справа№380/9720/25
08 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону із вимогами:
- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22;
- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) від 19.11.2020 № 43-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та наказом від 27.11.2020 № 228 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з 29.11.2020. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 визнав протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016року по лютий 2018року включно. Зобов'язав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Військово-медичним клінічним центром Західного регіону на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 здійснено нарахування грошового забезпечення на загальну суму 53 395,90 грн та здійснено виплату такого на суму 41 114,84 грн. Проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з відрахуванням з утриманого ПДФО 18 % - 9 611,26 грн та утриманого військового збору за ставкою 5% - 2 669,80 грн. Між тим, відповідач виплату грошового забезпечення провів без рівноцінної компенсації втрат доходів у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця у розмірі 5 % від нарахованого доходу. Позивач вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті грошового забезпечення у повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду. Дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5 %. Зважаючи на вищенаведене, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати їй грошового забезпечення не звільняє Військово-медичний клінічний центр Західного регіону компенсувати ОСОБА_1 суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме дії останнього призвели до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця. Відтак, дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону по утриманню з суми заборгованості грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без її компенсації втрат доходів, а також дії щодо утримання з доходу позивача, виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 військового збору за ставкою 5 % є протиправними
Ухвалою судді від 19.05.2025 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
27.05.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову, оскільки для платників військового збору, як, зокрема, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується тільки до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України, то інші доходи зазначеної категорії громадян оподатковуватимуться за загальним правилом за ставкою 5 відсотків. Отже, дохід у вигляді виплат за попередні періоди грошового забезпечення та індексації, нарахований за рішенням суду на користь звільненим (переведеним) військовослужбовцям Збройних Сил України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інший дохід та оподатковуються військовим збором за ставкою 5 відсотків. Представник зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
На підставі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) від 19.11.2020 № 43-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та наказом від 27.11.2020 №228 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з 29.11.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №380/12590/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задоволено повністю.
Суд вирішив: Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016року по лютий 2018року включно.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016року по лютий 2018року з урахуванням січня 2008року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Так, на виконання рішення суду, 20.02.2025 відповідачем здійснено нарахування позивачу грошового забезпечення на загальну суму 53395,90 грн та здійснено виплату на суму 41114,84 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» та розрахунково-платіжною відомістю.
Як вбачається із розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за лютий 2025 рік відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з відрахуванням утриманого ПДФО 18% - 9611,26 грн та утриманого військового збору за ставкою 5 % тобто 2669,80 грн.
Позивач вважає дії відповідача щодо нарахування військового збору на виплачену суму перерахованого грошового забезпечення за ставкою 5% від оподаткованого доходу протиправними, оскільки таким мав нараховуватися за ставкою військового збору 1,5 %, тому звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Згідно з п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Приписами пунктів 3-5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядовою і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Таким чином, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 був зобов'язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.
Суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 53 395,90 грн, з одночасним утримання військового збору 1,5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.
У той же час, одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.
До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів та зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22, є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Що ж стосується позивних вимог про визнання протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 та зобов'язання Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Зокрема, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113-ІХ від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка. Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України ця ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Як зазначалося вище, на виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 відповідач виплатив грошове забезпечення позивачу, утримавши з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5% в сумі 2669,80 грн. Однак, з огляду на зміст наведених норм права, до такого доходу позивача (грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5%.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що станом на день виплати сум грошового забезпечення на виконання судових рішень позивач не проходив військову службу та не перебував у статусі військовослужбовця, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому заборгованого грошового забезпечення не змінює правової природи цього доходу. Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% (замість 1,5%) з суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі №380/12590/22, є протиправними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом. За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача буде задоволити позовні вимоги в цій частини в повному обсязі.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.
Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М