справа № 278/1494/25
08 вересня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 49 117,97 грн.
У обґрунтування заявленого ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» повідомило, що у червні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 75236567, а у серпні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТзОВ «Мілоан») та відповідачкою укладений кредитний договір № 103961918. Згодом, у вересні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» (далі - ТзОВ «МАНІФОЮ») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 3121737. На підставі зазначених правочинів відповідачка отримала від первісних кредиторів грошові кошти, які зобов'язалася повернути у строки, обумовлені вказаними договорами. У подальшому право вимоги за наведеними кредитними договорами перейшло до позивача, проте ОСОБА_1 добровільно та належним чином не виконала свого обов'язку щодо повернення коштів, а тому ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вимушене звернутися до суду із цим позовом.
Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і без фіксації його перебігу. Заперечень щодо такого порядку від учасників не надходило і судом не встановлено.
Відповідачка ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, скерувала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила проти вимог позивача у повному обсязі. Свою позицію остання ґрунтувала на тому, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність заборгованості за вищезгаданими кредитними договорами. Окрім цього, відповідачка звернула увагу суду на те, що заборгованість за усіма кредитними договорами нарахована поза межами строку кредитування, що суперечить положенням ЦК України. Також ОСОБА_1 зауважила, що за відсутності у матеріалах справи доказів проведення позивачем оплати за відповідними договорами факторингу беззаперечно стверджувати, що право вимоги за раніше вказаними кредитними договорами перейшли до ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» неможливо.
У подальшому ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» подало до суду відповідь на відзив в якій підтримало свою позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи судом установлені наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.
24 червня 2021 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ОСОБА_1 укладений договір позики № 75236567 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір № 75236567 згідно із яким відповідачка отримала позику в сумі 1 000 грн (п. 2.1. Договору № 75236567) строком на 30 днів (п. 2.2. Договору № 75236567) зі сплатою процентів за користування позиченими коштами в розмірі 1,99% на день. Окрім цього, у п. 4 вказаного договору передбачено, що проценти за ним нараховуються щоденнО, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (а.с. 35).
Згідно із розрахунком заборгованості, наданого ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», за ОСОБА_1 на підставі Договору № 75236567 обліковується заборгованість в загальній сумі 5 921,65 грн із яких: 2 032,68 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 888,97 грн заборгованість за процентами (а.с. 45-48).
23 серпня 2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 103961918 (далі - Договір № 103961918) за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 2 000 грн (п. 1.2. Договору № 103961918) строком на 15 днів, тобто до 07 вересня 2021 року (п. 1.3. та 1.4. Договору № 103961918) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2. Договору). Окрім цього, умовами п. 1.5.2. вищевказаного договору передбачено, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 220 грн, що складає 11% від суми кредиту. Поміж іншого, у п. 1.5.2. зазначеного договору установлено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредиту.
Також у п. 2.2.1. наведеного договору, зокрема, встановлено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3. договору він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною в п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною у п. 1.6. договору в сумі та на умовах визначених п. 2.3. договору.
Так, п. 2.3. Договору № 103961918 врегульовує питання пролонгації договору і у його п. 2.3.1.2. передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Водночас, у цьому ж пункті також передбачено, що якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на умовах цього пункту, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строку кредиту нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. договору (а.с. 19-23).
Із довідки про ідентифікацію, наданОЇ ТзОВ «Мілоан» вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікована вказаним товариством шляхом надсилання 23 серпня 2021 року на номер мобільного телефону « НОМЕР_1 » ідентифікатора «L93152» (а.с. 36).
Відповідно до наданого ТзОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості за Договором № 103961918 вбачається, що за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість на підставі зазначеного договору, на загальну суму 8 595 грн, яка складалася із заборгованості за: тілом кредиту в сумі 2 000 грн; процентами в сумі 6 375 грн та комісією в сумі 220 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 23 серпня 2021 року по 06 листопада 2021 року (а.с. 37).
06 вересня 2021 року між ТзОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 3121737 (далі - Договір № 3121737) за умовами якого відповідачка отримала позику в сумі 1 800 грн (п. 2.3.3. Договору № 3121737) строком на 30 днів, тобто до 06 жовтня 2021 року (п. 2.3.4. Договору № 3121737). Окрім цього, у п. 2.4.1., 2.4.2. 2.4.3. вказаного договору передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до додатку № 1 до договору позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний фіксований: 0,01000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.
Водночас, у п. 2.4.4. та п. 2.4.5. Договору № 3121737 передбачено, що базова процентна ставка за позикою фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п. 2.4.2.) виключно за умови належного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за договором застосовується базова процента ставка за позикою (а.с. 26-29).
Відповідно до наданого ТзОВ «МАНІФОЮ» розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 на підставі Договору № 3121737 обліковується заборгованість в загальній сумі 5 574,60 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 800 грн та заборгованості за процентами в сумі 3 774,60 грн (а.с. 40 зворот).
29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 29/12-2021 за умовами п. 7.1.4. якого право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання реєстру боржників (Додаток № 2), який є підтвердження передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (а.с. 61-62).
Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі платіжного доручення № 316500005 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» 1 300 695,24 грн із призначенням платежу «оплата лоту згідно договору факторинга № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року» (а.с. 63). Окрім цього, 29 грудня 2021 року сторонами зазначеного договору факторингу підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 29/12-2021 від 29 грудня 2021 року (а.с. 63 зворот).
Із зазначеного реєстру вбачається, що за наведеним вище договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3121737 від 06 вересня2021 року (порядковий номер в реєстрі 797) (а.с. 64-65).
30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 30-11-65 за умовами п.6.1.4. якого право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2) який є підтвердження передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (а.с. 66-68).
Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі платіжного доручення № 308250004 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» 2 601 567,70 грн із призначенням платежу «оплата лоту згідно договору факторинга № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року» (а.с. 68).
Згодом, 03 грудня 2021 року сторонами зазначеного договору факторингу підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року (а.с. 68 зворот).
Із зазначеного реєстру вбачається, що за наведеним вище договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103961918 від 23 серпня 2021 року (порядковий номер в реєстрі 2984) (а.с. 69-70).
30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 30-12/2021 за умовами п. 1.4. якого право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №2) (а.с. 55-57).
Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі платіжного доручення № 0317260000 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 2 663 376,39 грн із призначенням платежу «оплата лоту згідно договору факторинга № 30-12/2021 від 30 грудня 2021 року» (а.с. 58). Окрім цього, 30 грудня 2021 року сторонами зазначеного договору факторингу підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 30-12/2021 від 30 грудня 2021 року (а.с. 57 зворот).
Із зазначеного реєстру вбачається, що за наведеним вище договором факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75236567 від 24 червня 2021 року (порядковий номер в реєстрі 1982) (а.с. 58 зворот-60).
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами п. 5.2. якого права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4) (а.с. 74-77).
Того ж дня сторонами зазначеного договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с. 76 зворот).
Із зазначеного реєстру вбачається, що за наведеним вище договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75236567 від 24 червня 2021 року (порядковий номер в реєстрі 109143) (а.с. 78-79).
10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами п. 5.2. якого права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4) (а.с. 88-91).
Того ж дня сторонами зазначеного договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року (а.с. 91).
Із зазначеного реєстру вбачається, що за наведеним вище договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103961918 від 23 серпня 2021 року року (порядковий номер в реєстрі 18118) (а.с. 92-93).
29 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладена додаткова угода № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року відповідно до якої через технічну помилку в реєстр до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за вказаним договором частково внесені виправлення (а.с. 84-86).
Так, згідно із оновленою редакцією реєстру Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року також за кредитним договором 3121737 від 06 вересня 2021 року (порядковий номер в реєстрі 58961) (а.с. 86 зворот -87).
29 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» видана довідка № 2782_241029140044 згідно із якою між ним та ТзОВ «МАНІФОЮ» укладений договір на переказ коштів ФК-П-20/02-02 від 08 липня 2020 року на підставі якого 06 вересня 2021 року об 23 годині 40 хвилин зазначеним товариством здійснено перерахування грошових коштів на суму 1 800 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 38).
06 листопада 2024 року у листі № 3709 вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» за допомогою надавача платіжних послуг IPAY на підставі договору № 3121737 здійснило перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (а.с. 38 зворот - 39).
12 грудня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Елаєнс» видана довідка згідно із якою ним на підставі договору № 40484607_26/10/18-2 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію 23 серпня 2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 здійснено перерахування грошових коштів в сумі 2 000 грн із призначенням платежу «кошти згідно договору 103961918» (а.с. 36 зворот).
17 грудня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» видана довідка № КД-000003978/ТНПП із якої вбачається, що між ним та ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладений договір про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року на підставі якого вказане товариство 29 червня 2021 року на картку № НОМЕР_3 перерахувало грошові кошти в сумі 2 000 грн (а.с. 41).
Того ж дня тим самим товариством видана довідка № КД-000003980/ТНПП із якої вбачається, що між ним та ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладений договір про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року на підставі якого вказане товариство 24 червня 2021 року на картку № НОМЕР_3 перерахувало грошові кошти в сумі 1 000 грн (а.с. 42).
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» № 18/12/24-31 від 18 грудня 2024 року вказане товариство на підставі договору 75236567 здійснило два перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (а.с. 43-44).
Із розрахунків заборгованості, проведених позивачем, встановлено, що за ОСОБА_1 станом на 07 березня 2025 року обліковується заборгованість в загальній сумі 49 117,97 грн, яка складається із заборгованості за: Договором № 103961918 від 23 серпня 2021 року в сумі 17 195 грн із яких 2 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 975 грн заборгованість за процентами та 220 грн заборгованість за комісією; Договором № 3121737 від 06 вересня 2021 року в сумі 25 932,60 грн із яких 1 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 132,60 заборгованість за процентами; Договором № 75236567 від 24 червня 2021 року в сумі 5 990,37 грн із яких 2 032,68 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 888,97 грн заборгованість за процентами, 9,35 грн заборгованість зі сплати 3% річних та 59,37 грн заборгованість по інфляційним збиткам (а.с. 52-54).
Із листа Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» № 46/1211/93193/2025/БМ вбачається, що у зазначеному банку на ім'я ОСОБА_1 емітовані платіжні картки № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 . Окрім цього, до вказаного листа банком долучені виписки по зазначеним рахункам згідно із якими; 24 червня 2021 року на платіжну картку з номером НОМЕР_4 скеровано 1 000 грн, які зараховані на неї 25 червня 2021 року; 23 серпня 2021 року на платіжну картку з номером НОМЕР_5 скеровано 2 000 грн, які зараховані на неї 25 серпня 2021 року та на цю ж платіжну картку 06 вересня 2021 року скеровано 1 800 грн, які зараховані на неї 07 вересня 2021 року (а.с. 148-156).
Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів врегульовуються приписами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Окрім цього, ч. 1 та ч. 5 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» унормовано, що суб'єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб'єктами.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовує, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За правилами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Так, судом установлено, та сторонами не оспорювалося, що між ОСОБА_1 та первісними кредиторами укладений ряд договорів на підставі яких відповідачка отримувала в борг грошові кошти проте належним чином умови таких договір не виконувала. У подальшому право вимоги за цими договорами перейшло до позивача і він з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачкою умов кредитних договорів та взятих на себе зобов'язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов'язань у причинно-наслідковому зв'язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.
Водночас, щодо вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за комісією суд звертає увагу на таке.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім цього, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року по справі № 686/14530/15 виснувано, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Відтак, ураховуючи норми законодавства, якими врегульоване питання комісії при наданні кредиту, а також зважаючи на усталену судову практику з цього приводу, суд уважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із відповідачки комісії в сумі 220 грн за договором № 103961918 від 23 серпня 2021 року, так як це прямо суперечитиме законодавству України, оскільки суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку позикодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Відносно тверджень сторони відповідачки про відсутність доказів на підтвердження факту переходу до позивача права вимоги за наведеними кредитними договорами суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Так, матеріали справи містять у собі належним чином засвідчені копії договорів факторингу на підставі яких позивач набув право вимоги до відповідачки за раніше згаданими кредитними договорами, а також докази проведення оплат факторам на виконання вимог вищевказаних договорів та відповідні реєстри боржників. Стосовно ж договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року та 10 березня 2023 року, то відповідно до положень п. 5.2. обох договорів право вимоги за ними перейшло до позивача саме в момент підписання актів приймання-передавання реєстру боржників (а.с. 74-77, 88-91). Тобто, з наведеного можливо дійти висновку, що момент переходу права вимоги за такими договорами врегульовано актами прийому-передачі реєстру боржників, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Окремо суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять і сторонами у встановленому процесуальним законом порядку суду не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори факторингу визнані недійсними. Тобто, за таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Щодо сумнівів ОСОБА_1 у правильності обрахунку заборгованості за вказаними кредитними договорами суд уважає за необхідне звернути увагу відповідачки на таке.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Так, перевіряючи правильність проведеного розрахунку заборгованості за договором № 752036567 від 24 червня 2021 року суд встановив, що на його підставі ОСОБА_1 мала би отримати у позику 1 000 грн (п. 2.1. Договору).
Проте первісним кредитором ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у його розрахунку заборгованості чомусь обліковується борг ОСОБА_1 по тілу кредиту як 2 000 грн (а.с. 45-48), за умови що матеріали справи не містять у собі будь-яких додаткових угод, укладених між сторонами вказаного вище правочину на підставі яких мало би збільшитися тіло отриманої ОСОБА_1 позики.
Окрім цього, судом із наведеного розрахунку встановлено, що на погашення боргу позивачкою внесено 2 007,12 грн.
За таких обставин, у відповідачки відсутня заборгованість по цьому кредитному договору повністю. Зазначений висновок суду зумовлений тим, що за умовами договору, а саме його п. 2.1, 2.2, 2.3 ОСОБА_1 отримала позику в сумі 1 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,99% на день. Тобто в кінці строку кредитування відповідачка мала би повернути 1 597 грн (із розрахунку 1 000 грн (тіло кредиту) + 597 грн (проценти, що розраховані, як 1 000*1,99%*30)). Проте ОСОБА_1 борг погашено у обсязі навіть більшому, аніж це вимагалося умовами договору, а тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Щодо заборгованості за кредитними договором № 103961918 від 23 серпня 2021 року суд зауважує наступне.
Так, за умовами п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.2 цього договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 2 000 грн строком на 15 днів зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1,25% на день. Разом із тим, умовами п. 2.3.1.2. у разі продовження використання кредитних коштів поза межами строку кредитування (тобто після 07 вересня 2021 року) відбувається автопролонгація договору на строк, що не перевищує 60 днів (тобто до 07 листопада 2021 року) і в ці 60 днів процентна ставка за користування кредитними коштами становить 5% на день (п. 2.2.1. та 2.3.1.2 Договору).
Відтак, оскільки із наданого первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що відповідачкою у строк до 07 вересня 2021 року кредитні кошти не повернені, то суд, зважаючи на приписи п. 2.3.1.2 Договору вказує, що строк кредитування за ним був продовжений до 07 листопада 2021 року.
Таким чином, борг ОСОБА_1 за цим договором має становити 8 375 грн (із розрахунку (2 000 + (2 000*1,25%*15 днів) + (2 000*5%*60 днів)), а тому вимоги в цій частині вимог теж підлягають лише до часткового задоволення.
Стосовно заборгованості за договором позики № 3121737 від 06 вересня 2021 року суд зауважує наступне.
За умовами вищевказаного договору ОСОБА_1 отримала позику в сумі 1 800 грн (п. 2.3.3. Договору) строком на 30 днів (п. 2.3.4. Договору). Разом із тим, умовами п. 2.4.5. цього договору визначено, що позикодавцеь надає позичальнику можливість сплатити проценти за користування позикою на акційних умовах відповідно до п. 2.4.2. договору виключно за умови належного виконання позичальником забов'язань за цим договором. У випадку недотримання позичальником умов сплати процентів за користування позикою на акційних умовах, за договором застосовується базова процентна ставка.
Із наданого первісним кредитором ТзОВ «МАНІФОЮ» розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язань за наведеним договором не виконала (а.с. 40), а тому проценти за використання цієї позики із огляду на п. 2.4.2. зазначеного договору мають розраховуватися за базовою процентною ставкою в розмірі 1,99% на день, що встановлено умовами п. 2.4.4. зазначеного договору.
Таким чином, борг відповідачки за цим договором має становити 2 874,60 грн (із розрахунку 1 800 + (1 800*1,99%*30 днів), а тому вимоги і в цій частині підлягають до часткового задоволення.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суд вирішує задовольнити частково.
Окрім зазначеного, оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи пропорційно до частки задоволених вимог, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 572,41 грн.
Щодо питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів позову долучено: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року (а.с. 14-15); прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 15 зворот -16); заявку на надання юридичної допомоги № 366 (а.с. 17) та витяг з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28 лютого 2025 року (а.с. 18).
Зокрема, із зазначеного акту виконаних робіт убачається, що адвокатським об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в межах цього провадження надані послуги з: усної консультації з вивченням документів вартістю 4 000 грн та складення позовної заяви про стягнення боргу в сумі 9 000 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги згідно із актом виконаних робіт від 28 лютого 2025 року становить 13 000 грн.
Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.
У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).
Із урахуванням викладеного, а також зважаючи на розмір вимог, які задоволені судом за наслідками розгляду цієї справи та відсутність заперечень сторони відповідачки щодо їх розміру суд уважає за необхідне стягнути із останньої на користь позивача 3 071,90 грн витрат на професійну правову допомогу. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд уважає таким, що відповідає принципу співмірності та розумності зазначених витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами № 103961618 від 23 серпня 2021 року та № 3121737 від 06 вересня 2021 року в загальній сумі 11 609 (одинадцять тисяч шістсот дев'ять) гривень 60 копійок.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в сумі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 41 копійка.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 071 (три тисячі сімдесят одна) гривня 90 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький