про відмову в забезпеченні позову
08 вересня 2025 року 320/44937/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., суддів: Білоноженко М.А., Лиски І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України",-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України".
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 вересня 2025 року, справу №320/44937/25 розподілено судді Київського окружного адміністративного суду Кочановій П.В.
5 вересня 2025 року, представником позивача була подана заява про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просить суд:
- заборонити Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (код ЄДРПОУ: 42475311) та будь-яким іншим особам замовляти науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс",
- заборонити будь-яким фізичним чи юридичним особам розробляти науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс",
- заборонити Міністерству культури та стратегічних комунікацій України (код ЄДРПОУ: 43220275) та будь-яким іншим особам затверджувати та погоджувати науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс".
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" внесено зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України в частині пам'ятки національного значення "Китаївське городище і курганний могильник", охоронний № 260026-Н, присвоївши пам'ятці найменування "Китаївський археологічний комплекс", зазначивши місцезнаходження пам'ятки культурної спадщини: м. Київ, Голосіївський район, урочище Китаїв, лісовий квартал 18,24 на горах вздовж вул. Пирогівський шлях та на плато лівого берега Китаївського струмка, що обмежені проспектом Науки, а також визначено складові зазначеної пам'ятки: Городище, Посад, Печерний комплекс, Могильник, Поселення (ур.Виноградне). Фактично, внесені зміни до оскаржуваної постанови дають підстави для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки археології національного значення з урахуванням нових адрес. Керуючись описовою частиною місце знаходження пам'ятки, яка відображена в оскаржуваній Постанові КМУ № 863, такі межі можуть бути значні за своїм обсягом та накладатися на земельні ділянки, що перебувають у користуванні (оренді) у Позивача. Заходи забезпечення позову про які просить Позивач направлені на те, щоб до закінчення розгляду даної судової справи не вчинялися дії, спрямовані на розроблення, погодження та затвердження науково-проектної та/чи технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж пам'ятки археології національного значення. У випадку невжиття таких заходів забезпечення та розроблення зазначеної вище документації ПрАТ "Київська овочева фабрика" втратить законне право оренди на земельні ділянки, а відновлення такого права в подальшому, у випадку скасування оскаржуваної постанови, буде або довготривалим та фінансово затратним для Позивача або взагалі неможливим.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.09.2025 року, заяву про забезпечення позову розподілено судді Київського окружного адміністративного суду Кочановій П.В.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.09.2025 року об 11:09 годині визначено склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя Кочанова П.В., судді Білоноженко М.А., Лиска І.Г.
Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд вказує, що позивач обґрунтовує свою заяву зокрема тим, що оскаржувана Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України", якою внесено зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України в частині пам'ятки національного значення "Китаївське городище і курганний могильник", має очевидні ознаки протиправності.
Проте, суд може надати оцінку твердженню представника позивача про протиправність оскаржуваної постанови лише під час розгляду справи по суті та постановлення остаточного судового рішення.
При вирішенні заяви представника позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, без з'ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
Між тим, колегія суддів зазначає, що представником позивача не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів представника позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Водночас частиною третьою статті 151 КАС України встановлено окремі винятки з указаних загальних правил щодо способів забезпечення позову.
Так, пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Пунктом 5 частини третьої цієї ж статті визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Так, представник позивача не просить зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863, між тим, забезпечення позову у спосіб, який обрав представник позивача, фактично призведе до зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863, що не допускається виходячи з вимог пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України.
Також, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України". Разом з тим представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (код ЄДРПОУ: 42475311) та будь-яким іншим особам замовляти науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс",
- заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам розробляти науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс",
- заборони Міністерству культури та стратегічних комунікацій України (код ЄДРПОУ: 43220275) та будь-яким іншим особам затверджувати та погоджувати науково-проектну документації з визначення режиму використання пам'ятки (частини пам'ятки), меж і режимів використання території пам'ятки, зон охорони пам'ятки та технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" щодо пам'ятки археології національного значення "Китаївський археологічний комплекс".
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України установлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, а тому суд дійшов висновку, що дії суб'єктів, які представник позивача просить заборонити не є самостійним предметом позову, а їх заборона повністю або частково неминуче матиме наслідком установлення заборони для невизначеного кола осіб учиняти дії, що випливають з постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки обраний представником позивача спосіб забезпечення позову фактично зводиться до зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №863 та встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з такої постанови, що як захід забезпечення позову не передбачений.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Інших обставин існування небезпеки порушення прав позивача, обґрунтованих відповідними доказами, представником позивача не зазначено та судом не встановлено.
З огляду на вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови від 14.07.2025 №863 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 8 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Кочанова П.В.
Судді: Білоноженко М.А.
Лиска І.Г.