08 вересня 2025 року м. Київ № 826/24444/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державного податкового служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" з позовом до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державного податкового служби України, про:
визнання незаконним і скасування рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.04.2015 вих. № 23936/10/26-55-18-04;
визнання незаконним і скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2015 вих. № 9067/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги;
визнання незаконним і скасування рішення ДФС України від 26.07.2015 № 18221/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги;
зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої ТОВ "Нікея-ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць березень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно визнано неподаною податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з податку на додану вартість, у зв'язку із порушенням п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивач вважає, що повідомлення про відмову у прийнятті поданої у письмовій формі податкової декларації з ПДВ не наділяє ДПІ правом вважати таку податкову декларацію не поданою, а податкова декларація містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України. При цьому, відповідач безпідставно вважає, що відсутні підстави для прийняття такої декларації, тому рішення про результати розгляду скарг товариства також є протиправними та порушують права позивача.
Крім того, позивач вважає незаконним подання податкової звітності з ПДВ лише в електронній формі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.01.2016 провадження у справі відкрито.
Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 № 5939 адміністративну справу № 826/24444/16 повторно розподілено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату про повторний автоматичний розподіл, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Донцю В.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.03.2019 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
До матеріалів справи від відповідачів надійшли заперечення (відзив на позовну заяву) та відповідь на відзив від сторони позивача.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД", як юридична особа зареєстроване та перебуває на обліку Державної податкової інспекції, як платник податку та з 13.06.2005.
10.04.2015 позивач в особі директора товариства Терещенка К.А. подав до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць березень 2015 року з додатками 1, 2, 3, 4, 5, доповненням до цієї податкової декларації у формі листа від 10.04.2015 вих.№ 72 та флеш-носієм з копіями записів реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі. У цій податковій декларації, додатках та доповненні позивачем було задекларовано (самостійно визначено) 922819 грн від'ємного значення сум ПДВ станом на 01.02.2015, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду при фактичному від'ємному значенні ПДВ 4263605 грн.
14.05.2015 ТОВ "Нікея-ЛТД" отримало рекомендований лист, до якого було вкладено лист від 15.04.2015 вих.№23936/10/26-55-18-04 на бланку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, підписаний заступником начальника інспекції Корнієвською О.М., яким повідомлено про те, що звіт з ПДВ за березень 2015 року не може бути прийнятий, як податкова декларація, тому запропоновано подати звіт з ПДВ у спосіб, передбачений п. 49.4 ст. 49 ПК України.
22.05.2015 листом вих. № 106 позивач оскаржив рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.04.2015.
09.07.2015 ТОВ "Нікея-ЛТД" одержало підписане першим заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Бондаренком І.Г. рішення від 08.06.2015 вих.№ 9067/10/26-15-11-03-11 ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, за яким скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін, з урахуванням порушення порядку подання звітності з ПДВ.
17.07.2015 листом вих. № 165 позивач оскаржив рішення контролюючого органу до ДФС України в порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання, та рішенням від 29.07.2015 вих. №15961/6/99-99-11-02-02-15 ДФС України про продовження строку розгляду скарги, продовжено строк розгляду скарги, а рішенням від 26.08.2015 вих. № 18221/6/99-99-11-02-02-15 ДФС України про результати розгляду скарги було залишено без змін рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2015 № 23936/10/26-55-18-04 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2015 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу від 17.07.2015 № 165 без задоволення.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями, відмовою контролючого органу у прийнятті звітності звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до положень п. 48.1, 48.2 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 ст. 46 ПК України та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Відповідно до положень п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
За приписами п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до змісту п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій з перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України та реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.
Відповідно до приписів п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Одночасно, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
За даних обставин, ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" було відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності за березень 2015 року, з підстав того, що звітність подано у спосіб, що суперечить абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України, а саме, на паперових носіях.
Згідно з п. 49.4 ст. 49 ПК України (в редакції Закону №71 від 28.12.2014, яка діє з 01.01.2015), податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Аналогічні положення міститься у п. 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13, в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких, декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у п. 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податковим кодексом України для платників податку на додану вартість з метою подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлені інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з ПДВ, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто, у даному випадку п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відсутнє право вибору способу подачі декларації з податку на додану вартість.
Тож, отримавши податкову декларацію та перевіривши її на відповідність положенням п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, настає етап вирішення питання про реєстрацію такої декларації відповідно до п. 49.4 ст. 49 ПК України, за якою посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог цієї ст. 49 Кодексу (у тому в числі в частині подання декларації з ПДВ в електронному вигляді).
Відтак, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов'язку з її реєстрації, а отже, і прийняття такої декларації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2020 у справі № 810/101/16, у якій Верховний Суд також зауважив, що не подання декларації у належний спосіб унеможливлює відображення визначених нею відомостей в податковій звітності в базах податкового органу, зважаючи на похідний характер цієї вимоги та передчасність її пред'явлення у межах спірних відносин відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Встановлено, що податкова декларація з ПДВ за березень 2015 року з додатками подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.
При цьому, 22.12.2015 між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" укладено договір про визнання електронних документів. Матеріали справи не містять доказів, які би вказували на те, що договір втратив чинність у часі або був розірваний.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно з п. п. 14.1.226-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
У даному випадку, предметом розгляду є реалізація відповідачем повноваження щодо прийняття податкової звітності позивача, що саме по собі є сервісною функцією, тоді як подальша оцінка прийнятої звітності, що є функцією контрольною, не оцінюється.
Оскільки відповідач в даних правовідносинах здійснює саме сервісну функцію, то суд не вважає за необхідне надавати оцінку викладеному позивачем розумінню терміну "контролюючий орган" відносно відповідача.
Разом з цим, задоволення позовної вимоги про зобов'язання контролюючий орган прийняти податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ/інформацію з неї з введенням до інформаційних баз даних відомостей з цих документів, свідчитиме про зобов'язання відповідача до вчинення дій, які суперечать вказаним положенням ПК України та висновкам Верховного Суду, адже до подання ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" відповідної податкової звітності з ПДВ у електронній формі, суд не може зобов'язати контролюючий орган прийняти таку звітність.
Так, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015, запровадження обов'язку для платника податків щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджувало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
Суд зазначає, що обов'язок контролюючого органу зареєструвати відповідні декларації, виникає лише у разі дотримання вимог встановлених ст. 48 і 49 ПК України, у свою чергу, ТОВ «Нікея-ЛТД» не дотримано вимог абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України, оскільки останнім подано звітність з ПДВ в паперовому вигляду замість електронного, а отже, така звітність не може бути прийняття та зареєстрована, так як подана з порушенням норм ПК України.
З урахуванням зазначених норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не звільняють ТОВ «Нікея-ЛТД» від законодавчо встановленого обов'язку звітувати до контролюючого органу по податку на додану вартість в електронній формі, з огляду на що, у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.04.2015 вих. № 23936/10/26-55-18-04 та зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої ТОВ "Нікея-ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць березень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України, не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 ст. 56 ПК України.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до матеріалів справи, подані до Головного управління ДФС у місті Києві та ДФС України скарги були розглянуті, про що викладено у рішеннях, що свідчить, що відповідачами, в порядку та строки, встановлені ПК України, розглянуті скарги ТОВ «Нікея-ЛТД».
Водночас, суд звертає увагу на те, що неодмінною ознакою порушення права особи, є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачами було залишено без змін рішення (лист) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а отже, вказані рішення самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України про результати розгляду скарги, на переконання суду, безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушили права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державного податкового служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.