ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" вересня 2025 р. справа № 300/1837/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Мельник Микола Андрійович, звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" (надалі також - третя особа, ДП "Інфоресурс") про визнання протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", зобов'язання Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту» - вказати “Так, не порушує».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 27.06.2019 отримав диплом “молодшого спеціаліста» Е19 085977 у Коломийському медичному коледжі імені І.Франка за спеціальністю лікувальна справа (фельдшер). 11.06.2021 позивач був відрахований з “Університету Короля Данила» з четвертого курсу, освітній рівень бакалавр, заочної форми навчання, спеціальність - 241 “Готельно-ресторанна справа». При цьому, аналізуючи ст.10 ЗУ “Про освіту» та пункт 2 частини 5 Закону України “Про вищу освіту», ОСОБА_1 не може вважатися таким, що здобув освітній рівень бакалавр. Таким чином, ОСОБА_1 не здобув освітній рівень спеціаліста у “Університету Короля Данила» у зв'язку з відрахуванням із закладу освіти, відтак, відповідного диплому він не отримував. Отже, інформація, що відображається у довідці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи №406490, "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» "НІ, ПОРУШУЄ", суперечить чинному законодавству про освіту не відповідає дійсності. В зв'язку із наведеним, позивачу протиправно було відмовлено у внесенні змін до ЄДЕБО, у зв'язку з чим є підстави для зобов'язання відповідача внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Міністерством освіти і науки України 23.05.2025 надано відзив на позовну заяву, щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що Законом України “Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Так, згідно з інформацією, яка міститься у ЄДЕБО, позивач 01.08.2019 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Закладу вищої освіти “Університет Короля Данила» та був відрахований з цього закладу освіти 11.06.2021. У 2024 році був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, що свідчить, враховуючи викладене, про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку. Таким чином, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено “Ні, порушує» стосовно позивача. Також відповідач відзначає, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Як свідчить копія наказу від 11.06.2021 за №93-НВ студента - ОСОБА_1 відраховано з ОС Бакалавр 4 курсу заочної форми навчання у зв'язку з невиконанням вимог навчального плану: спеціальність 241 Готельно-ресторанна справа.
В подальшому згідно академічної довідки №06-14/09-13/1529 від 02.10.2024 позивач був зарахований до “Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» на денну форму навчання, освітній рівень - бакалавр, спеціальність 017 “Фізична культура і спорт (освітня програма «Фізична культура і спорт»)» терміном навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028.
На ім'я ОСОБА_1 сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №406490 від 03.10.2024, у рядку якої: “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» зазначено “Ні, порушує».
Позивач звертався до відповідача заявою від 13.02.2025, в якій просив внести зміни в ЄДЕБО змінивши, позначку про порушення послідовності в освіті з “Ні, порушує» на “Так, не порушує».
Листом від 17.02.2025 №3/1545-25 “Про розгляд звернення» відповідач повідомив позивача, що повторне зарахування на здобуття вищої освіти за тим ж самим рівнем вищої освіти означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. Згідно інформації ЄДЕБО ОСОБА_1 01.08.2019 зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Університету Короля Данила та був відрахований з цього закладу освіти 11.06.2021. У 2024 році був повторно зарахований для продовження здобуття освітнього ступеня бакалавра до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. У термінах визначення послідовності здобуття освіти згідно з положеннями Закону України “Про вищу освіту» це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Таким чином, позивач здобуває освіти в непослідовному порядку, і саме тому в довідці, сформованій на підставі даних ЄДЕБО, у відповідному полі вказано: “Ні, порушує».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 Закону № 3543 передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту». При цьому документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи на ім'я ОСОБА_1 сформовано довідку №406490 від 03.10.2024 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі за текстом ЄДЕБО), яка містить наступну інформацію: "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту» “Ні, порушує».
Відтак, спірними у цій справі є правовідносини щодо дотримання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту» у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII “Про освіту» (далі - Закон № 2145, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145 передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2145 фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 2145 вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 40 Закону № 2145 після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145 визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Так, основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII “Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 5 Закону № 1556 підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра та бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З системного аналізу наведених норм слідує, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватися відповідним документом про освіту.
Тобто основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що підтверджується належним документом про освіту.
Так, згідно наказу від 11.06.2021 за №93-НВ ОСОБА_1 відрахований з ОС Бакалавр 4 курсу заочної форми навчання у зв'язку з невиконанням вимог навчального плану: спеціальність 241 Готельно-ресторанна справа, що визнається та не заперечується сторонами.
При цьому згідно академічної довідки №06-14/09-13/1529 від 02.10.2024 позивач був зарахований до “Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» на денну форму навчання, освітній рівень - бакалавр, спеціальність 017 “Фізична культура і спорт (освітня програма «Фізична культура і спорт»)» терміном навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028.
Таким чином, позивач не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, оскільки не пройшов відповідну атестацію, відрахований із навчання та відповідно не отримав диплома за вказаною спеціальністю та освітнім рівнем.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти за другим рівнем - бакалавр, вказують також відомості з ЄДЕБО, згідно із якими до цієї бази включено такі документи про освіту ОСОБА_1 : свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_1 - Коломийська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 імені Т.Г. Шевченка Коломийської міської ради Івано-франківської області; атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_2 - Коломийський медичний коледж імені І. Франка; диплом молодшого спеціаліста Е19 №085977 - Коломийський медичний коледж імені І. Франка.
Відтак, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти у 2021 році.
З огляду на вищевикладене, позивач не завершив навчання за першим освітнім рівнем вищої освіти - бакалавра, а тому вступ для здобуття вищої освіти за таким самим рівнем вищої освіти за спеціальністю, за наявності раніше здобутим першим освітнім рівнем вищої освіти, які є нижчою за рівнем, від того, що позивач здобуває, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту».
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означає те, що він знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, оскільки, як уже зазначено судом вище, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача згідно з матеріалами розглядуваної справи немає.
У цьому аспекті суд ще раз звертає увагу відповідачів на конструкцію норми пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543, диспозиція якої містить словосполучення: “здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти». Тобто в цій конструкції “здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти.
Законодавство про освіту чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа. Законодавець однозначно використав термін “здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.
Посилання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який визначений листом МОН України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 “Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», як на належне джерело правового обґрунтування, суд до уваги не бере, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16.
Крім того, суд звертає увагу, що закони приймаються Верховною Радою України, а міністерства мають лише впроваджувати відповідні процедури, які повинні відповідати цим законам.
Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону № 1556 засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про освіту", у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону України "Про освіту" визначено: "держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових".
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 74 Закону України "Про освіту", положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення № 620), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 620 інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення № 620, розпорядник ЄДЕБО:
1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством;
3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо:
- ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти);
- іншу інформацію, визначену законодавством;
5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису;
6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО;
7) визначає: перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
За приписами пп.78 п.4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, МОН відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Отже, в силу норм чинного законодавства, Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, його ведення та функціонування, а також є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
При цьому, державне підприємство "Інфоресурс" є юридичною особою, що належить до сфери управління МОН, виконуючи лише функції з технічного адміністрування. Тож саме Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо вжиття заходів для внесення змін до інформації в ЄДЕБО стосовно послідовності здобуття освіти особами.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та з огляду на викладені вище приписи законодавства, суд дійшов висновку, що Міністерство освіти і науки України допустило протиправні дії, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_2 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Таким чином, на переконання суду, задля належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_2 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту» - вказати “Так, не порушує», сформувати та видати ОСОБА_2 довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», із зазначеним в розділі “На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч 2. ст. 10 ЗУ “Про освіту» - вказати “Так, не порушує».
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з Міністерства освіти і науки України на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн, згідно квитанції №9913-4998-1893-1977 від 18.03.2025.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають в такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій відносно ОСОБА_2 в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту» - вказати “Так, не порушує», сформувати та видати ОСОБА_1 довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», із зазначеним в розділі “На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2. ст. 10 ЗУ “Про освіту» - вказати “Так, не порушує».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 АДРЕСА_1 );
відповідач - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" (код ЄДРПОУ 37533381, вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, 03057).
Суддя Микитин Н.М.