КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
08 вересня 2025 року Справа № 320/11377/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач, ГУНП в м. Києві), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 312 від 24.02.2025, яким до старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян ВКП Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон № 0040005), накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
2. Визнати протиправним та скасувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 381 о/с від 05.03.2025, яким капітана поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон № 0040005) - старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян ВКП Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві звільнено зі служби в поліції.
3. Поновити капітана поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , спеціальний жетон № 0040005) на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян ВКП Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, з виплатою заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян ВКП Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, з урахуванням вислуги років, спеціального звання, премії та даної посади із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення), в тому числі за час затримки виконання рішення суду.
Позиції сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на положення пунктів 1.1, 2.1., 2.2., 6.2, 5.7, 5.9 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції № 893 від 07.11.2018, статті 14, 15, 18, 19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та зазначає, що службовим розслідуванням не встановлено причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, службове розслідування проведено поверхово, без дослідження та збирання будь-яких документів, не було досліджено відомостей, які були зазначені в наданих поясненнях. Вказав також, що не ознайомлений із наказом про проведення службового розслідування, як і з матеріалами та висновками службового розслідування.
Позивач вказує на положення пунктів 1, 2, 3, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 статті 1, статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», пункти 6 та 7 розділу І Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019. № 100, та вважає, що в ході службового розслідування не встановлено та не підтверджено вчинення дисциплінарного проступку, не наведено та не доведено якими діями, вчинком підірвано авторитет та довіру громадян до поліції, враховуючи, що оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться відповідними соціологічними службами.
Зауважує, що при обранні щодо нього дисциплінарного стягнення не враховано службової характеристики. Застосований вид дисциплінарного стягнення вважає необґрунтованим. Просить суд врахувати, що в період несення служби в ЗСУ та Національній поліції завжди сумлінно виконував свої службові обов'язки, проявив себе позитивно по відношенню до функціональних обов'язків та трудового колективу. Також отримував відповідні подяки та грамоти від керівництва та органів місцевого самоврядування.
Порушення порядку проведення службового розслідування є підставою для скасування спірних наказів. Позивач вважає законні підстави для поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач, покликаючись на положення пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 39 та 42 Закону України «Про запобігання корупції», статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаци 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №119, пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України вказує на обов'язковому дотриманні поліцейським норм Конституції, законів та інших нормативно правових актів які регламентують діяльність в поліції, дотримуватись Присяги складеної під час вступу на службу, неухильно виконувати посадові обов'язки, правила етичної поведінки, накази керівництва, повідомляти керівництво у разі наявності обставин, що унеможливлюють несення служби або перебування на посаді, представляючи державу діяти виключно в її інтересах, запобігаючи своїми діями прояву корупції. В разі вчинення протиправних діянь згідно частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію України» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
ОСОБА_1 підозрюється у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України. Обвинувальний акт 18.03.2025 було направлено до Оболонського районного суду міста Києва.
На час проведення службового розслідування підтвердити або спростувати факт скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення не представилось можливим оскільки, факт скоєння кримінального правопорушення доводиться у встановленому законом порядку і підтверджується обвинувальним вироком суду. Однак, за результатами службового розслідування встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який суперечить усім морально-етичним принципам поліцейського, Присяги поліцейського та вимогам законодавства про корупцію, а саме проступок виразився у неділових відносинах з громадянином ОСОБА_2 , які не пов'язані з безпосереднім виконанням службових обов'язків під час несення служби, що суперечать сутності і призначенню правоохоронних інституцій, підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Разом з цим, ОСОБА_1 не повідомив своє керівництво та за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» щодо вичиненого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану.
В ході службового розслідування проведеного щодо працівника поліції ОСОБА_1 досліджувались матеріали кримінального провадження, які також вивчались членами комісії.
За наявними матеріалами, службовим розслідуванням встановлено виникнення у ОСОБА_1 протиправного умислу направленого на заволодіння чужого майна, а саме коштів шляхом обману (шахрайства), у великих розмірах, в умовах воєнного стану. З метою збагачення ОСОБА_1 діяв умисно. Позивач усвідомлював протиправність своїх дій, вчиняв дії на забезпечення отримання документів особою з метою ухилення від мобілізації за матеріальну винагороду.
Відповідач зазначає, що наявність в матеріалах службового розслідування пояснень, наданих ОСОБА_1 , спростовують твердження позивача про необізнаність щодо проведення службового розслідування та не можливість скористання своїм правом на захист.
Також відповідач зазначив, що Дисциплінарним статутом не передбачена вимога щодо обов'язку комісії ознайомлювати особу, стосовно якої проводиться службове розслідування із наказом про призначення службового розслідування, під особистий підпис, а є виключно правом поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування. Відмітив, що позивач під час службового розслідування не скористався правом щодо ознайомлення із матеріалами службового розслідування, що є виключно його правом, а не обов'язком дисциплінарної комісії. Під час проведення службового розслідування жодні рапорти, заяви від ОСОБА_1 щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування до дисциплінарної комісії не надходили.
Вказуючи на положення статей 22, 23, 34 Закону України «Про запобігання корупції» відповідач зазначив про те, що забороняється використовувати своє службове становище для одержання неправомірної вигоди чи подарунка. В разі настання обставин пов'язаних із отриманням пропозиції неправомірної вигоди чи подарунка, особа має невідкладно вжити заходів, повідомити свого безпосереднього керівника.
Відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення Присяги працівника поліції, яке виразилось у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_2 , з метою отримання шляхом обману (шахрайство) від останнього грошових коштів та призвело до дій, які ганьблять звання працівника поліції. Матеріали зібрані дисциплінарною комісією містять достатньо доказів для підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Вказуючи, зокрема на висновки Верховного Суду у справі № 815/4463/17 в постанові від 02.10.2018 зазначає, що наявність кримінального провадження не виключає можливості застосуванні дисциплінарного стягнення у разі встановлення службовим розслідуванням невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Посилання позивача на те, що ГУНП у м. Києві протиправно не було враховано обставини, що пом'якшують відповідальність, як-то зразкова поведінка на службі не є достатніми для твердження про неправильне обрання ГУНП у м. Києві виду дисциплінарного стягнення. Разом з тим, дисциплінарною комісією під час службового розслідування враховано попередню бездоганну поведінку позивача, що підтверджується службовою характеристикою, яка досліджена та описана у висновку службового розслідування. Натомість обтяжуючою обставиною слід вважати свідоме порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства. У даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне зі службою в поліції, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Визначене та застосоване дисциплінарне стягнення є правомірним в силу встановленого дисциплінарною комісією вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який підтверджується відповідними доказами.
Відповідач наполягає на правомірності та законності спірних наказів, відсутності законодавчих підстав для їх скасування.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 16 квітня 2025 року о 09:30 год.
10.04.2025 до суду надійшов відзив із долученими доказами.
16 квітня 2025 року в судовому засіданні за участю позивача ОСОБА_3 та представника відповідача Лаврінець О.О., у зв'язку із заявленим клопотанням позивача про відкладення слухання справи, судом на місці ухвалено задовольнити клопотання позивача, відкласти судове засідання на іншу дату та час.
Наступне судове засідання призначено на 21 травня 2025 року о 13:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.
21 травня 2025 рок представником позивача долучено до справи додаткові докази.
21 травня 2025 року, в судовому засіданні в ході проведення підготовчих дій, за участю представника позивача Скотар О.М. та представника відповідача Лаврінець О.О., за відсутності від них заперечень, судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 23 червня 2025 року о 12:30 год.
23 червня 2025 року в судовому засіданні за участю представника відповідача Лаврінець О.О., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача, відкласти судове засідання на іншу дату та час.
Наступне судове засідання призначено на 22 липня 2025 року о 10:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
22 липня 2025 року в судове засідання прибули представник позивача Скотар О.М. та представника відповідача Лаврінець О.О.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила в задоволенні вимог відмовити.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами до суду докази, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, за відсутності заперечень від представників сторін, в судовому засіданні судом ухвалено на місці завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в ОВС з 13.01.2010 по 06.11.2025, в НПУ з 07.11.2015, зокрема, на посаді старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києві перебував з 26.02.2020.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві) від 20.01.2025 № 186 з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених в інформаційній довідці начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Мащенка С. від 20.01.2025, про факт отримання старшим оперуповноваженим сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди, а також інших можливих порушень службової дисципліни поліцейськими цього ж управління поліції, відповідно до вимог статей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 1 розділу П Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 та зареєстрованих у МЮ України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 та № 1356/32808, призначено службове розслідування щодо ОСОБА_1 .
Наказом від 03.02.2025 № 281 продовжено строк службового розслідування, до 17.02.2025.
В ході службового розслідування вивчено матеріали кримінального провадження №42024100000000306, зокрема протоколи допиту свідка ОСОБА_2 від 15.10.2024, 31.12.2024, протоколи огляду та вручення грошових коштів від 22.10.2024, від 18.01.2025, протокол затримання ОСОБА_1 в якості підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України від 18.01.2025, повідомлення ОСОБА_1 про підозру, дисциплінарною комісією встановлено, що у період з вересня 2024 року - січень 2025 року, у старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян ВКП Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 виник протиправний умисел направлений на заволодіння чужого майна шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, в умовах воєнного стану, а саме грошовими коштами ОСОБА_2 з метою, реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення та усвідомлюючи протиправність своїх дій ОСОБА_1 зустрічався 24.09.2024, 22.10.2024, 14.11.2024, 21.11.2024, 11.12.2024, 17.12.2024 та 24.12.2024 із ОСОБА_2 , повідомляв неправдиві відомості про наявність широкого кола зв'язків із службовими особами Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і Міністерства оборони України, які можуть за грошову винагороду сприяти в ухиленні від мобілізації військовозобов'язаних осіб, шляхом фіктивного їх працевлаштування на критично важливі підприємства, отриманні довідок про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та ухиленні від мобілізації. ОСОБА_1 також 26.12.2024 за допомогою мобільного Месенджера «WhatsApp», діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив ОСОБА_2 про необхідність передати грошові кошти для початку процесу фіктивного працевлаштування осіб.
Зокрема, 18.01.2025 o 12.29, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 17 000 доларів США, нібито, за сприяння у фіктивному працевлаштуванні до суб'єктів господарювання, які є критично важливими з метою отримання тимчасової відстрочки від мобілізації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Та розпорядитись вказаними коштами ОСОБА_1 не зміг оскільки був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Комісією встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 зазначив про відоме йому положення діючого законодавства, яке регулює його службову діяльність в частині етичної поведінки, корупційних випадків, зокрема щодо заборони вступу у відносини з громадянами, які не пов'язані з безпосереднім виконанням службових обов'язків під час несення служби, що суперечать сутності і призначенню правоохоронних інституцій, підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Також, не заперечував знайомство і спілкування із гром. ОСОБА_2 та вказував на побутовий характер останніх, не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. ОСОБА_1 підтвердив зустріч із ОСОБА_2 18.01.2025, вказавши, що ОСОБА_2 , зателефонував та запропонував зустрітись через якісь питання. Заперечував вимагання, пропонування чи натяк гром. ОСОБА_2 надати йому неправомірну вигоду за вирішення питання щодо бронювання військовозобов'язаних осіб в період воєнного стану через одне з підприємств критичної інфраструктури та вказав, що відмовив ОСОБА_2 який неодноразово прохав його вчинити такі дії щодо знайомих. ОСОБА_2 , просив при зустрічі про допомогу та говорив про те, що буде вдячний. Заперечив отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , а саме факт передачі йому коштів 18.01.2025, при зустрічі. Щодо вилучених в нього в автомобілі 17 000 доларів США, ОСОБА_1 зазначив, що йому не відомо яким чином кошти опинились в його автомобілі. Вказав про те, що можливо їх підкинули з мотивів дискредитації його як поліцейського. Вини ОСОБА_1 у вчиненні йому інкримінованого кримінального правопорушення, не визнав. Зазначив, що 18.01.2025 він відпрацьовував осіб, які самовільно залишили військову частину.
В ході службового розслідування комісією встановлено, що відповідно службової характеристики наданої заступником начальника управління поліції начальником кримінальної поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві майором поліції ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_1 за час служби в Національній поліції України та займаній посаді зарекомендував себе позитивно. Добре знає вимоги чинного законодавства, відомчих нормативно-правових актів, які регламентують діяльність стройових підрозділів поліції, та вірно керується у повсякденній роботі. Сумлінно, не рахуючись з особистим часом, ставиться до виконання службових обов'язків. Свій практичний та теоретичний досвід постійно удосконалює. Проявляє ініціативу, рішучість сміливість при виконанні поставлених завдань. На критику та зауваження у свою адресу ОСОБА_1 реагує адекватно, своєчасно усуває вказані недоліки. За складом характеру ініціативний, наполегливий. У взаємовідносинах з громадянами та колегами по роботі ввічливий, тактовний. Зовні охайний, завжди дотримується правил носіння форменого одягу та взаємної ввічливості. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий добре. Дисциплінований, порушень законності не допускає. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. У період проведення широкомасштабної війни на території України та зокрема на околицях міста Києві проявив свій професіоналізм, вміння тверезо оцінювати ситуацію в критичних умовах та ефективне виконання службових обов'язків в зв'язку з чим має високі показники в службовій діяльності. З початку військової агресії зі сторони рф безпосередньо здійснював охорону публічної безпеки та порядку під час комендантської години та багаторазово забезпечував контрольно-пропускний режим на блок постах розміщених в Оболонському районі міста Києва. Поряд з цим не одноразово здійснював виїзд на територію Київської області для надання допомоги місцевим мешканцям та з метою виявлення диверсійно-розвідувальних груп.
Допитані в ході службового розслідування працівники відділу кримінальної поліції Оболонського УП ГУП у м. Києві, зокрема старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , у підпорядкуванні якої перебував ОСОБА_1 , охарактеризувала останнього як відповідального, порядного та дисциплінованого поліцейського, який не допускав порушень службової дисципліни. Капітан поліції ОСОБА_8 , як безпосередній керівник ОСОБА_1 зазначив про те, що останній відповідальний та порядний. Майор поліції ОСОБА_9 охарактеризував ОСОБА_1 як відповідального поліцейського. Зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також відповіли, що ОСОБА_1 не повідомляв їм про те, що певна особа пропонувала йому неправомірну вигоду, про обставини отримання ОСОБА_1 неправомірної вимоги їм не відомо.
Згідно відомостей, протоколів оперативних нарад за участі особового складу ВКП Оболонського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_1 ознайомлений із вимогами Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно комісія робить висновок, що ОСОБА_10 допустив грубе порушення Присяги працівника поліції, яке виразилось у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_2 , з метою отримання шляхом обману (шахрайство) від останнього грошових коштів та призвело до дій, які ганьблять звання працівника поліції.
Зазначає, що ОСОБА_1 не повідомив на « 102» щодо факту заволодіння майном ОСОБА_2 а саме коштами у сумі 1000 та 17 000 доларів США шляхом обману (шахрайства), у великих розмірах, в умовах воєнного стану, а також про ухилення від несення військової служби певних домовлених осіб.
Разом із цим, підтвердити або спростувати факт скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України комісії не представилось можливим на момент проведення службового розслідування, оскільки, факт скоєння кримінального правопорушення доводиться у встановленому законом порядку і підтверджується обвинувальним вироком суду.
Враховуючи зазначене, комісія вказує про те, що поведінка ОСОБА_1 суперечить загальним принципам, визначеним для співробітників Національної поліції України. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства.
Викладене свідчить про свідоме грубе порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , яке сталося у зв'язку з ігноруванням останнім вимог законодавства під час виконання посадових обов'язків та призвело до повідомлення йому прокурорами Київської міської прокуратури про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, № 42024100000000306 від 15.10.2024, досудове розслідування у якому кримінальному провадженні y проводиться цим же правоохоронним органом.
Таким чином, на підставі зібраних матеріалів, у діях старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пунктів 10 та 15 розділу ІІ Посадової інструкції та Присяги працівника поліції, що виразилось у неділових відносинах з громадянином ОСОБА_2 , які не пов'язані з безпосереднім виконанням службових обов'язків під час несення служби, що суперечать сутності і призначенню правоохоронних інституцій, підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Разом з цим, ОСОБА_1 , не повідомив своє керівництво та за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» щодо факту заволодіння майном ОСОБА_2 , а саме грошовими коштами у сумі 1000 та 17 000 доларів США, шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
У ході вивчення причин та умов, що призвели до скоєння ОСОБА_10 зазначених порушень, з'ясовано, що пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України зобов'язує керівника контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати п стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Причинами і умовами, що сприяли вказаним порушенням ОСОБА_1 стали відсутність належного контролю за службовою дисципліною підлеглих начальником ВКП Оболонського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_8 , що є порушенням вимог пунктів 6 та 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».
Причинами і умовами, що сприяли вказаним порушенням ОСОБА_1 та ОСОБА_8 стали відсутність належного контролю за службовою дисципліною підлеглих заступником начальника управління поліції начальником кримінальної поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві майором поліції ОСОБА_9 , що є порушенням вимог пунктів 6 та 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».
Пом'якшуючою обставиною у діях ОСОБА_1 у ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено його попередню бездоганну поведінку. Обтяжуючих обставин у діях ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією не встановлено.
Як наслідок, наказом ГУНП у м. Києві від 24 лютого 2025 року № 312 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пунктів 10 та 15 розділу ІІ Посадової інструкції та Присяги працівника поліції, до старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0040005), застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
З метою виконання дисциплінарного стягнення, Наказом ГУНП у м. Києві від 05 березня 2025 року № 381 о/с відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0040005), старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києві звільнено зі служби в поліції, з 07 березня 2025 року.
Не погоджуючись із правомірністю та законністю Наказів від 24 лютого 2025 року № 312 та від 05 березня 2025 року №381 о/с позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-ІІІ), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 59 Закону № 580-ІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Зміст Присяги викладений в ст. 64 Закону № 580-ІІІ.
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-ІІІ).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За частиною першою статті 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України, Дисциплінарний статут) визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівника.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
Згідно пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події в органах (підрозділах) поліції:
6) поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які п потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події;
7) поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує Його обов'язки.
Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Враховуючи зміст Присяги поліцейського та етичні правила слід зазначити, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. Та, відповідно, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Відповідно до статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 12 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарним проступком визначається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції (пункт сьомий частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першого-четвертого статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста статті 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
Частинами першою та другою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування (частини п'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту).
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин першої-сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (частина восьма статті 19 Дисциплінарного статуту).
Суд зазначає, що Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893), визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з вимогами абзаців 1, 2 пункту 2 розділу Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Відповідно до розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Згідно розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Зокрема, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини 2 та частини 3 статті 77 Закону № 580-ІІІ).
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Частинами 1 -3 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов'язковому порядку слід відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Суд має також перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку, наслідки такого проступку, обставини які підлягають врахуванню, які підтверджують чи спростовують факт вчинення проступку, вини поліцейського, його характеризуючи дані за час служби в поліції.
У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок порушення Присяги працівника поліції, посадових обов'язків, законодавства щодо обліку та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, що виразилось у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_2 , з метою отримання шляхом обману (шахрайство) від останнього грошових коштів за вирішення питання щодо бронювання військовозобов'язаних осіб на підприємствах критичної інфраструктури з метою ухилення від мобілізації в період воєнного стану, що призвело до дій, які ганблять звання працівника поліції, підривають довіру народу до поліції як правоохоронного органу.
Суд зазначає, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, виконувати покладені посадові обов'язки, припиняти протиправні дії осіб, які вчиняють протиправний проступок.
Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 червня 2021 року, від 22 вересня 2022 року та від 25 листопада 2022 року у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а, від 31 травня 2023 року у справі №600/1542/22-а, відповідно.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Також, Верховним Судом у постанові від 31.03.2023 у справі № 600/1542/22-а зазначено, що виходячи зі змісту Присяги поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Поведінка працівника Національної поліції України завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам.
Враховуючи викладену правову позицію та висновки у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22, суд зазначає, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності, отримання працівниками Національної поліції України неправомірної вигоди за невжиття передбачених законодавством заходів призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції.
Суд зазначає про те, що підозрюваним у кримінальному провадженні дослідженому дисциплінарною комісією є саме позивач, свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.
Підлягає також врахуванню позиція Верховний Суд викладена у постановах від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 за висновками в яких слідує, що основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 розділу ІІ посадової інструкції старшого оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 до його обов'язків входить стримане, доброзичливе, відкрите, уважне та ввічливе поводження, яке викликає в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, та утримання від дій, що порушують права людини, а також підривають авторитет Національної поліції України.
Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Посадової інструкції зобов'язаний сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявленні порушення.
Враховуючи покладені обов'язки на поліцейського відповідною посадовою інструкцією, невиконання їх поліцейським свідчить про порушення службової дисципліни, що несе за собою наслідки у вигляді застосування дисциплінарного стягнення в разі встановлення дисциплінарного проступку.
Відповідно, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Застосовуючи позиції сформовані в постановах Верховного Суду України від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16, суд приходить до висновку, що під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, вбачається, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку з'ясувала повно та оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині порушення присяги, службових обов'язків, грубого порушення службової дисципліни, вчинення дисциплінарного проступку, кваліфікувала правильно, норми закону визначила як належні, зміст норми права витлумачила відповідно до їх дійсної суті, із дотриманням прав позивача, врахувавши усі обставини що слугували вчиненню проступку, характеризуючи відомості позивача, пом'якшуючи та обтяжуючи обставини, а, відтак, забезпечила дотримання вимог щодо порядку проведення службового розслідування та процедури притягнення особи до відповідальності.
Твердження позивача про те, що його характеризуючи відомості здобуті за час несення служби не були враховані належним чином комісією, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Наявність позитивної характеристики щодо позивача підтверджено самим змістом висновку та не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи. Та, слід зазначити, що сама по собі позитивна характеристика не може слугувати звільненню особи від дисциплінарної відповідальності чи обрання більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, оскільки на вибір останнього впливає у сукупності встановлені усі обставини та факти, які підтверджують чи спростовують склад вчиненого дисциплінарного проступку, в чому він полягає та підстави які слугували його вчиненню.
Суд зазначає також, що згідно пп. 14 п. 2 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893 після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилося службове розслідування, забезпечує ознайомлення його із затвердженим висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, з дотриманням вимог законодавства України. Факт ознайомлення із затвердженим висновком службового розслідування або отримання його копії оформлюється відповідним записом на останньому аркуші (за відсутності вільного місця - на його звороті) цього висновку із проставленням підпису, зазначенням прізвища та ініціалів поліцейського, який з ним ознайомився, а також дати ознайомлення.
За даною справою судом не встановлено, що позивач в лютому 2025 року після затвердження висновку звертався до дисциплінарної комісії із заявою щодо ознайомлення, чи про отримання копій висновку і матеріалів. Відсутні також відповідні відмітки на останньому аркуші висновку. Доводи позивача стосуються звернення в березні 2025 року за запитом адвоката щодо отримання копії наказу про призначення службового розслідування, матеріалів зібраних в ході розслідування та висновку. Та суд зазначає, що встановлені обставини та враховуючи норми діючого законодавства, дії дисциплінарної комісії чи бездіяльність в межах не надання на запит адвоката запитуваних документів стосовно службового розслідування не свідчить про порушення комісією прав поліцейського позивача, оскільки не встановлено наявність такого волевиявлення позивача на час проведення службового розслідування та затвердження висновку.
Також, суд зазначає, що дисциплінарна комісія не має надавати особі, щодо якої проводиться службове розслідування копії наказу про призначення службового розслідування, вказаний наказ, його копія надається лише за відповідною заявою. Наявність такої заяви від позивача до комісії судом не встановлено.
Слід також зазначити, що позиція позивача в обґрунтування відсутності у дисциплінарної комісії доказів доведення в його діях підриву авторитету та довіри громадян вказуючи на необхідність проведення державними службами соціологічних досліджень, є необґрунтованою в силу розгляду комісією питання про порушення службовою особою, представником органу державної влади службової дисципліни, наявності чи відсутності в його діях чи бездіяльності дисциплінарного проступку у зв'язку із отримання неправомірної вигоди у відповідному грошовому еквіваленті. Саме в цьому розрізі при встановленні порушення службовою особою присяги, покладених на неї службових обов'язків, діючого законодавства, розглядається наявність обставин підриву довіри громадян до органу державної влади який представляє та працює посадова особа. Соціологічні дослідження проведення через опитування громадян несуть за собою оцінку ставлення населення до діяльності поліції та є частиною процесу моніторингу рівня довіри до відповідних державних інституцій.
Суд також зазначає, що дисциплінарною комісіє не встановлено факт скоєння позивачем кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, обвинувальний акт 18.03.2025 було направлено до Оболонського районного суду міста Києва. Слід зазначити, що вина позивача в межах кримінального правопорушення не підлягала такому встановленню та доведенню дисциплінарною комісією в силу її повноважень під час проведення службового розслідування на предмет вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Наявність кримінального провадження №42024100000000306, відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає проведенню службового розслідування щодо вчинення посадовою особою дисциплінарного проступку. Відповідно, відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за вчинення грубого дисциплінарного проступку, а також звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, саме вчинення грубого дисциплінарного проступку.
Вирішуючи дану справу суд вважає, що в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено та підтверджено грубе порушення позивачем службової дисципліни. Вчинення умисних дій позивачем з метою отримання неправомірної вигоди у грошовому розмірі під час виконання своїх службових обов'язків, використання своєї посади та свого статусу, ніяким чином не може спростовувати факт порушення присяги, посадових обов'язків та норм діючого законодавства, які така особа має дотримуватись під час несення служби в державних органах. Також, сама поведінка позивача щодо не повідомлення керівництва та не фіксування вчинення по відношенню до неї як до посадової особи іншою особою кримінального правопорушення у вигляді пропозиції грошової винагороди за вчинення певних дій, вже є фактом порушення службової дисципліни. Встановлена поведінка чи бездіяльність позивача спростовує його твердження про відсутність в його діях дисциплінарного проступку, враховуючи, що за його особистими письмовими поясненнями позивач підтвердив спілкування із громадянином ОСОБА_2 , який пропонував йому винагороду за допомогу.
У сукупності встановленому, протилежного позивачем чи його представником суду належними доводами та доказами не наведено та не доведено.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень, що узгоджується також із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, адже поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції.
При цьому на переконання суду відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Відтак, суд приходить до висновку, що спірні Накази від 24 лютого 2025 №312 та від 05 березня 2025 року №381 о/с є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства, положенням ст. 2 КАС України, підстав для їх скасування судом не встановлено.
Враховуючи висновки суду решта заявлених вимог як похідні розгляду не підлягають.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі надав суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих спірних рішень згідно ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Процесуальні підстави для розподілу витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.