08 вересня 2025 року № 320/60476/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального Міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області від 27.09.2023 року про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 10.10.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про громадянство України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області видалити (виключити) з інформаційної підсистеми “Недійсні документи» Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України інформацію (відомості) недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським PB ГУДМС України в м. Києві 05.11.2014 року.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 27.09.2023 про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 10.10.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, є незаконним та таким, що порушує права позивача, оскільки відповідач не встановив і не надав достатні та належні докази факту подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а тому оскаржуване рішення прийняте всупереч статті 21 Закону України «Про громадянство України» та підлягає скасуванню.
Відповідачем подано відзив, згідно з яким останній заперечує проти позовних вимог, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач свідомо під час набуття громадянства подав неправдиві відомості та фальшиві документи, а тому набув громадянство шляхом обману.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
10.10.2014 ГУ ДМС в м. Києві прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_3
11.10.2014 Шевченківським РВ ГУ ДМС України в м. Києві документовано ОСОБА_3 паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
04.11.2014 ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського РВ із заявою про заміну паспорту громадянина Україна серії НОМЕР_2 у зв'язку із укладенням шлюбу 24.10.2014 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зміною прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
05.11.2014 ОСОБА_7 документований новим паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 на підставі наведеного звернення від 04.11.2014.
Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 27.09.2023 року скасовано рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 10.10.2014 року про оформлення набуття громадянства України на підставі частини першої 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_6 (до зміни прізвища) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.
В рішенні зазначається, що громадянство України набуто внаслідок подання неправдивих відомостей, за наявності яких особа не може набути громадянства України, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» за територіальним походженням (за фактом народження діда на території України до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), при цьому до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження діда - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказується, що згідно листа МЮУ не виявлено актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відносно вказаної особи не видавався.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Стаття 4 Конституції України закріплює, що підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (Стаття 25 Конституції України).
Стаття 8 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає:
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно пункту 2 статті 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається за територіальним походженням.
Стаття 8 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про громадянство України»).
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215).
Згідно з пунктом 28 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також:
а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Пунктом 89 Порядку № 215 передбачалося, що Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України (п. 90 Порядку № 215).
Згідно п. 93 Порядку № 215 Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 16.08.2012 № 715, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1549/21861, затверджені Зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, згідно з формами, що додаються. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України затверджене за формою 41 і передбачає, що до подання додаються: (документи, які підтверджують, що особа набула громадянства України за територіальним походженням чи була поновлена в громадянстві України шляхом обману; унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянства України, чи невиконання поданого зобов'язання про припинення іноземного громадянства). Також у прийнятому рішенні про скасування громадянства на підставі наведеного подання зазначається: скасувати у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто: (шляхом обману; унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянства України).
VI. Оцінка суду
З аналізу наведених норм законодавства України вбачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання узятого зобов'язання. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Подібні за змістом висновки Суд неодноразово робив у своїй практиці, зокрема у постановах, на які послався скаржник (від 14.11.2018 у справі №820/1293/16, від 24.04.2019 у справі №2040/5642/18, від 19.12.2019 у справі №815/3575/15, від 28.02.2020 у справі №520/4398/19, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 15.12.2020 у справі №640/3004/19, від 27.01.2021 у справі №826/15657/16, від 07.09.2023 у справі № 160/9719/22, від 13.02.2025 року у справі № 160/9719/22).
Судом встановлено, що позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» згідно рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 10.10.2014.
Скасовуючи вказане рішення відповідач зазначає, що громадянство України було набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, за наявності яких особа не може набути громадянства України. Обґрунтовуючи зазначене відповідач посилається на не виявлення актового запису про народження діда позивача, а також зазначає, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відносно вказаної особи (діда позивача) не видавався.
З оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 27.09.2023 не вбачається, що відповідач встановив конкретні підстави для скасування рішення ГУ ДМС в місті Києві від 10.10.2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стаття 21 Закону України «Про громадянство України» передбачає самостійні підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, а саме, якщо особа набула громадянство України внаслідок подання: 1) неправдивих відомостей; 2) фальшивих документів; 3) приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Відповідач зазначає, що громадянство України було набуто шляхом обману, проте не вказує в рішенні в чому полягає обман. Також вказується про подання свідомо неправдивих відомостей, за наявності яких особа не може набути громадянства України, проте, які відомості є неправдивими відповідач не вказує і не підтверджує це належними та допустимими доказами.
Оскаржуване рішення містить інформацію про те, що згідно листа МЮУ не виявлено актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (діда позивача). Проте, рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 27.09.2023 не містить жодних висновків за результатами аналізу вказаної інформації та не зазначається, про що наведена інформація свідчить. Більше того, форма викладення наведеної інформації свідчить не про встановлення певних обставин (фактів), а про не виявлення відомостей, тобто про існування підстав для припущень і сумнівів щодо певних обставин чи фактів, а не про встановлення відсутності чи неправдивості таких обставин (фактів).
Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відносно діда позивача не видавався, може свідчити про фальшивість вказаного документу, проте відповідач не посилається в оскаржуваному рішенні на це (подання фальшивих документів), як на підставу скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про подання позивачем неправдивих відомостей та фальшивих документів при набутті громадянства. Наведене свідчить, що фактично підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України було набуття позивачем громадянства України внаслідок подання фальшивих документів, проте з цих підстав рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 27.09.2023 не приймалося.
Аналізуючи наведені обставини справи та наявні докази, суд констатує, що відповідач не надав належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів (таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України).
Оскільки факт підробки документів не встановлено належними органами, відсутні підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Аналогічний висновок міститься і в постанові від 14.11.2018 у справі №820/1293/16.
В постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 420/5345/2 останній наголосив, що обов'язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2099 № 7-рп/2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
У спірних правовідносинах відповідач посилається на три різні та самостійні підстави скасування рішення ГУ ДМС в місті Києві від 10.10.2014 року про оформлення набуття позивачем громадянства України, а саме у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом: 1) обману; 2) внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей; 3) фальшивих документів. Проте, щодо жодної з наведених підстав відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні та не надано суду достатніх і належних доказів встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, також відсутні докази обману.
Листи, на які посилається відповідач, не є беззаперечними належними і допустимими доказами підроблення документів, надання неправдивих відомостей чи обману позивачем. У спірних правовідносинах рішення суб'єкта владних повноважень може ґрунтуватися виключно на достатніх і належних доказах, а не на припущеннях чи сумнівах.
Доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів суб'єктом владних повноважень не надано, а тому суд дійшов висновку, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасувало рішення ГУ ДМС в місті Києві від 10.10.2014 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності правових підстав.
За наведених обставин, відповідач не дотримався принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача за недоведеністю вини останнього.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Конвенції не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та фактів які мали місце, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1211,20 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області від 27.09.2023 року про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 10.10.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про громадянство України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) видалити (виключити) з інформаційної підсистеми “Недійсні документи» Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України інформацію (відомості) недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським PB ГУДМС України в м. Києві 05.11.2014 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.