Справа № 278/2798/25
Провадження по справі №2/276/647/25
08 вересня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражський А.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 19.12.2024 було укладено кредитний договір № 19.12.2024-100001779 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 147 дні. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 16140 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 6000 грн, заборгованості по процентам 6300 грн, заборгованості по додатковій комісії 840 грн, заборгованості по неустойці 3000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезаначеному кредитному договору на суму 1680 грн. від 08.01.2025 року, при цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позовної заяви було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 19.12.2024-100001779 від 19.12.2024 року у розмірі 16140 грн, 00 коп. а також суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.07.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи без представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України,зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України та частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 6 ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі статті 8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну фору.
Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та цивільного законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію /п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»/.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 19.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 19.12.2024-100001779 (а.с. 16-22).
Так, 19.12.2024 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «Е629» підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферта) та заявку, за умовами якої відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн, строк кредиту 147 дні з дня його надання, дата повернення 14.05.2025. Розмір процентів розраховується: за ставкою - 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом п'яти чергових періодів кредитування (чергові періоди); за ставкою 0,5% - за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується стандартна процентна ставка (процентна ставка «Стандарт»). Згідно з пунктом 11 та 12 заявки на кредитний договір та відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору встановлено комісію у розмірі 420 грн, пов'язану з наданням кредиту, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 420 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка 90 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного неналежного зобов'язання.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит в сумі 6000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною копією довідки про перерахування коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №36-0206 від 02.06.2025 року, згідно якої 19.12.2024 за допомогою системи iPay.ua на виконання договору №19.12.2024-100001779 на платіжну картку 4149-50XX-XXXX-6737 перераховано кошти в сумі 6000,00 гривень(а.с. 12). Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти співпадає з номером картки, вказаним відповідачем в підписаному ним Кредитному договорі №19.12.2024-100001779від 19.12.2024.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 19.12.2024-100001779від 19.12.2024. Зокрема, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 19.12.2024 складається із: 6000 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 6300 грн - заборгованість за процентами; 840 грн - заборгованість за додатковою комісією; неустойка - 3000 грн., а всього - 16140 грн (а. с.13).
Доказів на підтвердження відсутності у відповідача боргу перед позивачем або наявності такого у меншому розмірі ніж пред'явлено до стягнення, суду надано не було.
Відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростувала, свій контррозрахунок суду не надала.
Суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, після закінчення строку кредитного договору ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, які нараховано кредитором в межах строку кредитування та відповідно до умов договору.
Відповідач не скористалася своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надала до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Щодо стягнення заборгованості по додатковій комісії за обслуговування кредиту в загальному розмірі 840 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).
Аналізуючи умови пункту 9 Договору від 19.12.2024, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення та стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем договором передбачено нарахування вказаних видів комісії, встановлено перелік послуг, за які встановлюється комісія за обслуговування, до яких не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Зважаючи на вказане, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за умовами договору додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 840 грн.
Що стосується нарахування позивачем неустойки в розмірі 3000 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір №19.12.2024-100001779 від 19.12.2024 був укладений сторонами 19.12.2024 та діяв до 14.05.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 3000 грн не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище на загальну суму 13140 грн, яка складається: 6000 грн - основний борг, 6300 грн - проценти, 840 грн - додаткова комісія.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. , враховуючи часткове задоволення позову (82%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1986,40 грн (2422,4*82%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 19.12.2024-100001779 від 19.12.2024 у розмірі 13140 (тринадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок, яка складається з: 6000 грн - основний борг, 6300 грн - проценти, 840 грн - додаткова комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1986 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість) гривень 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: А.М.Збаражський