03 вересня 2025 року м. Київ Справа № 320/39391/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., в ході проведення підготовчих дій, розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду та заяву позивача про поновлення строку звернення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді ,
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 24.06.2024 № 150о/с про призначення ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року інспектором взводу №3 роти №2 батальйону 2 полку поліції особливого призначення "КОРД" (стрілецький), звільнивши з посади офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенцїї Бучанського районного управління поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Бучанського районного управління поліції з 24.06.2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 05.09.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 08.01.2025 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 вказану справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято адміністративну справу № 320/39391/24 до провадження; справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду.
03.09.2025, в ході проведення підготовчих дій у справі, за участю представника позивача Череміна Д.В. та представника відповідача Срібна А.Р. судом поставлено на вирішення подана відповідачем заява про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Представник відповідача наполягала на задоволенні заяви про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Представник позивача просив суд поновити пропущений строк звернення враховуючи обґрунтування пропуску строку звернення до суду.
За відсутності заперечень сторін, суддя вирішує вказані заяви у порядку письмового провадження.
Суддя зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви, представник відповідача вказує на приписи ч. 5 ст. 122 КАС України яка визначає місячний строк звернення до суду у справах з проходження служби. Зазначає, що позивач ознайомився зі спірним наказом від 24.06.2024 № 150о/с належним чином, 03.07.2024 ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення, а до суду звернувся 12.08.2024, тобто через 40 днів від дня коли позивачу стало відомо про спірний наказ. Вказує, що позивач пропустив строк звернення та просить позов залишити без розгляду.
Позивач вказує, що ним 03.07.2024 було подано рапорт про звільнення його із посади на яку було переведено, тому в даній справі він оскаржує наказ від 24.06.2024 № 150о/с та просить поновити на посаду з якої звільнено. Про спірний наказ від 24.06.2024 № 150о/с позивач дізнався в телефонному режимі від представника відділу кадрів, перебуваючи в той час на лікарняному, а саме, перебував на лікарняному: з 21.06.2024 по 25.06.2024, з 26.06.2024 по 28.06.2024, з 03.07.2024 по 12.07.2024, з 13.07.2024 по 16.07.2024. Сам спірний наказ позивач не отримував. Рапорт від 03.07.2024 він подав засобами поштового зв'язку. Зі спірним наказом від 24.06.2024 № 150о/с ознайомився 17.07.2024 вийшовши із лікарняного, та під час ознайомлення із наказом про звільнення та отримання документів.
Позивач просить поновити пропущений місячний строк звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини другої статті 122 КАС України перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
У силу частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до приписів частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
Оскільки пред'явлений позов стосується правовідносин, що пов'язані з проходженням позивачем публічної служби, для звернення до суду діє місячний строк, відлік якого розпочинається з часу, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.
За даною справою спірні правовідносини виникли у зв'язку із виданням ГУ Національної поліції в Київській області наказу від 24.06.2024 № 150о/с про призначення ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року інспектором взводу №3 роти №2 батальйону 2 полку поліції особливого призначення "КОРД" (стрілецький), звільнивши з посади офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенцїї Бучанського районного управління поліції.
Позивач просить суд скасувати спірний наказ у зв'язку із тим, що він не надавав ніякої згоди на переведення на іншу посаду, законних підстав у відповідача на його переведення не було.
З матеріалів справи вбачаються Акти складені представниками ГУ НП в Київській області від 24.06.2024 та від 01.07.2024 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом від 24.06.2024 № 150о/с, в яких йдеться про пропозицію ОСОБА_1 з'явитись до відділу поліції для ознайомлення із наказом від 24.06.2024 № 150о/с.
03.07.2024 ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення за власним бажанням.
Наказом ГУ НП в Київській області від 15.07.2024 №170 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", підстава: рапорт ОСОБА_1 від 03.07.2024.
Згідно розписки від 17.07.2024, ОСОБА_1 отримав наказ від 15.07.2024 №170 о/с, трудову книжку, військовий квиток, посвідчення.
Враховуючи зазначене вище слідує, що акти про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 зі спірним наказом, складені відповідачем свідчать про те, що позивачу було запропоновано прибути до відділенні поліції для ознайомлення із наказом про звільнення із раніше займаної посади із призначенням на іншу посаду, та суд зазначає, що вказані акти не свідчать про те, що ОСОБА_1 24.06.2024 чи 01.07.2024 був ознайомлений зі спірним наказом.
Суд враховує, що представник відповідача повідомив ОСОБА_1 про спірний наказ, з чого суд робить висновок про обізнаність позивача з наказом від 24.06.2024 як в день його видання так і 01.07.2024.
Виходячи із доводів позивача, матеріали справи не містять належних доказів ознайомлення зі спірним наказом 17.07.2024, але вказані позивачем обставини не виключають встановлений факт обізнаності із наказом з 24.06.2024, враховуючи подання ним в подальшому рапорту 03.07.2024. Перебування позивача на лікарняному з 21.06.2024 по 25.06.2024, з 26.06.2024 по 28.06.2024, з 03.07.2024 по 12.07.2024, з 13.07.2024 по 16.07.2024 підтверджують неможливість звернення до суду своєчасно, є об'єктивними причинами, які перешкоджали позивачу своєчасному зверненню та відповідно дотриманню визначеного законодавством процесуального строку.
З даним позовом позивач звернувся до суду 13.08.2024. Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Разом із тим, розглядаючи подане позивачем клопотання про поновлення строку звернення, суддя вказує наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19, за якими, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно постанови Верховного Суду від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22, суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Також Верховний Суд вказав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet V. France ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до положень п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), п. 13 рішення ЄСПЛ у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.
При цьому, як випливає з рішення ЄСПЛ у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини не можливості своєчасного звернення до суду із даним позовом є поважними причинами пропуску строків звернення до суду. А тому, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, з метою уникнення надмірного формалізму, суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити строки звернення до суду з даною позовною заявою, в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 229, 240, 248, 256, 294,295, 297 КАС України,
Клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 24.06.2024 № 150о/с та поновити строк звернення.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Призначити підготовче судове засідання на 07 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хвил.
Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Войтович І. І.