справа№380/10610/25
08 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 14.03.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у спірний період з грудня 2015 року по 15.04.2025 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення вбачається, що при проходженні військової служби позивачу з грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. У відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_2 надав розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по квітень 2025 року, з якого вбачається, що відповідачем за період з січня 2015 року по лютий 2018 року включно позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення на загальну суму 29 903,91 грн. Вказану індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив лише 18.04.2025, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ «Ощадбанк». Сума індексації 29 903,91 грн увійшла до загального розміру грошового забезпечення, виплаченого на суму 754 870,26 грн. Разом з тим, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025.
Оскільки відповідачем несвоєчасно виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, яка є його доходом, відповідач зобов'язаний у місяці, в якому проведено виплату заборгованості самостійно нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025 відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159.
Ухвалою судді від 28.05.2025 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
03.07.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову, оскільки фактична виплата грошового забезпечення позивачу відбулась 18.04.2025, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ «Ощадбанк». Сума індексації 29 903,91 грн увійшла до загального розміру грошового забезпечення, виплаченого на суму 754 870,26 грн. Окрім того, представник відповідача зазначає, що нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення суду кошти позивачу не є такими, що виплачені своєчасно, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-III, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті такої у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-III
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити в повному обсязі.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з грудня 2015 року по 15.04.2025 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карточок грошового забезпечення за 2015-2025 роки.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 квітня 2025 року № 550 майстер-сержанта ОСОБА_1 (П-011663), інспектора прикордонної служби вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення на підставі підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу пункту 3 частини п'ятої з урахуванням абзацу 11 (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю і чи II групи) пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас, з правом носіння військової форми одягу, з 15 квітня 2025 року
З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення вбачається, що при проходженні військової служби позивачу з грудня 2015 року до часу звільнення не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін.
У відповідь на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_2 надав розрахунок нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по квітень 2025 року, з якого вбачається, що відповідачем за період з січня 2015 року по лютий 2018 року включно позивачу нараховувано індексацію грошового забезпечення на загальну суму 29 903,91 грн. Вказану індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив лише 18.04.2025, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ «Ощадбанк».
Сума індексації 29 903,91 грн увійшла до загального розміру грошового забезпечення, виплаченого на суму 754 870,26 грн.
При цьому, під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-III).
Використане у ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд з цього приводу зазначає, що згідно норм чинного законодавства, компенсація частини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
При цьому, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі №826/8319/16 та від 18.07.2023 по справі №200/10663/21
Аналізуючи вищезазначене, оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Як було встановлено судом вище, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 по лютий 2018 року відбулося лише 18.04.2025 на виконання рішення суду.
Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховував і виплачував таке грошове забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20 сформував правову позицію, згідно якої аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Крім того, Судова палата у вищевказаній постанові зазначила, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Вищевказана правова позиція була підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.04.2024 по справі №400/14209/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, врахувавши вищенаведену правову позицію Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем компенсації втрати частини доходу разом з виплатою позивачу заборгованості (суми індексації грошового забезпечення) слід вважати відмовою у виплаті такої компенсації.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки індексація грошового забезпечення виплачена позивачу лише 18.04.2025 року, тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також, з огляду на те, що разом з виплатою індексації за минулі періоди відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 14.03.2025.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №380/10610/25 не здійснювати.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 18.04.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з серпня 2015 року по день фактичної виплати 14.03.2025.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М