08 вересня 2025 року Київ № 640/2344/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України в справах ветеранів і учасників Антитерористичної операції, Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Антитерористичний центр при Службі безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України в справах ветеранів і учасників Антитерористичної операції (далі - відповідач-1, Служба), Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - відповідач-2, Міжвідомча комісія), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 06.09.2018 № 10/ІІІ/2/1 про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення приймалось в протиправний спосіб, без будь-якої перевірки та в супереч Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413).
Стверджує, що він ніколи не подавав до відповідача-2 ніякої інформації щодо участі в Антитерористичній операції (далі - АТО), оскільки документи про надання статусу учасника бойових дій готувались і подавались до відповідача-2 Антитерористичним центром при Службі безпеки України.
Позивач вказує, що оскаржуване рішення порушує його право на отримання пільг передбачених учасникам бойових дій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Горобцовою Я. В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 замінено відповідача Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції правонаступником - Ніністерством у справах ветеранів України.
Крім того, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №837 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо спрощення процедури надання окремим категоріям осіб статусу учасника бойових дій» наказом Мінветеранів від 02.10.2024 №322 найменування міжвідомчої комісії було змінено з: «Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» на: «Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера» (далі - міжвідомча комісія).
Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що 15.08.2018 надійшов лист від АТЦ при СБУ (від 13.08.2018 № 33/5-6737дск) із якого вбачається, що комісією Служби безпеки України проведено службову перевірку щодо встановлення факту необґрунтованого залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Службовою перевіркою встановлено факт підписання довідки про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції особою, яка не була уповноважена на такі дії.
На підставі матеріалів службової перевірки, із яких вбачався факт подання недостовірної інформації про участь позивача в антитерористичній операції (подання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення, за підписом неуповноваженої особи), відповідач-1 виніс на засідання міжвідомчої комісії документи про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 8-1 Порядку № 413 міжвідомча комісія прийняла рішення від 06.09.2018 № 10/ІП/2/1 про позбавлення статусу учасника бойових дій позивача.
Отже відповідач-1 діяв обґрунтовано, на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач-2 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено.
Третя особа у відзиві проти позову заперечила. Зазначено, що результатами проведеної службової перевірки та вивченням наявних у Службі безпеки України матеріалів з'ясовано, що ОСОБА_1 перебував на території Харківської області (м. Ізюм) в період з 29 до 30 квітня 2014 року у службовому відрядженні для надання виключно матеріально-технічної допомоги, не пов'язаної із прийманням безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Не всі військовослужбовці Служби Безпеки України, які перебували у службових відрядженнях в зоні АТО, приймали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Тому, відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вищевказані особи не визнаються учасниками бойових дій, тобто не мають правових підстав для отримання статусу учасника бойових дій.
Отже позивач отримав статус учасника бойових дій на підставі подання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, за підписом неуповноваженої особи, яка є неналежним документом, у зв'язку з чим не створює правових наслідків.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Рішенням Міжвідомчої комісії від 06.09.2018 № 10/ІІІ/2/1 ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій. Підстава: доповідна записка за результатами службового розслідування (лист АТЦ при СБУ від 13.08.2018 № 33/5-6737дск) факту подання недостовірної інформації про участь а антитерористичній операції, (подання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення, за підписом неуповноваженої особи).
Не погодившись з такими діями відповідачів позивач і звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".
Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Відповідно до пункту 81 Порядку № 413 (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі:
наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу;
подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.
Рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій приймають ті комісії, які його надавали, або їх правонаступники.
Підставою для позбавлення комісією або міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, є:
копія обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що надійшов від органів прокуратури, органів або установ виконання покарань, а також від інших осіб, установ або органів у випадках, передбачених законом, на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
документи державних органів, військових частин (органів, підрозділів) або підприємств, установ та організацій, матеріали службових перевірок та інші документи, що встановлюють факт подання недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про неї, надіслані ними на розгляд комісії або міжвідомчої комісії для прийняття відповідного рішення;
заява особи про позбавлення її статусу учасника бойових дій із зазначенням причини, надіслана нею на розгляд комісії або міжвідомчої комісії.
Комісія або міжвідомча комісія в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій.
Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
Комісія або міжвідомча комісія надсилає особі, стосовно якої прийнято рішення про позбавлення її статусу учасника бойових дій, або видає їй письмове повідомлення із зазначенням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його оскарження. Посвідчення учасника бойових дій вилучається або визнається недійсним.
Комісія або міжвідомча комісія інформують у місячний строк із дня прийняття відповідного рішення Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування пільговика на обліку про позбавлення статусу учасника бойових дій, за формою, визначеною в додатку до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 розділу ПІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 №867, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2014 за № 1494/26271 (далі - Положення №867), Міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі, зокрема, виявлення факту підробки документів про участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін рішенням Міжвідомчої комісії від 04.12.2014 на підставі матеріалів Служби безпеки України позивачу надано статус учасника бойових дій.
До Державної служби України в справах ветеранів і учасників Антитерористичної операції надійшов лист Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 13.08.2018 №33/5-6737 дек (вх. № 65/6/01-ДСК-18 від 15.08.2018) про те, що комісією Служби безпеки України проведено службове розслідування щодо встановлення факту необґрунтованого залучення до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_1 , який перебував на території Харківської області (м. Ізюм) в період з 29.04.2014 до 30.04.2014 у службовому відрядженні для надання матеріально-технічної допомоги.
Рішенням Міжвідомчої комісії від 06.09.2018 № 10/ІІІ/2/1 позивача було позбавлено статусу учасника бойових дій. Підставою прийняття вказаного рішення вказано доповідна записка за результатами службового розслідування (лист АТЦ при СБУ від 13.08.2018 № 33/5-6737дск) факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції (далі - Доповідна записка).
Згідно вказаної Доповідної записки під час службового розслідування було встановлено наступне.
Підставою для надання позивачу статус учасника бойових дій (рішення Міжвідомчої комісії № 10/ІІІ/1/194 від 04.12.2014) слугував наказ АТЦ при СБ України від 06.11.2014 № 33/1300т про залучення ОСОБА_1 з 29 по 30 квітня 2014 року до проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької та Луганської областей та відрядження до району її проведення.
На підставі розпорядження від 29.04.2014 № 32/ДСК т.в.о. начальника Штабу - заступника керівника АТЦ при СБ України з метою надання матеріально- технічної допомоги оперативному штабу з управління АТО, ОСОБА_1 29.04.2014 вибув у службове відрядження в м. Ізюм Харківської області та 30.04.2014 прибув до м. Києва (відповідно до наказу АТЦ при СБ України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визнання районів проведення АТО та термінів її проведення» Харківська область входила до району проведення АТО з 07 квітня до 14 вересня 2014 року).
В Службі безпеки України наявні матеріали, які підтверджують факт саме службового відрядження ОСОБА_1 для виконання заходів виключно з матеріально-технічного забезпечення діяльності органів СБ України, які в означений період дислокувались в м. Ізюм Харківської області, шляхом доставлення автомобільним транспортом під його керуванням відповідного матеріально-технічного оснащення. Тобто він перебував у службовому відрядженні із непов'язаних з АТО питань, участі в бойових діях не приймав, на лінії зіткнення не перебував, контртерористичних заходів не здійснював.
Крім того, підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій була довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.11.2014 № 22.
Водночас, відповідно до наказу ЦУ СБУ від 14.05.2018 № 795/ДСК комісією ЦУ СБУ проведено службову перевірку інформації щодо можливого вчинення військовослужбовцями дисциплінарного правопорушення під час видання наказу керівника АТЦ при СБ України від 06.11.2014 № 33/1300т про залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, порушення вимог розпорядчих та нормативно-правових актів, що регламентують встановлений для співробітників порядок надання статусу учасника бойових дій (відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців СБУ, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 04.02.2016 №45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за №328/28458).
Отже службовою перевіркою виявлено факт підписання вищевказаної довідки від 12.11.2014 № 22 особою, яка не уповноважена на такі дії. Зокрема, в порушення вимог пункту 6 Порядку № 413 зазначену довідку підписано особою, яка не уповноважена на такі дії, а саме, підписано на той час заступником начальника Штабу АТЦ при СБ України полковником ОСОБА_2 , який за посадою не мав повноважень керівника АТЦ при СБ України (пунктом 6 Порядку передбачено, що право підписання таких довідок належить командирам (начальникам) військових частин (органів, підрозділів) або іншим керівникам установ, підприємств та організацій).
Зазначена інформація також підтверджена полковником ОСОБА_2 (перебуває в районі проведення АТО з лютого 2016 року), опитаним у телефонному режимі (довідка від 07.06.2018№ 3/3-2763).
Крім того, у ході службової перевірки виявлено факт внесення до корпоративної автоматизовано-інформаційної системи “Кадри-2007» недостовірної інформації про перебування майора ОСОБА_1 в районі проведення АТО в період з 21.04.2014 по 08.05.2014.
За результатами вжитих заходів з'ясовано, що в інформуванні Штабу (від 20.06.2017 №33/7-5322 виконавець підполковник ОСОБА_3 ) на запит УРОС (від 15.05.2017 №11/6-4370) було допущено технічну помилку в частині повідомлення терміну (з 21.04.2014 по 08.05.2014) участі майора ОСОБА_1 у забезпеченні проведення АТО.
Підполковник ОСОБА_3 у рапорті від 01.06.2018 повідомила, що зазначені відомості до корпоративної автоматизовано-інформаційної системи “Кадри-2007» вона внесла помилково, у зв'язку із залученням до АТО іншого співробітника з таким же прізвищем.
Зазначений факт також підтверджується результатами огляду архівних матеріалів особової справи військовослужбовця ОСОБА_1 (довідка від 23.05.2018 № 3/3-2534)
Отже, на підставі доповідної записки за результатами вищевказаного службового розслідування рішенням Міжвідомчої комісії від 06.09.2018 № 10/ІІІ/2/1 ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій у зв'язку з встановленням факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції (подання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, за підписом неуповноваженої особи).
Після прийняття відповідного рішення Міжвідомчою комісією Державна служба України в справах ветеранів і учасників Антитерористичної операції проінформувала Штаб антитерористичного центру при Службі безпеки України, Міністерство соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Таким чином доводи позивача щодо не проведення жодних перевірок є необґрунтованими.
Твердження позивача про неповідомлення його про факт позбавлення статусу учасника бойових дій є необґрунтованими та таким що спростовується матеріалами справи. Зокрема, відповідно до пункту 13 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення. Оскільки посвідчення учасника бойових дій позивачу видавалось Службою безпеки України, Державною службою листом від 11.09.2018 № 3780/03/05.1-18 вищевказане рішення надіслано до АТЦ при СБУ для вилучення зазначеного посвідчення. В свою чергу, Штаб АТЦ при СБ України вказане рішення скерував за належністю до Управління роботи з особовим складом СБ України для організації відповідної роботи по вилученню у ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій (лист від 18.09.2018 № 33/5-7539, копія додається). Управління роботи з особовим складом СБ України листом від 28.09.2018 № 11/6-8153 направило за місцем реєстрації ОСОБА_1 повідомлення про прийняте Міжвідомчою комісією рішення про позбавлення його статусу учасника бойових з вимогою повернути до Управління роботи з особовим складом СБ України посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 06.02.2015 (копія листа додається). Вказаний лист 01.10.2018 направлений за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що:
- за результатами проведеної службової перевірки та вивченням наявних у Службі безпеки України матеріалів з'ясовано, що ОСОБА_1 перебував на території Харківської області (м. Ізюм) в період з 29 до 30 квітня 2014 року у службовому відрядженні для надання виключно матеріально-технічної допомоги, не пов'язаної із прийманням безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
- будь-яких документів, які б підтвердили факт виконання ОСОБА_1 завдань антитерористичної операції позивачем не надано;
- не всі військовослужбовці СБ України, які перебували у службових відрядженнях в зоні АТО визнаються учасниками бойових дій;
- позивач отримав статус учасника бойових дій на підставі подання довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, за підписом неуповноваженої особи, яка є неналежним документом, у зв'язку з чим не створює правових наслідків.
Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним і скасування рішення Міжвідомчої комісії від 06.09.2018 № 10/ІІІ/2/1 не підлягає задоволенню, оскільки всі дії з боку посадових осіб АТЦ при СБ України, Державної служби та Міжвідомчої комісії відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.