про закриття провадження у справі
08 вересня 2025 року 320/17875/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) щодо відмови підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01 січня 2023 року за останньою займаною штатною посадою (або відповідною/прирівняною посадою), із обов'язковим зазначенням розміру основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад - 7520,00 грн, оклад за військовим званням - 2040,00 грн., надбавка за вислугу років - 4780,00 грн.) відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 320/20587/23 та розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розрахованих з урахуванням розмірів посадового окладу - 5720,00 грн., окладу за військовим (спеціальними) званням - 2040,00 грн. та надбавки за вислугу років - 4780,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ), підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01 січня 2023 року за останньою займаною (або прирівняною) штатною посадою, із обов'язковим зазначенням розміру основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад - 7520,00 грн, оклад за військовим званням - 2040,00 грн., надбавка за вислугу років - 4780,00 грн.), розрахованих, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 № 320/926/24, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 та розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розрахованих з урахуванням розмірів основних видів грошового забезпечення, які розраховані з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, а саме: посадового окладу - 7520,00 грн, оклад за військовим званням - 2040,00 грн., надбавка за вислугу років - 4780,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).
Позивач стверджує, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 320/20587/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 підготував та направив до територіального управління Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, проте у цій довідці розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2023, був використаний відповідачем лише при розрахунку основних видів грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Натомість при розрахунку додаткових видів грошового забезпечення відповідач використав розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом 01.01.2018.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі щодо повторного зобов'язання відповідача видати належну довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 320/20587/23:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄРДПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначеного залежно від розмірів основних видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри усіх основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Відповідно до частин першої-другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд зазначає, що у межах адміністративної справи № 320/20587/23 судом вже було вирішено питання щодо зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначеного залежно від розмірів основних видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри усіх основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Суд зауважує, що 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704, якою було встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, та яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, з вищенаведених вимог чинного законодавства вбачається, що додаткові види грошового забезпечення (щомісячні та одноразові) є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця.
Таким чином, належне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 320/20587/23 потребувало від відповідача складання довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом 01.01.2023, мав бути використаний в якості розрахункової величини при обчисленні як основних, так і додаткових видів грошового забезпечення.
Суд зазначає, що у разі невиконання судового рішення позивач має можливість захистити свої права шляхом використання законодавчо закріплених процесуальних інструментів, але не шляхом подання повторного позову.
Так, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 Кас України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення, або неякісне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі № 320/20587/23.
Зазначені обставини свідчать про те, що спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими статті 382 та 383 КАС України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення або визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем, на виконання рішення суду.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382 або 383 КАС України із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення чи визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80980007), від 27.07.2022 у справі № 686/2636/17.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 320/20587/23, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Дудін С.О.