ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"09" вересня 2025 р. справа № 300/6281/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 04.09.2025 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано Франківського міського нотаріального округу Павлісяка Тараса Юрійовича про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 14.04.2017 року, за серія та номер: 605 виданий 14.04.2017 року, де земельна ділянка за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1075708826258 та домоволодіння АДРЕСА_1 за номером запису про право власності: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внести відповідні зміни та скасувати записи про право власності ОСОБА_3 на вказані об'єкти.
Підставою звернення слугує протиправне, на переконання позивача, рішення приватного нотаріуса Івано Франківського міського нотаріального округу Павлісяка Тараса Юрійовича про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 14.04.2017 року, за серія та номер: 605 виданий 14.04.2017 року, де земельна ділянка за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1075708826258 та домоволодіння АДРЕСА_1 за номером запису про право власності: АДРЕСА_2 .
Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі, також Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії", заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктами 1 та 2 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Так, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.
Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Такий висновок суду відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у рішенні від 05.12.2018 по справі №713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс 18).
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин (предметом оскарження є державна реєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку) і їх суб'єктний склад (позивач та третя особа між якими існує спір про право є фізичними особами), суд приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За змістом частини 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Згідно з частиною 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, у відкритті провадження за цією позовною заявою слід відмовити, а даний спір про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Івано Франківського міського нотаріального округу Павлісяка Тараса Юрійовича про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 14.04.2017 року, за серія та номер: 605 виданий 14.04.2017 року , де земельна ділянка за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1075708826258 та домоволодіння № 1 за номером запису про право власності: АДРЕСА_2 пілягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, у разі відмови у відкритті провадження сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Враховуючи наведене, керуючись статями 170, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі №300/6281/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства за місцем її реєстрації - Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області, або місцем реєстрації приватного нотаріуса Павлісяка Тараса Юрійовича - Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.
Повідомити позивача про можливість звернення до суду із заявою на підставі пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» про повернення сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.