09 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10239/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 від 08.09.2025 (вх. №№ 65942/25, 659472/25) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним рішення Військово-лікарської комісії від 12.12.2024 про визнання позивача придатним до військової служби та скасувати довідку Військово-лікарської комісії від 12.12.2024 №7049/1, як протиправну;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії до 18.08.2025.
13.08.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10239/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Водночас, 21.08.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25.
Ухвалою суду від 25.08.2025 для вирішення питання про відвід судді Канигіної Т.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями для вирішення питання про відвід судді Канигіної Т.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано судді Головку А.Б.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 (суддя Головко А.Б.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.08.2025 (вх.№61248/25) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено.
03.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 04.09.2025 для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 03.09.2025 (вх. №№ 64917/25, 64952/25) передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу від 05.09.2025 головуючим суддею з розгляду питання про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №440/10239/25 за заявою позивача ОСОБА_1 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 (суддя Сич С.С.) відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. (вх. №№ 64917/25, 64952/25) у справі №440/10239/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
08.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25. Указана заява мотивована тим, що позивач заявляє відвід судді Канигіній Т.С. та усім суддям Полтавського окружного адміністративного суду, оскільки у зв'язку із відмовою судді Канигіної Т.С. про виклик свідків, справа буде розглядатися неповно, необ'єктивно та без надання свідками - членами ВЛК, які мають спеціальні знання у медицині, пояснень щодо своїх висновків стосовно стану здоров'я ОСОБА_1 , незазначення про дійсну наявність патологій, непроведення фактичного огляду, непризначення додаткових діагностичних досліджень. Також чоловік судді Канигіної Т.С. може бути військовозобов'язаним, проте, судді Головко А.Б. та Сич С.С. не витребували жодних пояснень у судді Канигіної Т.С. з цього приводу. Крім цього, суддя Канигіна Т.С. незаконно звинуватила позивача в тому, що він не сплатив судовий збір за подання цього позову, а судді Головко А.Б. та Сич С.С., в свою чергу, не витребували у судді Канигіної Т.С. пояснень стосовно того, звідки остання взяла інформацію про несплату позивачем судового збору. Згідно з нормами ЄСПЛ позивач може заявляти відвід також, якщо вважає, що одяг судді не відповідає нормам загальнолюдської моралі. Поведінка судді Канигіної Т.С. свідчить про те, що вона співпрацює з відповідачем. Судді Головко А.Б. та Сич С.С. зловживають своїм становищем, не витребували справу та не викликали суддю Канигіну Т.С. для надання відповідних пояснень, призначивши спрощений розгляд заяв про відвід.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
У частині третій статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09.11.2006 ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Усі доводи заявника є суб'єктивними, посилання заявника на нібито упередженість судді та заінтересованість Канигіної Т.С. ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях заявника та будь-якими доказами не підтверджуються.
Як слідує з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем заявлялося клопотання "викликати до суду членів комісії ВЛК Вовк І.А., Блажка С.М., Смик В.П., Сербіну Л.М. і Білика Г.М., котрі працюють у Кобеляцькій лікарні м. Кобеляки, вул. Шевченка 79/108, адже суддя не лікар і не експерт тому не може давати оцінку лікарським висновкам, отже члени нехай самі дають пояснення своїх дій".
Згідно з частиною другою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 01.09.2025 у справі №440/10239/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено.
Незгода позивача ОСОБА_1 з ухвалою суду від 01.09.2025 у справі №440/10239/25, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено, не може бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С., оскільки відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналогічно незгода позивача ОСОБА_1 з ухвалами суду від 25.08.2025 (суддя Головко А.Б.) та від 05.09.2025 (суддя Сич С.С.) у справі №440/10239/25, якими відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - не може бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С. від розгляду справи №440/10239/25.
Суд зазначає, що частиною третьою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, заперечення проти ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №440/10239/25, як і проти інших ухвал у вказаній справі, що не підлягають оскарженню, окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Стосовно посилань позивача на наявність у нього можливості заявляти відвід судді з підстав того, що одяг судді не відповідає нормам загальнолюдської моралі, то ці посилання є безпідставними, оскільки відсутні будь-які докази того, що одяг судді суперечить нормам загальнолюдської моралі.
Крім цього, безпідставними є твердження позивача про те, що судді Головко А.Б. та Сич С.С. зловживають своїм становищем, не витребували справу та не викликали суддю Канигіну Т.С. для надання відповідних пояснень, призначивши спрощений розгляд заяв про відвід, оскільки згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України заява про відвід подається учасниками справи саме стосовно судді, якому розподілено для розгляду відповідний адміністративний позов.
При цьому Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено виклик судді, якому розподілено для розгляду відповідний адміністративний позов, для надання пояснень судді з розгляду питання про відвід судді.
Доводи заяви про відвід судді Канигіної Т.С. не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Канигіної Т.С., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію".
Заявником не надано та судом не встановлено доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Канигіної Т.С., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Канигіної Т.С.
Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується з обґрунтуваннями заяви про відвід судді Канигіної Т.С. з огляду на непідтвердження заінтересованості судді Канигіної Т.С. у результаті розгляду справи.
Отже, відсутні визначені законом обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Виходячи з положень викладених норм, для вирішення питання про відвід судді Канигіній Т.С. заяву про відвід слід передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підстави вищевикладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію цієї ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.С. Канигіна