Справа № 420/6785/25
09 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 07.03.2025 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить суд:
визнати протиправною відмову суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» від 28.02.2022 року, за період з 13 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року;
визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України що полягає у не внесенні до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» від 28.02.2022 року, за період з 13 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року;
зобов'язати суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, визначено Постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» від 28.02.2022 року, за період з 13 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року, після отримання поранення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після отримання поранення 15 серпня 2024 року у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач) він проходив довготривале лікування з подальшою реабілітацією.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 серпня 2024 року № 718/2024 виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, мною, солдатом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 серпня 2024 року при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України поблизу населеного пункту Миколаївка, внаслідок штурмових дій противника отримав поранення при захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Після отримання поранення з 16 серпня 2024 року по 02 січня 2025 року він проходив тривале лікування та реабілітацію в різних закладах охорони здоров'я.
Згідно положень п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), прийнятою на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Однак в порушення Постанови № 168 та Наказу МВС № 729 за період знаходження мене на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» в період з 13 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7793 Відповідач проявив протиправну бездіяльність та не вніс мене до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, чим порушив моє право на отримання такої виплати.
Вважає, що позбавлення мене додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ № 168 є протиправною бездіяльністю.
Відповідач з поданим позовом не погодився. У поданому до суду відзиві зазначає, що 15.08.2024 під час виконання бойового завдання в р-н Миколаївки позивач потрапив під стрілецький бій, внаслідок чого отримав поранення. Був евакуйований за етапами СП 47 ОМБР 15.08.2024 - ПХГ 66 Покровськ 15.08.2024 - ПХГ 66 Петропавлівка 16.08.2024 - КНП “МЛШМД» ДМР 16.08.2024 з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. ЗЧМТ, СГМ
Згідно довідки ВЛК №756/4 від 09.12.2024: Потребує реабілітації у МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття» орієнтовним строком 21 календарний день.
З 13.12.2024 по 02.01.2025 знаходився на реабілітації в МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття» з діагнозом: Наслідки МВТ (15.08.2024): ЗЧМТ , СГМ, проміжний період, ВКДП тім'яної ділянки голови справа у вигляді помірного цефалгічного синдрому, розсіяної органічної неврологічної симптоматики, тінітусу, помірно вираженого посттравматичного стресу, поведінкових порушень в статні медикаментозної компенсації, сформованого рубця правої тім?яної ділянки. З 23.01.2025 по теперішній час знаходиться на стаціонарному лікуванні в медичному пункті бригади в/ч НОМЕР_1 , проходить ВЛК (№ 3/29/11/5-1484 від 21.01.2025) в ДУ “ТМО МВС України по Запорізькій області» з діагнозом: Наслідки МВТ (15.08.2024): ЗЧМТ , СГМ, проміжний період, ВКДП тім?яної ділянки голови справа у вигляді помірного цефалгічного синдрому, розсіяної органічної неврологічної симптоматики, тінітусу, помірно вираженого посттравматичного стресу, поведінкових порушень в статні медикаментозної компенсації, сформованого рубця правої тім'яної ділянки.
Предметом спору у даній справі є виплата додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168 та Особливостями за період стаціонарного лікування позивача в МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття», а саме з 13.12.2024 по 02.01.2025.
Так, з виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7793 виданої МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття» 02.01.2025 вбачається, що позивач протягом проведення реабілітаційної терапії отримав реабілітаційні втручання згідно ІРП.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2025 року № 77 “Про внесення змін до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» встановлено внести зміну до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253; 2023 р., № 79, ст. 4481; 2024 р., № 105, ст. 6683), доповнивши абзац четвертий після слів “стаціонарному лікуванні» словами “(отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах)».
Крім того, Наказом МВС України від 27.03.2025 № 226 “Про внесення змін до Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» встановлено унести до Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1544/40600, такі зміни: 2) доповнити підпункт 1 пункту 15 після слів «стаціонарному лікуванні» словами «(отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах)»». Зазначені зміни застосовуються з 28 січня 2025 року.
Тобто виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за період перебування на реабілітації в стаціонарних умовах для військовослужбовців Національної гвардії України встановлена лише з 28.01.2025. У період до 28.01.2025, в тому числі на час спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди за періоди реабілітації, в тому числі і такої, що проходить в умовах стаціонару, чинним законодавством передбачена не була.
Зважаючи на те, що в МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття» позивачу надавалися саме реабілітаційні послуги в умовах стаціонару, а не лікування після отриманого поранення, військова частина, як орган державної владу, діяла у встановлений законом спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Підстав для включення позивача до наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди за період реабілітації в умовах стаціонару до 28.01.2025 не було. Виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за спірний період, ані вимогами Постанови № 168, ані вимогами Особливостей передбачена не була.
З поданим відзивом позивач не погодився. У поданих до суду запереченнях зазначає, що доповнення до пункту 1-2 Постанови КМУ №168 від 28.02.22 року, на яке посилається відповідач, мають на меті роз'яснення щодо характеру та видів медичної допомоги саме у закладах охорони здоров'я (поняття про які є узагальнюючим відносно доповнень, про які вказує відповідач), за перебування у яких на стаціонарному лікуванні після поранення, передбачена додаткова винагорода у 100000 грн.
"Перлина Прикарпаття" по визначенню є саме закладом охорони здоров'я України, про які йдеться у Постанові КМУ №168 від 28.02.22 року. 3. В своєму заперечені відповідач Не Спростовує факт мого перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я України та не заперечує щодо того, що "Перлина прикарпаття" є закладом охорони здоров'я України, під час перебування в яких на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення передбачено нарахування додаткової винагороди, про що і йдеться у Постанові КМУ №168 від 28.02.22 року. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Як свідчить Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 серпня 2024 року №718/2024 солдат по мобілізації ОСОБА_2 15 серпня 2024 року отримав поранення: ЗЧМТ. СГМ. ВКДП тім'яної ділянки голови справа. Відкрита рана інших ділянок голови.
За обставин: при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ поблизу населеного пункту Миколаївка, внаслідок штурмових дій противника; при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров'я не пов'язано з: алкогольним чи наркотичним сп'янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин; станом зброї, устаткування; інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю. Перебував в засобах індивідуального захист (бронежилет, захисний шолом).
3 19.08.2024 по 30.08.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ “ТМО МВС України по Дніпропетровській області» з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. ЗЧМТ, СГМ.
3 30.08.2024 по 10.09.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ “ТМО МВС України по Одеській області» з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. ЗЧМТ, СГМ.
3 10.09.2024 по 13.09.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП “ООМЦПЗ» ООР з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. 3ЧМТ, СГМ.
3 13.09.2024 по 17.09.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП “"МІКЛ» ООР з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. 3ЧМТ, СГМ.
3 17.09.2024 по 18.10.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП “МІКЛ» ООР з діагнозом: ВП (15.08.24). ВКДП тім'яної ділянки голови справа. ЗЧМТ, СГМ.
3 18.11.2024 по 04.12.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ “ТМО МВС України по Одеській області».
З 13.12.2024 по 02.01.2025 знаходився на реабілітації в МРЦ МВС “Перлина Прикарпаття» з діагнозом: Наслідки перенесеної МВТ/15.08.2024p/,3ЧМТ струсу головного мозку, ВКДП тім'яної ділянки голови у вигляді помірно вираженого ангіодистонічного цефалгічного с-мів, мікрознаків ураження ЦНС, тінітусу. Остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта. Вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, підгостра течія.
Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн за період перебування на реабілітації в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» з 13.12.2024 по 02.01.2025.
На вказаний рапорт Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 27 січня 2025 року № 3/29/11/5-1975 повідомила, що на підставі абзацу 4 пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1311 від 15.11.2024) виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям, які перебувають саме на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних).
Відповідно до Довідки ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 09.12.2024 №456/4, ви потребували реабілітацію в МРЦ МВС «Перлина Прикарпаття». В даному закладі охорони здоров'я Вам надавалася реабілітаційна допомога в умовах стаціонару, відповідно до ІРП, що зазначено у Виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 7793.
Враховуючи вищевказане, виплата додаткової винагороди за період перебування на реабілітації в умовах стаціонару не підпадає під умови підпункту 1 пункту 15 Особливостей та абзацу 4 пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (із змінами).
Як свідчать матеріали справи позивач 29.01.2025 звернувся на гарячу лінію МВС України.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 лютого 2025 року № 3/11/5-881 позивача повідомлено, що додаткова грошова винагорода за період проходження реабілітації, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами (внесеними згідно з Постановою КМУ від 28.01.2025 № 77), буде здійснюватися після надходження встановленим порядком роз'яснень з Головного управління Національної гвардії України. Враховуючи вищевикладене, доцільно буде вважати, що звернення позивача задоволено та вирішено по суті.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року було прийнято Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 чинній на момент перебування позивача у МРЦ МВС «Перлина Прикарпаття» установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до приписів п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які зокрема у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерство внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 р. за № 1544/40600 визначені деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Положенням п.п. 1 п. 15 вказаного наказу визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки.
Згідно п. 2 вказаного наказу зокрема на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Виходячи з системного аналізу вказаних положень діючого законодавства вбачається, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У даному разі, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що отримане ним 15 серпня 2024 року поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії віднесено до категорії тяжких.
Наявні в матеріалах справи медичні та інші документи свідчать лише про факт отримання відповідного поранення та факт тривалого перебування позивача на стаціонарному лікуванні у відповідних медичних закладах, що само по собі не може свідчити про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.
Згідно постанови Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Суд вважає за можливе застосувати вказані правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, оскільки визначення тяжкості відповідного поранення відноситься до компетенції військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а тому суд без відповідного висновку (постанови) вказаних органів позбавлений можливості самостійно визначити ступінь тяжкості отриманого позивачем поранення.
За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання протиправною відмови суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» від 28.02.2022 року, за період з 13 грудня 2024 року по 02 січня 2025 року.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, що є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд розглянув та надав їм оцінку в повній мірі.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Суддя Роман КАРАВАН
.