08 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3783/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі протоколу №5 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 березня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.93 №379.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24 березня 2023 року старший лейтенант ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення. Вказане поранення він отримав за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань з недопущення оточення збройними формуваннями російської федерації міста Бахмут Донецької області у складі 2 роти військової частини НОМЕР_1 . Перебуваючи на реабілітації в АДРЕСА_1 (клінічний санаторій “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ») ОСОБА_2 трагічно загинув в результаті ДТП. Згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії НОМЕР_2 регіональної військово-лікарської комісії №2291 від 07 липня 2024 року встановлено: “Травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1980 р.н. “Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла (12.08.2023)», яка призвела до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 21.08.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №2325 від 14.08.2023 - травма, яка призвела до смерті і причина смерті, одержана в результаті нещасного випадку (вид події що призвела до нещасного випадку “ 01.1 - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування», згідно з додатком 3 до Інструкції затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року №332) так, пов'язані з проходженням служби. 26 лютого 2025 року позивачки звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про видачу їй, як дружині, посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби. До заяви додала відповідні документи. 28 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження служби відмовила в задоволені заяви позивачки, аргументувавши тим, що ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 - загинув в результаті ДТП, та на момент смерті наявність у крові алкоголю 3,31%. Позивач вважає дії Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження служби неправомірними. Вважає, що при винесенні рішення відповідачем не надано жодного доказу на притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності. До того ж, витяг з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 07.07.2024 « 2291 не містить інформації, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння знаходиться у причинному зв'язку з його смертю, а вказано, що смерть настала в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування та пов'язана з проходженням військової служби.
Ухвалою суду від 10.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.24). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази.
Представником відповідача подано до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.29-33), та зазначає, що обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 не можуть кваліфікуватися як такі, що відбулися під час проходження військової служби у розумінні законодавства. Зв'язок між проходженням військової служби (службовими обов'язками) та подією, що призвела до смерті, відсутній. Саме перебування у стані алкогольного сп'яніння та участь у конфлікті стали прямими передумовами трагедії. При прийнятті оскаржуваного рішення було використано інформацію КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 09.11.2023 року №2820-02, акт №3458/2325 та обставини, що зазначені у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2023 року КП №12023160000001120.
Представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в яких не погодилася з доводами відповідача та підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.35-37).
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відповідача зобов'язано подати до суду додаткові докази. (а.с.40-41)
05.09.2025 року представником відповідача виконано вимоги ухвали від 03.09.2025 року.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №1 від 01.03.2022 року, ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2023 року, 24 березня 2023 року старший лейтенант ОСОБА_2 отримав вогнепальне кульове непроникаюче хребтове поранення з вхідним отвором в ділянці правої лопатки, перелом дугоподібного відростку С5. В результаті поранення в тілі застрягло стороннє тіло металевої щільності (куля) на рівні С5 в проекції дужки. Також було виявлено вогнепальний багато уламковий перелом правої лопатки (а.с.16).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №297 від 22.10.2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю (а.с.18).
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії №2291 від 07 липня 2024 року встановлено: “Травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1980 р.н. “Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла (12.08.2023)», яка призвела до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 21.08.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №2325 від 14.08.2023 - травма, яка призвела до смерті і причина смерті, одержана в результаті нещасного випадку (вид події що призвела до нещасного випадку “ 01.1 - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування», згідно з додатком 3 до Інструкції затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року №332) так, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.9).
ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про видачу їй, як дружині, посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, додавши до заяви відповідні документи
Згідно витягу із протоколу № 5 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби від 28.03.2025, позивачці було відмовлено у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця. (а.с.10-11) Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 - загинув в результаті ДТП, та на момент смерті наявність у крові алкоголю 3,31%.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на
військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно ч.6 ст.18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, що додається; форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3. (далі Порядок №379)
З аналізу вищевикладених норм законодавства встановлено, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби. (пункт 4 Порядку №379).
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові. Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.
З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII та Порядку не поширюються, зокрема на членів сім'ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У спірному випадку відповідачем не ставиться під сумнів те, що позивач є членом сім'ї померлого військовослужбовця.
Разом з тим, відмовляючи у наданні статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби, відповідач вказує на те, що ОСОБА_2 загинув в результаті ДТП та на момент смерті мав алкоголь у крові 3,31%.
Судом встановлено, що у повідомленні військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2023 року №1989 про нещасний випадок (зникнення або смерть) щодо ОСОБА_2 зазначено «Обставини і причини нещасного випадку: згідно отриманої довідки від оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_3 від 13.08.2023 №3527/23ОЧ, стало відомо, що 12.08.2023 близько 20.40 години в АДРЕСА_1 , на ділянці проїзної частини біля будинку №111 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю маршрутного таксі "БОГДАН-А09201, д/н НОМЕР_4 під керуванням громадянина ОСОБА_4 (1986 р.н.). який здійснив наїзд на пішохода, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації старшого лейтенанта ОСОБА_2 (1980 р.н.), внаслідок чого останній від отриманих травм помер на місці» (а.с.45).
Відповідно до інформації комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" №2820-02 від 09.11.2023 року, при судово-токсикологічному дослідженні крові, взятої від трупа ОСОБА_2 знайдено 3,31% алкоголю (Акт №3458/2325). Також зазначено, що за даними експертизи трупа смерть ОСОБА_2 знаходиться у прямому причинному зв'язку із ДТП. Безпосередньою причиною смерті є травма спричинена внаслідок переїзду тіла. (а.с.46).
З витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12023160000001120 встановлено, що 12.08.2023 року близько 20 годин 40 хвилин в місті Одеса, по вулиці Дача Ковалевського, біля будинку №111-ж водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 керуючи маршрутним таксі "БОГДАН-А09201", р.н. НОМЕР_4 з боку вул. Горіхова, до пров. Монастирський, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (військовослужбовець, ст. лейтенант в/ч НОМЕР_1 ), який в результаті бійки знаходився лежачи на проїзній частині АДРЕСА_2 . В результаті переїзду автобусом марки "БОГДАН-А09201" р.н. НОМЕР_4 пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди (а.с.46зв.).
Таким чином, на підставі встановлених обставин, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_2 , а саме перебування останнього під час проходження служби у стані алкогольного сп'яніння (стан вплинув на його поведінку), участь у бійці, безпосередньо призвели до знаходження його на проїзній частині дороги, де на нього скоєно наїзд транспортним засобом, що стало причиною його смерті. Тобто вказане по суті також є активними діями, які вчиняє відносно себе військовослужбовець.
Відтак, з огляду на вищезазначене, суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо відсутності вчинених ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння дій, так як саме ДТП стала причинно-наслідковим зв'язком смерті ОСОБА_2 , оскільки поведінка загиблого (перебування під час проходження служби у стані алкогольного сп'яніння, участь у конфлікті, втрата здатності контролювати свої розташування у просторі, перебування на проїжджій частині у лежачому стані), свідчать про спрямоване вчинення останнім сукупності дій, що призвели до його смерті.
Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що обставини загибелі ОСОБА_2 свідчать про вчинення загиблим дій у стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не має право на отримання посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА