520/5771/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2024 №ФХ81016 про розмір його грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2024 №ФХ81016 про розмір його грошового забезпечення, з 01.02.2022р.
Суб»єктом владних повноважень було виконано вказане рішення суду, пенсію заявника було перераховано, однак із обмеженням показника відсоткового значення розміру пенсії в 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. у справі №520/31132/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77 % до 70 % грошового забезпечення та обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 77 % грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду після проведеного перерахунку пенсія була обчислена з розміру 77% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №520/35177/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФХ-81016 від 03.10.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ФХ-81016 від 03.10.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суб»єктом владних повноважень було виконано вказане рішення суду, пенсію заявника було перераховано, однак із обмеженням показника відсоткового значення розміру пенсії в 70% грошового забезпечення та з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Станом на 01.02.2023р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 28.116,76 грн, а саме: 21.951,09 грн основного розміру як 70% грошового забезпечення у сумі 31.358,70грн + 5.487,77 грн збільшення 25% + 627,90 грн + 50,00 грн як особа з інвалідністю 3гр. внаслідок війни.
При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.03.2024р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 22.798,60грн.
Отже, реально вчинене управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення пенсії заявника у розмірі 70% грошового забезпечення з 01.02.2023р. було вчинено під час виконання суб"єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №520/35177/24, тобто оскаржено до суду у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Заявником перед органом публічної адміністрації було порушено питання про перерахунок пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
За згаданим зверненням листом №2000-0203-8/62745 від 24.04.2025р. пенсійним органом було зазначено, що на виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюється без обмеження її максимальним розміром станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок. Після перерахунку підсумок пенсії з 01.02.2022 встановлено у розмірі 22798 гривень 60 копійок. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі № 520/35177/24 головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ФХ-81016 від 03.10.2024 року. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов'язань. Рішенням суду зобов'язань щодо виплати пенсії з урахуванням 77% від суми грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром на головне управління не покладено.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу застосування показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення у "70%" та з приводу обмеження пенсії максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2662-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі перерахунку пенсії за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці (тобто власної винагороди за службу) та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем (тобто винагороди за службу третьої сторонньої особи).
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. по справі №160/25269/21 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Суд повторює, що перерахунок пенсії передбачений виключно ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ і здійснюється або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) зростанням видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника, або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника.
Вирішуючи спір за епізодом управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу застосування під час перерахунку пенсії з 01.02.2023р. показника відсоткового значення розміру пенсії заявника у 70% грошового забезпечення замість показника у 77% грошового забезпечення, суд зазначає, що унаслідок проведення системного аналізу приписів загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії (а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), так і спеціальних актів права (до яких належать, зокрема: Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу, у відсотках від заробітку (грошового забезпечення, винагороди за службу).
До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу також можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.
Але при цьому, юридичне значення має не такий умовний відсоток іншого показника складового елементу структури заробітку, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності. Саме за допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, котра підлягає захисту за правовим режимом згідно з ст.22 Конституції України.
Таким чином, за загальним правилом у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії (обчислення нового розміру пенсії) владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
Виключенням із даного випадку є або істотна (на рівні докорінної) зміна умов пенсійного забезпечення, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов оплати праці діючих публічних службовців, або істотна (на рівні докорінної) зміна умов проходження публічної служби.
У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону, адже одночасне поєднання двох компонентів процедури обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії (а саме: показника умовного відсоткового значення за одним законом, а показника поточного заробітку за іншим законом) не відповідає меті справедливого соціального захисту людини та створює явну і очевидну дискримінацію громадян однієї категорії за ознакою - часу призначення пенсії.
Показник відсоткового значення розміру пенсії у спірних правовідносинах визначений ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
За відсутності означених вище виключних випадків цей показник підлягає застосуванню у процедурі призначення пенсії вперше за ст.43 Закону України №2262-ХІІ.
У той же час, у спірних правовідносинах суб"єкт владних повноважень під час обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії заявника з 01.02.2023р. діяв у порядку ст.63 Закону України №2262-ХІІ, а тому не мав правових підстав для застосування поточної чинної редакції ст.13 Закону України №2262-ХІІ.
Розв»язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах відповідачем було реалізовано управлінську функцію у спосіб вчинення волевиявлення з приводу зменшення відсоткового значення розміру пенсії заявника під час перерахунку пенсії - 01.02.2023р. із значення 77% грошового забезпечення до значення 70% грошового забезпечення.
З викладених вище міркувань таке волевиявлення належить кваліфікувати у якості протиправної дії із обтяженням суб"єкта владних повноважень обов"язком належного виконання управлінської функції.
З огляду на відсутність у суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах свободи адміністративного розсуду в частині незастосування чинної норми закону праву заявника за цим епізодом відповідно до ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України належить надати захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Так, згідно зі ст.7 Закону України від 23.11.2018р. №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, але не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку визнання протиправним діяння владного суб'єкта об'єктивно не здатне забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб'єктивного права особи на одержання у власність коштів за пенсією, а тому необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
Суд відзначає, що у межах ініційованого заявником спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень підлягає кваліфікації у якості перерахунку (відмови у перерахунку) пенсії і до яких саме управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень підлягають застосуванню положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), відповідь на яке вимагає аналізу змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України від 09.04.1991р. №2262-ХІІ.
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Суміжна до категорії "призначення пенсії" категорія "перерахунок пенсії" (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) також поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії".
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.
За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" з огляду на положення Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" слід розуміти платіжну операцію з приводу переказу безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах банків чи Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.
Суд зауважує, що положення ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ знаходяться у кореспонденції між собою та дають підстави для висновку про те, що перерахунком пенсії є управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення нового збільшеного розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (унаслідок зміни розміру виду грошового забезпечення чи введення у дію нового виду грошового забезпечення), котре здійснюється на підставі фізично отриманої пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.
Тому управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії за рахунок виплати доплати та на коефіцієнт індексації (коефіцієнт збільшення - "1,14", коефіцієнт збільшення - "1,197" та коефіцієнт збільшення - "1,0796" відповідно) не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
При цьому, суд не знаходить підстав для ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 з управлінським волевиявленням суб"єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Станом на 01.02.2023р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 28.116,76 грн, а саме: 21.951,09 грн основного розміру як 70% грошового забезпечення у сумі 31.358,70грн + 5.487,77 грн збільшення 25% + 627,90 грн + 50,00 грн як особа з інвалідністю 3гр. внаслідок війни.
При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.03.2024р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 22.798,60грн.
Отже, у дійсності у спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обмеження розміру пенсії заявника арифметичною величиною у 22.798,60 грн.
Суть та предмет управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, полягає у виплаті призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії у неповному обсязі за рахунок застосування критерію максимального грошового цензу та безвідносно до подій попереднього вчинення: управлінського волевиявлення з приводу зміни показника відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2018р. підвищення до пенсії у розмірі 50%, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2019р. підвищення до пенсії у розмірі 75%, управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209.
Тому обставини вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відсоткового показника розміру пенсії заявника відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу, призначення, обчислення, нарахування, виплати, припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023 №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не входять до предмету доказування у спорі про обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати захист праву заявника на отримання пенсії у належному розмірі у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
Окремо суд зазначає, що у силу правового висновку п.112 постанови Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24 (де указано, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки) вимога заявника про виплату пенсії без обмежень не підлягає задоволенню в частині таких структурних елементів пенсії як щомісячна доплата у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 та індексація пенсії.
Позов за вимогою про зобов'язання відповідача виплачувати перераховану пенсію слід залишити без задоволення як передчасно заявлену у часі та як заявлену за відсутності відповідного управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з даного приводу.
Суд вважає, що до предмету доказування у справі згідно з ч.2 ст.73 КАС України віднесені ті обставини, котрі мали місце в умовах фактичної дійсності у проміжок часу з моменту вчинення суб'єктом владних повноважень оскарженого управлінського волевиявлення до календарної дати подання заявником позову.
Саме ті права (інтереси), котрі існували у цей проміжок часу та які заявник вважає порушеними і є об"єктом судового захисту згідно з ч.1 ст.2 КАС України у разі доведення матеріалами справи факту невідповідності реально вчиненого суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.2 КАС України.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що після вчинення управлінського волевиявлення на виконання цього судового акту з приводу проведення перерахунку пенсії заявника суб'єкт владних повноважень має нездоланний та незмінний намір проводити виплату пенсії, обчислену із використанням показника відсоткового значення, відмінного від арифметичної величини - "77%" або з обмеженням максимальним розміром.
Тому за цим епізодом позов підлягає залишенню без задоволення.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення показника відсоткового значення пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №520/35177/25 станом на 01.02.2023р. з 77% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025р. у справі №520/35177/25 станом на 01.02.2023р. із збереженням показника відсоткового значення розміру пенсії у 77% грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених платежів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати станом на 01.02.2023р. сумою - 22.798,60 грн.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023р. в частині основного розміру пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 22.798,60 грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко